1. Как автор оценивает поведение куницы? Найдите в тексте описа-
ние материнских чувств Белогруд-
ки. Какой она была матерью?
2. Почему один из дней жизни Бе- 2.
логрудки писатель назвал «страш рос
ным днём »? Найдите в тексте опи-
сание чувства отчаяния куницы.
Чт
3. Как автор описывает действия 3.
НИ
Белогрудки, потерявшей своих де-
тёнышей? Найдите в тексте слова,
в которых автор говорит о кунице
совсем как о человеке, потеряв-
шем самое дорогое
семью.
4.
на
4. Какое чувство стала испыты-
вать Белогрудка к людям после
того, как увидела, что её котёнка
съела собака? Найдите в тексте
рассказа описание её ненависти и
мести.
5. Что в итоге произошло с куницей?
И в лирике Марины Цветаевой родство душ передается образом сложенных крыльев:
«Как правая и левая рука —
Твоя душа моей душе близка.
Мы смежены, блаженно и тепло,
Как правое и левое крыло.
Но вихрь встает — и бездна пролегла
От правого — до левого крыла!»
Крылатая душа поэта позволяла ей отрываться от реального мира, от вихрей и бездн полной бурными событиями первой половины 20 века. Революции, разруха, войны, полуголодное существование, смерти близких. Цветаева всегда стремилась быть (и была!) над этим миром.
"А за плечом - товарищ мой крылатый
Опять шепнет: - Терпение, сестра! -
Когда сверкнут серебряные латы
Сосновой кровью моего костра"
Товарищ. Это она о крылатом гении вдохновения, не оставляющем ее. Еще он: "Рыцарь ангелоподобный - Долг! Небесный часовой... Еженощный соглядатай, Ежеутренний звонарь..."
Через год она напишет уже об их единой природе с крылатым гением: "Крестили нас - в одном чану…"
А оторванность от близких трансформируется в поэтическое одиночество («проклятость!») крылатой души:
«Новый год я встретила одна.
Я, богатая, была бедна,
Я, крылатая, была проклятой.
Где-то было много-много сжатых
Рук - и много старого вина.
А крылатая была - проклятой!
А единая была - одна!
Как луна - одна, в глазу окна»
И это ведь не об одиночестве, а о своем призвании, о своем отличии от множества других, на которых она смотрит отстранено, как луна. Марина - одна служанка и повелительница крылатого гения, единая с ним:
"Умирая, не скажу: была.
И не жаль, и не ищу виновных.
Есть на свете поважней дела
Страстных бурь и подвигов любовных.
Ты, - крылом стучавший в эту грудь,
Молодой виновник вдохновенья -
Я тебе повелеваю: - будь!
Я - не выйду из повиновенья."
Для крылатой души – не важны внешние атрибуты ( хоромы или хаты), Ведь Цветаева привыкла приходить «в дом, и не знающий, что – мой», ей “все нипочем”, и к жизни среди «врагов» она привыкла:
"Если душа родилась крылатой —
Что ей хоромы — и что ей хаты!
Что Чингис-Хан ей и о — Орда!
Два на миру у меня врага,
Два близнеца, неразрывно-слитых:
Голод голодных — и сытость сытых! "
Образ же «крылатого гения» менялся и усложнялся. Теперь это крылатый конь. Вспомним, что Пегас возник в момент смерти медузы Горгоны, что он носил Зевсу выкованные Гефестом молнии-стрелы. Тогда мы лучше поймем, что за огонь сжигал душу Марины Цветаевой:
«Ох, огонь - мой конь - несытый едок!
Ох, огонь на нем - несытый ездок!
С красной гривою свились волоса...
Огневая полоса - в небеса!»
Охваченная огнем эмоциональной “безмерности», остро чувствующая и пропускающая через себя недоступное бескрылым, ее крылатая душа ненасытна:
«Что другим не нужно - несите мне
Всё должно сгореть на моем огне!
Я и жизнь маню, я и смерть маню
В легкий дар моему огню»
Вселившийся в Марину Ивановну Цветаеву, слившийся с ней Крылатый Гений превращает ее жизнь в творческий костер, на котором она сама и сгорела.
Відповідь:
Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.