1. Как И.А. Бунин раскрывает тему любви в своих рассказах? 2. Почему рассказ И.А. Бунина называется «Темные аллеи»?
3. Что вы могли бы рассказать о каждом из героев рассказа «Темные аллеи»?Как они оценивают
произошедшую историю?
4. Как сложилась судьба Николая и Надежды?
5. Надежда говорит: «Все проходит, да не все забывается». Как вы понимаете эти слова?
6. В чём смысл названия повести М.Булгакова «Собачье сердце»?
7. Какие проблемы, поставленные М.Булгаковым в повести, кажутся вам фантастическими, а какие –
вполне реальными?
8. Какие чувства вызывает собака Шарик и Шариков-человек?
9. Кто прав: доктор Борменталь, считающий, что у Шарикова собачье сердце, или профессор
Преображенский, утверждающий, что у Шарикова «Именно человеческое сердце»?
10. К чему пришёл профессор в результате своего эксперимента?
11. Смысл слова «судьба» в названии рассказа М.Шолохова. В чем отличие слов «судьба» и «жизнь»?
12. Кто главный герой рассказа М.Шолохова «Судьба человека»?
13. Какое место в рассказе и почему занимает эпизод психологического поединка Соколова с
комендантом Мюллером?
14. Почему 9 мая в День Победы Андрей Соколов «похоронил свою радость и надежду»?
15. В связи с чем герой рассказа говорит: «Не бывать тому, чтобы нам порознь пропадать!»?
16. Каково было первоначальное название рассказа «Матрёнин двор»? Как вы понимаете смысл этого
выражения?
17. В чём трагизм жизни и судьбы Матрёны?
18. Почему писатель называет главную героиню праведницей?
19. Как Фаддей невольно спровоцировал гибель Матрёны?
20. Как родные оплакивают Матрёну?
2). Разорение головотяпов.
3). Войны головотяпов.
4). "Мирная" деятельность головотяпов. Что они создали.
5) Что вышло из того, что они создали.
6) Головотяпы ищут себе князя.
7). Князь отказывает потому, что они слишком глупы.
8). Половина головотяповцев тонет в болоте, а другая ищет князя.
9) И второй князь отказывается править дураками.
10). Вор-новотор привел головотяпов к третьему князю.
11). Вор-новотор правит глуповцами и городом Глуповым.
12). Конец доисторических времен.
Починаючи з давніх часів, люди прагнули відрізнятись один від одного. Представники різних країн носили національні костюми, завдяки яким українця можна було легко відрізнити від німця, француза, грека тощо. Зараз одяг — більш стандартний, хоча є безліч в створити собі неповторний стиль. І це особливо стосується підлітків, адже саме в цьому віці нам хочеться виразити себе, підкреслити свою унікальність гаючи за натовпом, можна побачити абсолютно різних людей: дівчат із рожевим волоссям у широченних штанях або фарбованих блондинок у міні й чоботях на «шпильках»; юнаків у чорному, з пірсингом на обличчі або милих «лялькових» хлопчиків із пишними кучерями в майже жіночому одязі... їх помічаєш у першу чергу, бо вони виділяються на загальному тлі. А з кого ж складається решта? З «сірої маси»? Адже є люди, які, навпаки, не хочуть, щоб їх помічали, звертали на них увагу, тому намагаються злитися з іншими, бути як усі.
Звичайно, все це стосується не тільки одягу. Головне в людині — її внутрішня сутність. Оригінальність світобачення, несхожість на інших у поведінц життя, — все це є ознаками нестандартних особистостей, яких, на жаль, дуже часто не розуміють оточуючі. А те, що не розуміють, як правило, засуджують. Як наслідок — самотність, конфлікти, комплекси. Тому нерідко такі «незвичайні» люди або замикаються в собі й живуть у власному внутрішньому світі, або стають звичайними, пересічними, розуміючи, що так — легше.
Приклад особистості, яка втратила свою індивідуальність під впливом повсякденного життя, показаний на алегоричному образі білого коня Шептала в однойменному оповіданні В. Дрозда. Вирвавшись із неволі, він відчув смак свободи, радість, піднесення... Але це тривало лиш мить. Потім кінь подумав і вирішив, що таки краще залишити все як є, прикинутися сіреньким і покірненьким. Навіщо виділятися? Адже з цього ніякої користі — навпаки, самі проблеми!
Таких «шептал» зараз дуже багато в нашому суспільстві. І це породжує лицемірство, пристосуванство, байдужість до чужого горя. Як приклад: майже у кожному класі є учень, якого зневажають і дражнять «ботаніком» просто за те, що він гарно навчається, є розумнішим за інших. І більшість ніколи не заступиться за нього у випадку якогось серйозного конфлікту, тому що ніхто не хоче виділитися з натовпу і нажити собі зайвих неприємностей. На жаль, подібних прикладів можна навести багато.
Кожен із нас — по-своєму неповторний. Адже, як відомо, на світі нема абсолютно однакових людей. І, звичайно, цікавіше жити серед неординарних, яскравих особистостей, які не бояться мати власну думку, стиль, відрізнятися від інших. Тому не слід губити кращі риси свого характеру, щоб ніхто не подумав нічого зайвого. Від цього в першу чергу буде гірше нам самим!