1) Какие направления реалистической прозы существовали в начале века ?

2) Каковы особенности ранних рассказов Куприна?

3)Какие впечатления детства и отрочества питали гуманистическую устремленность Куприна, его внимание и сострадание к слабому маленькому человеку.

4)Какова роль культа физической красоты и силы в предреволютельности эти качества обречены на гибель.

5)В чем появилась верность Куприна реалистическим заветам?

6)В чем близость Куприна с его вниманием к внутренней жизни человека Льву Толстому и Чехову как мастеру малых форм прозы.

7)В чем, на ваш взгляд, своеобразие композиции повести Олеся?

Стихотворение Анны Ахматовой «Перед весной бывают дни такие...» описывает приближение, предчувствие весны. Поэтесса использует различные художественные средства: олицетворение («отдыхает луг», «ветер нежен и упруг»), эпитеты («под плотным снегом», «деревья весело-сухие», «тёплый ветер»). Во втором четверостишии автор рассказывает о своих чувствах так, словно их испытывает не только она, но эти чувства знакомы многим людям. Для этого поэтесса использует глаголы второго лица единственного числа:
... И дома своего не узнаёшь,
И песню ту, что прежде надоела,
Как новую, с волнением поёшь.
Это стихотворение читателю по-новому взглянуть на окружающий его мир.

Всі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею.
Одразу, ще з перших рядків твору видно, що Митько – людина дії, адже це саме він має найбільше розвинуту фантазію, яка проявилася у його «демосфенській» промові перед від’їздом. Також він дуже рухливий та непосидючий, адже ну ніяк не міг всидіти над студіюванням «книжкової скарбниці». Сергійко набагато спокійніший за свого друга, і довго вагається над прийняттям серйозних рішень. Водночас Митько – не боягуз. Можливо, навіть відважніший за свого приятеля, адже оселитися біля озера було його ідеєю, та й рятувати Василя кинувся саме він. Але, на мою думку, це також свідчить про його великодушність та, звісно, вміння прощати помилки.
Скоріше за все, саме ці чесноти роблять образ Митька привабливим та по-своєму оригінальним. Мені здається, що він може стати хорошим прикладом хоча б для мене, а тоді – й для моїх однолітків та наступних поколінь.
Повість «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки» розповідає про веселі, незвичайні, таємничі пригоди Сергія та Митька. Історія розпочинається з того, що учні п'ятого класу отримали від учительки ботаніки завдання на літо — зібрати колекцію комах... а замість цього почали полювати на страшного Митькозавра. Наприкінці твору той виявився простим хлопцем Василем, який вирішив розіграти двох друзів. За веселим, пригодницьким характером оповіді і бажанням оспівати справжню дружбу ця повість нагадує трилогію В. Нестайка «Тореадори з Васюківки».