тарас шевченко написав поезію «садок вишневий коло хати…», у 1847 році знаходячись під слідством в камері-одиночці петропавловської фортеці. в ті сумні дні самотності та очікування вироку, він загадував мальовничі картині рідної україни. також її чудову природу, мирних, працьовитих, доброзичливих мешканців. поет не знав, чи побачить він ще землю свого дитинства.
у фортеці, в травні, можливо під враженням від прогулянок на тюремному подвір’ї, поет створив один з найбільш сонячних, життєрадісних своїх віршів – «садок вишневий коло хати». він увійшов до поетичного циклу «в казематі».
тема: показ гармонії краси української природи і щасливого родинного життя працьовитих селян.
ідея: уславлення людини праці, чарівності природи рідного краю.
основна думка: мрія т. шевченка про щасливе життя українського народу, щоб праця для нього була насолодою, задоволенням, а не гнобленням, приниженням, тиранією.
жанр: пейзажна лірика; цей вірш написаний у фольклорному стилі, тому не дивно, що став народною піснею, покладений на музику я. степовим.
сюжет: вірш містить опис мальовничої краси весняного надвечір’я на україні. тихі сутінки віддзеркалюють гармонію почуттів, спокійну радість буття простої селянської родини.
певне місце у творі займає зображення гармонії материнства, у поетичних рядках автор змальовує жінку, радість її материнських обов’язків: вона вечерю зготувала, доньку навчала, дітей спати повкладала. і все це овіяне спокоєм і гармонією з природою.
вірш - світовий шедевр пейзажної лірики. у поезії перед нами, наче наочно, постає вечір в українському селі. поет змальовує ідилічну картину простої, небагатої, але щасливої селянської родини за вечерею. поет зображує її з такою зворушливістю та майстерністю, що зорові та слухові образи стають майже живими для читача: «хрущі над вишнями гудуть…».
любов до рідного краю та туга за ним поетові показати велику гармонію рідної землі, красу та поетичність життя простих, роботящих людей.
про цей вірш т. шевченка літературознавцями написано багато досліджень. надзвичайно простий, без особливих художніх засобів, він просто чарує своєю поетичністю. вражає те, що написаний він за похмурими тюремними ґратами.
якою ж сильною була туга поета за рідною україною, яка багата уява, щоб створити такий вірш!
чи є ще щось краще, ніж квітучий сад, мирна хліборобська праця, дружна родина, спів соловейка? про це мріяв усе життя й сам шевченко, хоч його мріям не судилося здійснитися.
вірш став "візитною карткою" україни — квітучої, мирної, співучої та доброї.
Поэма 1839 г. «мцыри» ― одно из главных программных произведений м. ю. лермонтова. проблематика поэмы связана с центральными мотивами его творчества: темой свободы и воли, темой одиночества и изгнания, темой слияния героя с миром, природой. герой поэмы ― могучая личность, противостоящая окружающему миру, бросающая ему вызов. действие разворачивается на кавказе, среди вольной и мощной кавказской природы, родственной душе героя. мцыри больше всего ценит свободу, не принимает жизнь «вполсилы»: таких две жизни за одну. но только полную тревог, я променял бы, если б смог. время в монастыре было для него лишь цепочкой томительных часов, сплетающихся в дни, годы… три дня воли стали истинной жизнью: ты хочешь знать, что делал я на воле? жил ― и жизнь моя без этих трех блаженных дней была б печальней и мрачней бессильной старости твоей. эти три дня полной, абсолютной свободы позволили мцыри узнать себя. он вспомнил детство: внезапно открылись ему картины младенчества, ожила в его памяти родина: и вспомнил я отцовский дом, ущелье наше и кругом в тени рассыпанный аул… он увидел «как живые» лица родителей, сестер, односельчан… мцыри за три дня прожил всю жизнь. он был ребенком в родительском доме, нежно любимым сыном и братом; он был воином и охотником, борясь с барсом; был робким влюбленным юношей, в восторге глядевшим на «деву гор». он был во всем истинным сыном своей земли и своего народа: … да, рука судьбы меня вела иным путем… но нынче я уверен в том, что быть бы мог в краю отцов не из последних удальцов. за три дня на воле мцыри получил ответ на давно мучивший его вопрос: узнать, прекрасна ли земля, узнать, для воли иль тюрьмы на этот свет родились мы. да, мир прекрасен! ― таков смысл рассказа юноши об увиденном. его монолог ― гимн миру, полному красок и звуков, радости. когда мцыри говорит о природе, его не покидает мысль о воле: все в этом естественном мире существуют свободно, никто не подавляет другого: сады цветут, потоки шумят, птицы поют и т. д. это утверждает героя в мысли, что человек тоже рожден для воли, без которой не может быть ни счастья, ни самой жизни. то, что испытал и увидел мцыри за три «блаженных» дня, героя к мысли: лучше три дня свободы, чем вечное блаженство рая; лучше гибель, чем смирение и покорность судьбе. выразив такие мысли в поэме, м. ю. лермонтов спорил со своей эпохой, обрекавшей мыслящего человека на бездействие, он утверждал борьбу, активность как принцип человеческой жизни.
аналіз вірша
тарас шевченко написав поезію «садок вишневий коло хати…», у 1847 році знаходячись під слідством в камері-одиночці петропавловської фортеці. в ті сумні дні самотності та очікування вироку, він загадував мальовничі картині рідної україни. також її чудову природу, мирних, працьовитих, доброзичливих мешканців. поет не знав, чи побачить він ще землю свого дитинства.
у фортеці, в травні, можливо під враженням від прогулянок на тюремному подвір’ї, поет створив один з найбільш сонячних, життєрадісних своїх віршів – «садок вишневий коло хати». він увійшов до поетичного циклу «в казематі».
тема: показ гармонії краси української природи і щасливого родинного життя працьовитих селян.
ідея: уславлення людини праці, чарівності природи рідного краю.
основна думка: мрія т. шевченка про щасливе життя українського народу, щоб праця для нього була насолодою, задоволенням, а не гнобленням, приниженням, тиранією.
жанр: пейзажна лірика; цей вірш написаний у фольклорному стилі, тому не дивно, що став народною піснею, покладений на музику я. степовим.
сюжет: вірш містить опис мальовничої краси весняного надвечір’я на україні. тихі сутінки віддзеркалюють гармонію почуттів, спокійну радість буття простої селянської родини.
певне місце у творі займає зображення гармонії материнства, у поетичних рядках автор змальовує жінку, радість її материнських обов’язків: вона вечерю зготувала, доньку навчала, дітей спати повкладала. і все це овіяне спокоєм і гармонією з природою.
вірш - світовий шедевр пейзажної лірики. у поезії перед нами, наче наочно, постає вечір в українському селі. поет змальовує ідилічну картину простої, небагатої, але щасливої селянської родини за вечерею. поет зображує її з такою зворушливістю та майстерністю, що зорові та слухові образи стають майже живими для читача: «хрущі над вишнями гудуть…».
любов до рідного краю та туга за ним поетові показати велику гармонію рідної землі, красу та поетичність життя простих, роботящих людей.
про цей вірш т. шевченка літературознавцями написано багато досліджень. надзвичайно простий, без особливих художніх засобів, він просто чарує своєю поетичністю. вражає те, що написаний він за похмурими тюремними ґратами.
якою ж сильною була туга поета за рідною україною, яка багата уява, щоб створити такий вірш!
чи є ще щось краще, ніж квітучий сад, мирна хліборобська праця, дружна родина, спів соловейка? про це мріяв усе життя й сам шевченко, хоч його мріям не судилося здійснитися.
вірш став "візитною карткою" україни — квітучої, мирної, співучої та доброї.