1. Кому из критиков принадлежат статьи о романе А.С.Пушкина "Евгений Онегин"? 2. Назовите литературное течение, возникшее в русской литературе, начала XX века, которому было свойственно... "приятие земного мира в его зримой конкретности. Острый взгляд на подробности бытия, живое и непосредственное ощущение природы, культуры, мироздания и вещного мира".
3. Назовите писателя XIX века, в творчестве которого нашли выражение все жанры: повести и романы, стихи и пьесы, критические статьи.
4. Друзья его очень любили за искренность и истинную дружбу, за обаяние ... Вот несколько строк из его стихотворения. Назовите поэта.
Несказанное, синее, нежное...
Тих мой край после бурь, после гроз,
И душа моя - поле безбрежное -
Дышит запахом мёда и роз.
5. О ком эти строки из романа Л.Н.Толстого "Война и мир"?
"В длинном сюртуке на огромном толщиной теле, с сутуловатой спиной, с открытой белой головой и с вытекшим белым глазом на оплывшем лице, (...) вошёл своею ныряющей, раскачивающейся походкой ..."
6. Как назывался первый опубликованный сборник стихов А. Ахматовой?
Объяснение:
Подвиги преподобного Сергия пришлись на непростую эпоху, когда Русь находилась под гнетом чужеземного монголо-татарского ига, но стремилась к обретению независимости и построению сильного и единого государства. Сергий Радонежский, человек пустынного жития, никогда не бравший в руки оружия, стал духовной опорой в сопротивлении монголо-татарскому игу, вдохновлял князей и воинов на борьбу за независимость Руси. Он благословил московского князя Димитрия Донского на Куликовскую битву, которая состоялась в 1380 г. Также радонежский игумен послал в князю двух иноков, некогда бывших воинами — Пересвета и Ослябю. Таким образом, это стало символом единства Церкви и народа в момент тяжелого испытания. Победа возвышающейся Москвы над Мамаем на Куликовом поле значительно усилила молодое княжество.
У творі Нечуя-Левицького як сатира, так і гумор служать засобом викриття більших чи дрібніших вад у людському житті. Досконало знаючи народний гумор, Нечуй-Левицький широко користується ним у повісті. Пригадаймо такі гумористичні картини, як прихід Кайдаша з шинку в першому розділі, сутички Кайдашихи з невістками, показ набожності баби Палажки та ін. Навіть окремі описи сповнені сміху, дотепності, наприклад: “В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку,
піднімаючи затужавілий вершок угору…” Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з характерних рис українського народу, елементом національної психіки, багатої на “жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний” (слова самого Нечуя-Левицького).
Часто гумористичні картини переходять у сатиру, в гостре осудження умов капіталістичної дійсності. Так, Нечуй-Левицький сатирично викриває, дрібновласницьку обмеженість молодих Кайдашів, які відмовляються розкопувати горба на користь собі і громаді, гостро висміює забобонність Кайдаша і знахарські здібності баби Палажки, осуджує жорстокість Кайдашихи, особливо у поводженні з Мелашкою, і хижацьку поведінку Мотрі у стосунках зі свекрухою. Повість “Кайдашева сім’я” увійшла в історію української літератури як соціально-побутовий твір, у якому автор змалював реалістичні образи селян другої половини XIX ст., виявив себе майстром художнього слова.