1. кто изображён на гербе? что вы узнали из пролога? 2. почему улитка считает, что в этом представление у неё главная роль? к каким людям перешло прозвище каракуль? 3. кто из героев, кроме часовых находится на площади? что вы о нём узнали? 4. что нагадала каракулю бабушка тафоро? 5. найдите в тексте слова, в котором говорится о том, когда же наступит этот счастливый момент. 6. почему жители города не жалуют клик-кляком? что вы о нём можете сказать?
Помітивши захоплення сина малюванням і ліпкою, батько Леонардо-П’єро да Вінчі віддає сина на навчання до знаменитого скульптора і живописця Андреа Верокіо. Майстерня Верокіо, де Леонардо створився, як художник і в значній мірі як учений, була в 70-х роках 15ст. головним художнім центром Флоренції. Тут виховували любов до природи, точного малюнку і точного моделювання.
У 20 років Леонардо да Вінчі був проголошений Майстром.
З 1472-1482 р. він живе і працює у Флоренції, з 1482-1499 р. - і Мілані, потім знову у Флоренції (1499-1506) і в Мілані (1506-1513). В 1516 році після трьох років роботи в Римі, Леонардо да Вінчі переїжджає до Франції по за французького короля і там проводить свої останні роки.
Для Леонардо мистецтво завжди було наукою. Займатися мистецтвом означало для нього створювати наукові викладки і досліди. Зв’язок живопису з оптикою і фізикою, з анатомією і математикою заставляла Леонардо ставати ученим. І часто учений віддаляв художника. Хоча в нього є картина відома всьому світові "Мона Ліза" – портрет молодої городянки.
Особливо високо цінив Леонардо математику. Він винайшов багато приладів призначених для розв’язування математичних задач (пропорційний циркуль, прилад для побудови параболи, параболічного дзеркала та ін.).
"Механіка" – рай математичних наук говорив Леонардо, багато часу і енергії віддаючи її вивченню.
Велике місце в працях Леонардо поєднував в гідравліці розробку теоретичних принципів з розв’язуванням конкретних прикладних задач. Він спроектував і частково здійснив побудову цілого ряду каналів (канал Піза-Флоренція, зрошувальні канали на річках По і Арно).
Леонардо да Вінчі вперше і багато займався питаннями польоту. Перші дослідження, малюнки і креслення, присвячені літальним апаратам, відносяться приблизно до 1487 року (перший Міланський період). В першому літальному апараті використовувались металеві частини; людина розміщувалась горизонтально, приводячи механізм у рух ногами і руками.
Пізніше Леонардо замінив метал деревом і тросником, мотузки – твердими з’єднаннями, а людину розмістив вертикально. Він намагався звільнити рухи людини: "Людина в своєму літальному апараті повинна зберігати свободу рухів від пояса і вище... У людини запас сили в ногах більший, ніж потрібно по її вазі".
Але відсутність упевненості в тому, що цієї сили досить для успішного польоту в будь-яких умовах, привело його до думки про використання пружини, як двигуна і про планер, з яким з яким можна здійснити, якщо не повний політ, то хоча б провисання в повітрі. Він побудував модель планера і готував його випробування. Намагання зберегти людину в процесі цих випробувань, побудило йог до винайдення парашуту.
Логічно до літальних апаратів Леонардо ішов від за тим, як літають птахи, метелики, літаючі миші, вважаючи, що крило для людини потрібно робити за типом крила літаючої миші.
В працях з оптики, більш ніж в іншій області, відбилось поєднання наукового генія Леонардо да Вінчі з даром великого художника.
Важко перерахувати всі інженерні проблеми, над якими працював допитливий розум Леонарда. Він винайшов багато видів станків для прядки, ткання та іншої мети.
Леонардо да Вінчі займався також питаннями геології і памонтології, фізіології рослин і анатомії людини, філології і агрономії. Можна лише дивуватися і пишатися багатогранністю інтересів і допитливістю розуму цього мислителя. Але Леонардо да Вінчі, як учений був відкритий лише в кінці 17 ст.
Це не дає нам можливості в достатній мірі визначити, яким був його вплив на сучасників і на вчених більш пізнього періоду. Леонардо робив свої записи дзеркальним письмом, багато слів він записував скорочено, з’єднував з іншими словами. Це дуже "затрудняло" розшифровку його рукописів. Їх почали розшифровувати і видавати в кінці 18 початку 20 ст.
Помер Леонардо да Вінчі в 1519 році в Франції. Любуючись сьогодні картинами Леонардо да Вінчі, розглядаючи його проекти різних споруд, людство вдячне цьому таланту із гігантів епохи Відродження.
Голодный Волк рыскал по берегу ручья и наткнулся на Ягненка, который ниже по течению пил воду. Волк хотел есть, а Ягненок - отличная добыча, но в басне персонажи наделены человеческими качествами. Потому Волк решил обставить дело по закону. Ведь нельзя же съесть кого-то безнаказанно, в обществе это осуждается.
Волк тут же находит повод обвинить Ягненка, что тот мутит его питье грязной мордочкой. Ягненок пытается робко возразить Волку в попытке защитить себя, приводит здравые аргументы, что никак не может совершить того, в чем его обвиняют. Ягненок прав, ведь воду он пьет гораздо ниже по течению, но Волку все равно. И, правда, какая разница, что говорит пища!
Волк уже не может остановиться в обвинениях, утверждая, что Ягненок и прежде наносил ему обиду, нагрубив в году. Ягненок опять вежливо возражает, что такого не может быть, ведь его возраст меньше года. Хищник громоздит обвинения одно на другое, не слишком заботясь об их достоверности. Он ведь так хочет есть! Дело заканчивается тем, что разошедшийся Волк объявляет Ягненку истинную причину неприятной беседы - "Ты виноват уж тем, что хочется мне кушать". В этом вся сущность Волка.
Крылов обличает в Волке сильных мира сего, которые пользуясь правом силы, унижают и притесняют слабых. Баснописец находит повод напомнить власть предержащим о недопустимости такого поведения.
Басня поучительная и яркая. Она вызывает в читателе острую жалость к Ягненку, ненависть к Волку, показывает пороки общества во всей их неприглядности.
Источник: chitatelskij-dnevnik.ru