1. Можно ли по творчеству только одного, даже самого представление обо всей национальной литературе – хотя бы одного периода? Припомнит
мнение одного из тех, кто согласен с такой точкой зрения? А каково ваше мнение? Почем
вы так думаете?
пося (көрүнүктүү писатели других стран и народов ру
«Что русский язык — один из богатейших языков в мире, в этом нет никакого сомнения» , это слова великого русского литературного критика и философа А. Белинского. Так ли это? Попробуем в этом разобраться.
Во-первых, богатство русского языка заключается в его многообразии, красоте звучания. Но для того, чтобы воспользоваться всеми его сокровищами, нужно изучать его, уметь владеть им. Знание родного языка – неотъемлемая часть нашей жизни. Что бы мы умели, если бы не изучали его?
Во-вторых, если спросить любого иностранца, с чем ассоциируется у него выражение «русский язык» , он сразу же ответит – Пушкин. Разумеется, русский язык, это язык Пушкина, Лермонтова, Тургенева. Они подарили нам великие произведения, в которых показали, как прекрасен и удивителен наш родной язык.
«Русский язык в умелых руках и в опытных устах — красив, певуч, выразителен, гибок, послушен, ловок и вместителен» , - писал Александр Иванович Куприн. Именно поэтому, наш язык отличается от других языков - одну и ту же мысль можно выразить различными употребляя различные выражения.
Таким образом, можно сделать вывод, что русский язык – это наследие, полученное нами от предыдущих поколений. А значит, мы обязаны беречь его чистоту, охранять от «дурного влияния» слов «паразитов» , заимствованных иностранных слов, которых так много сейчас в нашей речи. Мы должны стараться хранить чистоту нашего языка, как святыню, ведь от этого напрямую зависит будущее русского народа.
Незвичайна і багата на пригоди біографія поета-романтика Дж. Байрона наклала відбиток на його творчість. Він належав до аристократичної, але збіднілої родини. У десятирічному віці після смерті діда Байрон успадкував титул лорда. Ще студентом Кембріджського університету почав писати вірші, та відомий став після опублікування поеми "Паломництво Чайльда-Гарольда". Байрон багато подорожував, цікавився історією, був учасником визвольного руху в Італії, долучився до лав грецьких повстанців.
Поеми Байрона побудовані як лірична сповідь героя, який втілює риси непересічної особистості і є носієм вірувань та ідей своєї хворої доби. Ці поеми-сповіді є найвищим творчим досягненням англійського поета-романтика. Саме романтикою овіяний образ українського гетьмана Мазепи. Байрон, як свідчить поема "Мазепа", цікавився історією України і, на відміну від російських письменників, симпатизував Мазепі.
Після поразки шведів під Полтавою король Карл XII зупинився перепочити в лісі. Він ліг під деревом, тамуючи біль від ран. До нього приєднався гетьман Мазепа, але король помітив, що перш ніж лягти відпочити, козацький гетьман:
...обійняв свого коня
За шию, наче той рідня,
І не зважаючи на втому,
Підкинув листя вороному,
Обер на спині вогкий" пил,
Звільнив з оброті і вудил...
Короля вразило таке трепетне ставлення до тварини, і він попросив гетьмана розповісти, за що той так шанує свого коня. Козацький гетьман відповів, що не добром поминає "ту школу, де навчивсь їзди". Це заінтригувало короля, і Мазепа задовольнив його цікавість розповіддю про службу пажем за юних літ при дворі короля Яна-Казиміра. Юний і вродливий Мазепа закохався у молоду дружину ясновельможного пана: