1. На чем основывалось единство армии завоевателей и единство русской армии в войне 1812 года?
2. Как вели себя разные слои населения России (показать это на конкретных примерах)?
3. Как характеризует Ростовых, Болконских, Курагиных их отношение к событиям 1812 года? Было ли это отношение для вас неожиданным?
4. Почему князь Андрей отправился в действующую армию, отказавшись от почетного предложения остаться при штабе?
5. Какие чувства испытал на Бородинском поле Пьер Безухов?
6. Как характеризует двух полководцев их поведение во время Бородинского сражения?
7. Как вы думаете, для чего писатель показал, что князь Андрей был смертельно ранен не в бою, а стоя в арьергарде?
8. Почему Л. Н. Толстой считает, что Бородинское сражение было нравственной победой русских?
9. Какой самый героический, на ваш взгляд, поступок совершил Кутузов как главнокомандующий?
10. Можно ли считать Бородинское сражение кульминацией романа? Почему?

В конце рассказа В. Шукшина "Критики" тётя мальчика привела участкового милиционера, который увел дедушку в вытрезвитель. Мальчику очень досадно и обидно, ведь дедушка хотел выразить свое мнение по поводу фильма, но взрослые почему-то его критику не восприняли. Он очень не хотел, чтобы милиционер забирал дедушку, к тому же Ермолай еще и пугал мальчика тюрьмой для деда. В произведении остро показан конфликт сразу трех поколений. Из-за того, что каждый из них не проявил внимательность друг к другу, рассказ заканчивается так грустно.

Объяснение:

Объяснение:

Выбери только то что надо

Ім’я: Ду Фу. Друге ім’я — Цзимей, «священномудрий», «шишен» («свя-щенномудрий піїт»).

Роки життя: 712-770 рр.

Місце народження: Хенань.

Родина: батько — провінційний урядовець невисокого рангу.

Заняття: посадовець при дворі, китайський поет епохи Тан.

Основні твори: «Три правителі»,

«Три розлуки», «Вірші в 500 слів про те, що було у мене на душі, коли я зі столиці прямував у Фінсяиь», усього приблизно 1500 віршів.

Ду Фу — онук поета Ду Шень-яня. Ду Фу походив із давнього занепалого роду. Поет з’явився на світ у сім’ї незаможного чиновника. Замолоду мандрував, виношував мрію про великий будинок, у якому б знайшли притулок усі бідняки. Ду Фу не вдалося збудувати ані такого великого будинку, ані домівки для своєї родини. Проте він звів храм власної поезії.

Майбутній поет рано втратив батьків, його виховала тітонька Пей. Вона оточила хлопця турботою і любов’ю, дбаючи про нього, як про рідного сина. Свій перший вірш написав у 7 років,

1 його високо оцінили знавці поезії. Намагався скласти державні іспити, щоб, за сімейною традицією, дістати посаду державного службовця, проте службовцем не став. У 20-35 років багато подорожував Китаєм. 741 року прибув до столиці імперії Чан’ань. Там мешкав майже 10 років, мав при дворі незначну посаду. Під час бунту Апь Лушаня втік зі столиці разом із почтом імператора, а його родина залишилась у Чап’ані; поет довго не мав від них жодної звістки. Був ув’язнений бунтівниками та пробув у полоні

2 роки. Після придушення бунту Ду Фу було наближено до імператора, і 757 року він став радником молодого імператора Суцзу-иа і навіть отримав привілей критикувати сина Піднебесної. Але щойно Ду Фу скористався цим привілеєм, його було ув’язнено. Комісія, яка розслідувала цю справу, визнала його винним лише в тому, що вій справді вважав, що може критикувати імператора. Зрештою його було виправдано, і імператор навіть пробачив поетову зухвалість та залишив коло себе на тій самій посаді. Проте 759 року Ду Фу облишив службу та оселився зі своєю родиною на півдні, у нижній течії Яицзи. Значну' роль у його житті зіграли дружба та співпраця з Лі Бо.