Я вірю в краще майбутнє. Я дуже сподіваюся, що ми, люди, будемо вдосконалювати світ, в якому живемо. Тож і місто майбутнього буде дуже відрізнятися від сучасного в кращий бік.
По-перше, у майбутньому місто буде чистим, тому що всі заводи та інші підприємства, що забруднюють навколишнє середовище сьогодні, використовуватимуть нові безпечні технології. Не буде хмар із рудого металевого пилу, хімічних викидів, брудної води в морях та річках. Проте життя в місті вируватиме як завжди, тому на вулицях буде багато автівок. Однак усі вони їздитимуть на екологічному пальному.
По-друге, місто майбутнього буде дуже зручним для життя. Окрім звичних магазинів та кафе будуть працювати різноманітні служби доставки покупок додому – і це буде доступно кожному. Також буде багато нових видів громадського транспорту, дуже швидких та безпечних.
У місті майбутнього багато уваги приділятиметься містам відпочинку. Буде збудовано безліч парків, кінотеатрів, оглядових майданчиків. Там, де немає ні моря, ні річки, будуть зроблені штучні водойми, в яких можна буде купатися та плавати на човнах. Кожне місто нагадуватиме курортне.
Мені би хотілося, щоб міста майбутнього були різні та несхожі одне на одного – великі й малі, з хмарочосами та котеджами, та щоб людям було комфортно та безпечно жити в них. Можливо, моє місто майбутнього не дуже схоже на місто з фантастичного роману, проте я вважаю, що воно таке, яким ми насправді можемо його зробити.
Соня была незаменима на кухне и в праздничной суете. Это не мешало окружающим считать ее дурой и насмехаться над ней. Она плохо перестраивалась. Могла на поминках произнести тост за здоровье. Сонина глупость была сверкающим кристаллом. Она легко управлялась с домашними делами, чужими детьми. Только в обществе, в общении Соня вела себя и говорила невпопад. Она могла спросить у мужчины при его жене, с кем это она видела его давеча. Соня могла любого поставить в неловкое двусмысленное положение. Ада мечтала ей отмстить за глупость и наивность.
Соня хорошо шила, но одевалась совершенно безвкусно. Она неизменно цепляла на свою одежду эмалевого голубка-брошку.
Приготовленные блюда Соней все хвалили. Язвительно делали комплименты насчет «ее бараньих мозгов» и «вашего вымени», которые необычайно вкусные.
Компания молодых людей во главе с Адой придумали план: создать видимость существования Сониного поклонника, который стесняется показаться ей на глаза. Назвали его Николем, с тремя детьми и женой. Со временем его хотели убить, чтобы прекратить шутку. Вымышленный поклонник пишет письмо для Сони и просит выслать фотографию. В письмо засунули сухую незабудку. Соня с удовольствием отвечала, быстро и сильно влюбилась. Шли годы, а переписка продолжалась. Компании интриганов стало надоедать это развлечение. Писать стихотворные перлы для влюбленной – нелегкое дело. К тому же Соня категорически не делилась своими переживаниями. Однажды она послала Николаю своего голубка-брошку.
Началась война. Ада и Соня остались в блокадном Ленинграде. Вымышленный Николай пишет письмо, в котором обзывает и проклинает свою возлюбленную. Соня погибла под бомбежкой. Сохранила ли старушка Ада Сонины письма? Возможно, она сожгла их в блокаду. Но голубок счастливой возлюбленной должен был сохраниться – он не горит в огне. Умерла Соня, не получив прощального письма от вымышленного Николая. В те годы почта плохо работала. Можно предположить, что любящее сердце почувствовало прощание возлюбленного. Поэтому Соня не вернулась, когда пошла в стужу за водой на Неву.
Я вірю в краще майбутнє. Я дуже сподіваюся, що ми, люди, будемо вдосконалювати світ, в якому живемо. Тож і місто майбутнього буде дуже відрізнятися від сучасного в кращий бік.
По-перше, у майбутньому місто буде чистим, тому що всі заводи та інші підприємства, що забруднюють навколишнє середовище сьогодні, використовуватимуть нові безпечні технології. Не буде хмар із рудого металевого пилу, хімічних викидів, брудної води в морях та річках. Проте життя в місті вируватиме як завжди, тому на вулицях буде багато автівок. Однак усі вони їздитимуть на екологічному пальному.
По-друге, місто майбутнього буде дуже зручним для життя. Окрім звичних магазинів та кафе будуть працювати різноманітні служби доставки покупок додому – і це буде доступно кожному. Також буде багато нових видів громадського транспорту, дуже швидких та безпечних.
У місті майбутнього багато уваги приділятиметься містам відпочинку. Буде збудовано безліч парків, кінотеатрів, оглядових майданчиків. Там, де немає ні моря, ні річки, будуть зроблені штучні водойми, в яких можна буде купатися та плавати на човнах. Кожне місто нагадуватиме курортне.
Мені би хотілося, щоб міста майбутнього були різні та несхожі одне на одного – великі й малі, з хмарочосами та котеджами, та щоб людям було комфортно та безпечно жити в них. Можливо, моє місто майбутнього не дуже схоже на місто з фантастичного роману, проте я вважаю, що воно таке, яким ми насправді можемо його зробити.
Соня была незаменима на кухне и в праздничной суете. Это не мешало окружающим считать ее дурой и насмехаться над ней. Она плохо перестраивалась. Могла на поминках произнести тост за здоровье. Сонина глупость была сверкающим кристаллом. Она легко управлялась с домашними делами, чужими детьми. Только в обществе, в общении Соня вела себя и говорила невпопад. Она могла спросить у мужчины при его жене, с кем это она видела его давеча. Соня могла любого поставить в неловкое двусмысленное положение. Ада мечтала ей отмстить за глупость и наивность.
Соня хорошо шила, но одевалась совершенно безвкусно. Она неизменно цепляла на свою одежду эмалевого голубка-брошку.
Приготовленные блюда Соней все хвалили. Язвительно делали комплименты насчет «ее бараньих мозгов» и «вашего вымени», которые необычайно вкусные.
Компания молодых людей во главе с Адой придумали план: создать видимость существования Сониного поклонника, который стесняется показаться ей на глаза. Назвали его Николем, с тремя детьми и женой. Со временем его хотели убить, чтобы прекратить шутку. Вымышленный поклонник пишет письмо для Сони и просит выслать фотографию. В письмо засунули сухую незабудку. Соня с удовольствием отвечала, быстро и сильно влюбилась. Шли годы, а переписка продолжалась. Компании интриганов стало надоедать это развлечение. Писать стихотворные перлы для влюбленной – нелегкое дело. К тому же Соня категорически не делилась своими переживаниями. Однажды она послала Николаю своего голубка-брошку.
Началась война. Ада и Соня остались в блокадном Ленинграде. Вымышленный Николай пишет письмо, в котором обзывает и проклинает свою возлюбленную. Соня погибла под бомбежкой. Сохранила ли старушка Ада Сонины письма? Возможно, она сожгла их в блокаду. Но голубок счастливой возлюбленной должен был сохраниться – он не горит в огне. Умерла Соня, не получив прощального письма от вымышленного Николая. В те годы почта плохо работала. Можно предположить, что любящее сердце почувствовало прощание возлюбленного. Поэтому Соня не вернулась, когда пошла в стужу за водой на Неву.