1.По главе XXV - выпишите высказывания князя Андрея о войне, французах и грядущем сражении.
2.cоставьте план эпизода «Пьер на батарее Раевского».
3. Выполнил ли князь Андрей наказ отца, данный при расставании?
4. Сравните поведение Наполеона и Кутузова.

Протиборство добра й зла триває споконвіку. Воно триватиме, мабуть, вічно. Це дві протилежні сили, які щільно взаємодіють між собою. Кожна прагне переважати над іншою, ширитися та заволодівати більшою кількістю прибічників. Не є важливим, як ми називаємо їх: добро та зло, Бог та Диявол, істина й облуда тощо. Важливо знайти собі місце у межах цієї вічної суперечки.

Для себе треба вирішити, що розуміти під кожним із цих понять. Адже ми не усвідомимо й не відчуємо на собі дію цих двох сил, якщо не побачимо їх наочно. Мені у цій нелегкій справі вибору орієнтирів до у свій час мудрість нашого народу, яку він зберіг для нас в усній народній творчості. Збірочка українських народних казок, які мені колись подарувала мама, справила на мене незабутнє враження. Про мудрість та повчальність бабусиних приказок годі й казати.

Народні казки ховають у простих формах споконвічні істини. Розгледівши їх, ти формуєш у собі стійкі принципи та моральні якості. Казка про паляницю навчила мене відрізняти щедрість від жадності. Мудра дівчина з однойменної казки показала, як кмітливість та чесність може переважити хитрість. Казка про правду і кривду наочно показує руйнівну силу зла. В той час, як протилежна йому сила – добро – сприяє розбудові, життю, радості.

Одне прислів’я каже не гнатися за двома зайцями, бо жодного не впіймаєш. Тобто вчить нас скромності – гідній доброї людини якості. Інше дає настанову відрізняти зерно від полови, тобто бачити фальш, обман.

Тож давайте усвідомимо, що є добром, а що злом спершу для самих себе. Тоді ми чинитимемо по правді й справедливості. Стаючи на сторону добра, ми допомагаємо йому перемогти у цій одвічній боротьбі.

Когда император Александр I приехал в Англию, там ему показали маленькую стальную блоху, которая умела танцевать. Император купил блоху и привез во дворец. После смерти Александра I на престол взошел Николай I. Николай нашел эту блоху среди старых вещей Александра. Николай I был уверен в превосходстве русских и приказал Платову, донскому казаку, который сопровождал Александра I в поездке по Европе, найти мастера, который бы придумал нечто, что могло превзойти по замыслу эту блоху. В Туле Платов нашел мастерового по прозвищу "Левша". Левша придумал подковать крошечными подковами эту блоху. За это Левша получил орден в Петербурге от Николая I лично и был отправлен в Англию, чтобы продемонстрировать это изобретение. Левше предлагали остаться в Европе, но он решил вернуться в Россию. По пути домой он держал пари с полшкипером, что перепьет его. Левша умер от отравления алкоголем в простонародной боьнице. Последними словами Левши были:«Скажите государю, что у англичан ружья кирпичом не чистят: пусть чтобы и у нас не чистили, а то, храни Бог войны, они стрелять не годятся». К сожалению, слова Левши так и не смогли передать Николаю I.