1) Почему Ертис назван в стихотворении щедрым в 2) Как Ертис людям? Где он протекает? 3) В чём уверен Ертис? Какая судьба его ждёт? 4) Найди в стихотворении олицетворения.
Є книги, безумовну першість яких ніхто не буде заперечувати. Древні, вони пройшли крізь віки й до сьогодні мають свій вплив на життя людей. У першу трійку таких книг входять Веди, Біблія й Коран — ті три наріжні камені світової літератури, на яких вона побудувала свій храм. Ці твори беруть початок у сивій давнині, у глибинах якої потонули всілякі відомості про їх творців, і тепер, у відповідь на питання, кому саме належить честь їх написання, створено безліч легенд. Щодо змісту цих книг, то кожна з них у своїй особливій, притаманній лише їй формі розповідає про устрій світу та його рушійні сили; викладає той морально-етичний кодекс, якому мають слідувати народи, серед яких ці книги виникли.
З впевненістю можна сказати, що серед нашого народу найбільшу популярність з вищезазначеної трійки має Біблія — книга, що розкрита для всіх. Усі люди різні, зі своїми вподобаннями й захопленнями, які дуже часто замість того, щоб об'єднувати, навпаки роз'єднують людей, створюючи між ними перепони. Але піднімаючись на більш високий рівень і залишаючи у стороні те, що розділяє нас, ми бачимо, наскільки ми схожі й близькі. Відчути це нам не в останню чергу до така книга, як Біблія. Вона несе у собі сказання, суть яких є близькою та рідною для всіх людей. До того ж, її сюжети настільки міцно ввійшли в наше життя, що іноді, почувши, прочитавши чи побачивши дещо, ми не зразу ж розуміємо, Що ці мотиви взяті з Біблії. Навіть відкинувши релігійну сторону питання (адже не всі відносять себе до християн), не можна не зазначити того, що в країнах Європи, Північної та Південної Америки та в інших куточках земної кулі та людина, яка не знайома з біблійними легендами, не може назвати себе ерудованою та освіченою особою. Адже величезна частина світового мистецтва нерозривно пов'язана з Біблією, її легендами і сказаннями. До цієї частини належать не тільки собори, церкви, фрески на їх стінах. Хіба може людина, не знайома з «Книгою», належно оцінити блюз? А пояснити походження таких афористичних фраз, епітетів, порівнянь, як «Ноєв ковчег», «голуб миру», «жінка Лота», «Содом і Гоморра», «блажен хто вірує», «соломонова мудрість», «змій-спокусник» і безлічі інших? А повною мірою зрозуміти красу «Давида» і «Мойсея» Мікеланджело, мадонн Рафаеля та Леонардо Да Вінчі, фресок Джотто, Гірландайо та багатьох інших митців різних областей і сфер, які черпали натхнення з вічного джерела Біблії? Відповіддю буде категоричне «ні».
Так само можна висловитись на користь тих же Вед і Корану, що відповідно до культур, серед яких і для яких вони створювались, мають той же самий вплив на людей, як і Біблія. І неважливо, як саме ми ставимось до них: як до Священних писань і слова Божого чи просто як до Великих Книг, що впливають на розвиток людства. Важливе те значення, яке вони мають для народів світу; та мудрість, яку вони несуть у собі; ті знання, які вони розкривають кожному, хто звернеться до їх сторінок; важливі ті світло й любов, які мільйони людей беруть із їх невичерпних глибин.
Стихотворение «Мадонна» было написано Александром Сергеевичем Пушкиным в 1830 году. На тот момент первая красавица столицы Российского государства Наталья Гончарова стала невестой поэта. «Мадонна» была написана за шесть месяцев до их свадьбы.
Неудивительно, что произведение посвящено именно будущей любимой жене. Оно по праву признано жемчужиной любовной лирики поэта. Будучи в разлуке с любимой женщиной, Александр Сергеевич повесил в своей творческой обители портрет белокурой мадонны. Образ прекрасной девы, как писал сам поэт, напоминал ему образ избранницы. Об этом поразительном сходстве Пушкин даже сообщает в письме к Наталье Гончаровой, на что невеста говорит, что совсем скоро ему не придется любоваться картиной, ведь у него будет жена. И действительно, в период написания «Мадонны» художник проводит «целые часы» перед картиной.
Веди, Біблія, Коран
Найстародавніші книги
Є книги, безумовну першість яких ніхто не буде заперечувати. Древні, вони пройшли крізь віки й до сьогодні мають свій вплив на життя людей. У першу трійку таких книг входять Веди, Біблія й Коран — ті три наріжні камені світової літератури, на яких вона побудувала свій храм. Ці твори беруть початок у сивій давнині, у глибинах якої потонули всілякі відомості про їх творців, і тепер, у відповідь на питання, кому саме належить честь їх написання, створено безліч легенд. Щодо змісту цих книг, то кожна з них у своїй особливій, притаманній лише їй формі розповідає про устрій світу та його рушійні сили; викладає той морально-етичний кодекс, якому мають слідувати народи, серед яких ці книги виникли.
З впевненістю можна сказати, що серед нашого народу найбільшу популярність з вищезазначеної трійки має Біблія — книга, що розкрита для всіх. Усі люди різні, зі своїми вподобаннями й захопленнями, які дуже часто замість того, щоб об'єднувати, навпаки роз'єднують людей, створюючи між ними перепони. Але піднімаючись на більш високий рівень і залишаючи у стороні те, що розділяє нас, ми бачимо, наскільки ми схожі й близькі. Відчути це нам не в останню чергу до така книга, як Біблія. Вона несе у собі сказання, суть яких є близькою та рідною для всіх людей. До того ж, її сюжети настільки міцно ввійшли в наше життя, що іноді, почувши, прочитавши чи побачивши дещо, ми не зразу ж розуміємо, Що ці мотиви взяті з Біблії. Навіть відкинувши релігійну сторону питання (адже не всі відносять себе до християн), не можна не зазначити того, що в країнах Європи, Північної та Південної Америки та в інших куточках земної кулі та людина, яка не знайома з біблійними легендами, не може назвати себе ерудованою та освіченою особою. Адже величезна частина світового мистецтва нерозривно пов'язана з Біблією, її легендами і сказаннями. До цієї частини належать не тільки собори, церкви, фрески на їх стінах. Хіба може людина, не знайома з «Книгою», належно оцінити блюз? А пояснити походження таких афористичних фраз, епітетів, порівнянь, як «Ноєв ковчег», «голуб миру», «жінка Лота», «Содом і Гоморра», «блажен хто вірує», «соломонова мудрість», «змій-спокусник» і безлічі інших? А повною мірою зрозуміти красу «Давида» і «Мойсея» Мікеланджело, мадонн Рафаеля та Леонардо Да Вінчі, фресок Джотто, Гірландайо та багатьох інших митців різних областей і сфер, які черпали натхнення з вічного джерела Біблії? Відповіддю буде категоричне «ні».
Так само можна висловитись на користь тих же Вед і Корану, що відповідно до культур, серед яких і для яких вони створювались, мають той же самий вплив на людей, як і Біблія. І неважливо, як саме ми ставимось до них: як до Священних писань і слова Божого чи просто як до Великих Книг, що впливають на розвиток людства. Важливе те значення, яке вони мають для народів світу; та мудрість, яку вони несуть у собі; ті знання, які вони розкривають кожному, хто звернеться до їх сторінок; важливі ті світло й любов, які мільйони людей беруть із їх невичерпних глибин.
Стихотворение «Мадонна» было написано Александром Сергеевичем Пушкиным в 1830 году. На тот момент первая красавица столицы Российского государства Наталья Гончарова стала невестой поэта. «Мадонна» была написана за шесть месяцев до их свадьбы.
Неудивительно, что произведение посвящено именно будущей любимой жене. Оно по праву признано жемчужиной любовной лирики поэта. Будучи в разлуке с любимой женщиной, Александр Сергеевич повесил в своей творческой обители портрет белокурой мадонны. Образ прекрасной девы, как писал сам поэт, напоминал ему образ избранницы. Об этом поразительном сходстве Пушкин даже сообщает в письме к Наталье Гончаровой, на что невеста говорит, что совсем скоро ему не придется любоваться картиной, ведь у него будет жена. И действительно, в период написания «Мадонны» художник проводит «целые часы» перед картиной.