1.Події «Слова...» відбуваються А у першій половині X ст.
Б наприкінці XI - на початку XII ст.
В у другій половині XII ст.
Г у середині XIII ст.
Д наприкінці XIV ст.
2. За родовою належністю «Слово...» твір
А ліричний
Б епічний
В драматичний
Г ліро-епічний
Д елегійний
3. У «Слові...» «розтікався мислю по древу»
А Боян
Б Овлур
В Святослав
Г Всеволод
Д Ігор
4. Чотири сонця у «Слові...» символізують
А вогонь, воду, землю і повітря
Б пори року
В частини доби
Г князів - учасників походу
Д військові сили половців
5. «Се моє, і те - теж моє», - так автор «Слова...» розповідає про
А поділ військової здобичі між половцями
Б Загарбницьку політику київського князя
В поділ здобичі між руськими воїнами
Г стосунки між синами князя Володимира
Д князівські міжусобиці
6. Композиційно у центрі поеми стоїть
А виступ Ігоревої дружини
Б перша битва з половцями
В «"Золоте слово" Святослава»
Г «Плач Ярославни»
Д втеча Ігоря з полону
7. Словами «Ти леліяв єси на собі Святослава насади до полку Кобякового. Прилелій, господине, мою ладу мені, щоб я не слала йому сліз на море рано» Ярославна звертається до
А Дніпра
Б вітру
В Даждьбога
Г Стрибога
Д сонця
8. Утечу князя Ігоря з полону описано в рядку
А «Тоді вступив Ігор князь в золоте стремено і поїхав по чистому полю. Сонце йому тьмою путь заступало...»
Б «А Ігор князь поскочив горностаєм в комиші і білим гоголем на воду. Упав на бистрого коня і скочив з нього сірим вовком».
В «... Наступив на землю Половецькую, притоптав горби і яруги, змутив ріки і озера, висушив потоки і болота».
Г «Никне трава жалощами, а дерево з тугою к землі приклонилось. Уже бо, браття, невеселая година настала, уже пустиня силу прикрила».
Д «... А сам вночі вовком бігав: із Києва добігав до півнів у Тмуторокань, великому Хорсові вовком путь перебігав».
9. «Він завдав ці рани... забувши почесть і життя, і города Чернігова отчий золотий стіл, і своєї милої жони, красної
Глібівни, звичаї і обичаї!» - говорить у «Слові...»
А князь Святослав про князя Ігоря
Б князь Ігор про князя Всеволода
В автор про князя Ігоря
Г князь Всеволод про князя Ігоря
Д автор про князя Всеволода
10. Ігор у кінці твору повертається з полону до
А Путивля
Б Новгорода-Сіверського
В Києва
Г Чернігова
Д Курська
11. Помилково співвіднесено героя та уривок «Слова...»
А Боян - «Не десять соколів на стадо лебедиць пускає, а свої віщії персти на живії струни накладає...»
Б Овлур - «Коли сокіл до гнізда летить — то ми сокільця опутаємо красною дівицею».
В Святослав - «В цю ніч з вечора одягали мене, - рече, - чорним покривалом на кроваті тисовій, черпали мені синє вино...»
Г Всеволод - «Один брат, один світ світлий ти, — Ігорю! Обидва ми Святославичі!»
Д Ігор - «Навів свої хоробрі полки на землю Половецькую за землю Руськую».
12. Основну думку твору виражає прислів'я
А Чи є що краще, лучче в світі, як укупі жити!
Б І після сонця бува негода, отак і в народі.
В Хто любить людей, того й люди люблять.
Г Яка совість - така й честь.
Д Ні Бога не боїться, ні людей не соромиться.
Объяснение:
Людмила» — первая поэма Жуковского, являющаяся великолепным образцом романтического жанра. Самое начало поэмы ясно доносит до читателя всю глубину чувств Людмилы, ожидающей своего возлюбленного. Она мучится от неизвестности, ждет, надеется, не желает верить в печальный исход событий.
Где ты, милый? Что с тобою?
С чужеземною красою,
Знать, в далекой стороне
Изменил, неверный, мне;
Иль безвременно могила
Светлый взор твой угасила.
Людмила предстает романтической героиней, жизнь которой может быть счастливой только в том случае, если рядом находится любимый человек. Без любви все моментально теряет свой смысл, жизнь становится невозможной, и девушка начинает думать о смерти. Сама ее натура восстает против жестокой и несправедливой судьбы, девушка решается роптать на свою несчастливую долю, посылая протест небесам.
Жених Людмилы приходит к ней с того свеча, унося ее за собой. В поэме описано страшное мистическое путешествие девушки вместе с мертвецом. Постепенное нагнетание тревожной, страшной, мистической обстановки позволяет читателю как нельзя более глубоко проникнуться замыслом поэмы. Гибель Людмилы как бы предопределена с самого начала. Она в своем безрассудстве послала проклятие небесам, за что ей была ни гибель.
Что же, что в очах Людмилы ?..
Ах, невеста, где твой милый?
Где венчальный твой венец?
Дом твой — гроб; жених — мертвец.
Оценивая балладу с позиции наличия в них канонических элементов романтизма, мы обнаружим, что Жуковский придерживался правил. В балладе есть четко выраженный сюжет, диалоги (между героиней и женихом, героиней и матерью, рефрены: это строки "Светит месяц, дол сребрится, мертвый с девушкою мчится; путь их к келье гробовой. Страшно ль, девица, со мной? ", "Близко ль, милый? Путь далек" и др). Основной сюжет сопровождается картинами природы, отражающими настроение героини.
Відповідь:
Юность — весеннее время человека, в которое засеваются семена на будущие годы жизни. (Я. Княжин) 2) Жизнь человека замерла бы на одной точке, если бы юность не мечтала. (К. Ушинский) 3) Человек перестаёт осуждать других, как только победит самого себя. (Л. Толстой) 4) Хороший человек — это тот, вблизи которого легко дышится. (П. Павленко) 5) Если у вас отсутствует доброжелательство к людям, выработайте его у себя. (К. Станиславский) 6) Пока молоды, сильны, бодры, не уставайте делать добро. (А Чехов)
Пояснення: