Подвиги Геракла були улюбленими темами античного мистецтва. Відома статуя Геракла Фарнезе роботи Глікона. Епізоди з життя героя були постійними темами скульпторів, які оздоблювали фризи, метопи й фронтони в храмах. Міфи про Геракла популярні і в пізнішому образотворчому мистецтві (Дж. Романо, Дж. Базарі, Г. Рені, С. Рафаель, П. Рубенс, Л. Тінторетто, А. Канова). Відома картина Помпео Батоні «Геркулес на роздоріжжі між Доброчесністю і Пороком» (1765 р.). Алегорію створив у V ст. до н. е. філософ Продік. Коли юний Геркулес пас стада свого земного батька Амфіона на Кіферонських луках, до нього прийшли дві жінки, що уособлювали Зніженість і Доброчесність. На картині Батоні вони представлені в образах Венери, богині кохання, і Мінерви, богині мудрості. Одна спокушала його радощами життя, інша закликала до праці і подвигів. Геркулес, після тривалих роздумів, вирішив прислухатися до голосу розуму і присвятив своє життя служінню людству. Сувора Мінерва вказує на храм на верхівці скелі — алегорію складного шляху до слави. Ошатна Венера простягає Геркулесу троянду. Біля її ніг — атрибути чуттєвих насолод: музичні інструменти, ноти, кошик із фруктами.
