1. Тестові завдання.
1. Рядки :
Гей, у славетному та у городі, у Муромлі,
Тау тому селі, та в Карачаеві,
Гей, то не старий дуб к землі нагинається,
Ой то добрий молодець ...
Батьку-матері уклоняєтьсяВзято з
A Беними «Про Lлю Муромця та Соловія »
Б фольклорної балади про Робіна Гуда
В Балади «Король Лір і його дочки»
Ніяк НІ! Гроші не можуть правити світом!
Объяснение:
Гроші правлять світом? Чи тут, скоріше за все, треба було поставити знак оклику, а не знак питання. Куди ж без них, що без них можна зробити, на що бути здатним, як без них здійснювати свої плани і мрії? Я от хотіла зараз починати звинувачувати теперішній світ, наше суспільство, чи країну зокрема у цій проблемі. Але ж я належу до цього суспільства, живу в своїй країні і є частинкою цього світу, отже теж маю відношення до існування проблем. А звинувачувати себе не хочеться ні у чому, так як і інших, звичайних, простих людей. Люди просто привикли надавати великого значення грошам.
Проблема у одних, коли їх статки невеликі, і вони багато чого не можуть собі дозволити. Проблема в інших, коли вони мають стільки, скільки б задовольнило першу групу, але їм це здається замало, і вони намагаються отримувати більше. Є ще такі, які мають мільйони, мільярди, але бояться їх втратити, тому трусяться над своїм багатством, переживають, ховають, брешуть. Та й ще безліч варіантів можна привести. Суть в тому, що і наявність і відсутність грошей можна назвати проблемою. Тішить те, що проблемою їх можна тільки назвати, а можна і не називати. Тут, як завжди, все залежить від нашого відношення і від нашого вибору. Наш світ неідеальний, але він ніколи і не був ідеальний, ніколи і не буде. Тому треба перестати всю вину перекладати на умови життя, на оточення, на ситуації, які складаються, і почати просто жити. Перестати створювати собі проблеми з нічого, і надавати важливості тим речам, які насправді неважливі.
Яку цінність мають паперові гроші? Жодної. І це я кажу, незважаючи на свою економічну освіту. А може завдяки їй. Внутрішню цінність мають тільки дорогоцінні метали, тобто золото і срібло. А папірець сам по собі ніякої ваги не має. І це ми самі надаємо папірчикам таку силу. А що б можна було зробити з цими грошима, якби ми опинилися наприклад на безлюдному острові? Там і мільйон доларів би не пригодився, ну хіба що використовували б його не за призначенням.:)
Тому треба цінувати не гроші, а те що ми можемо отримувати в обмін на них. І щастя буде не в тому, що у нас в банці, чи під подушкою лежить велика сума, а в тому, яку радість собі і іншим ми можемо принести, витрачаючи їх. Ну звичайно не тринькати не усвідомлено і на все підряд, а знаходити їм корисне призначення. І хай вони собі крутяться, переходять з рук в руки, циркулюють по всім каналам.
Ми цінуємо свою зарплату, яку заробили чесним трудом. І тому інколи буває важко наважитися поміняти грошовий еквівалент на щось інше. Але й цього не потрібно робити. Гроші потрібно витрачати з легкою душею, відпускати їх, і не шкодувати за ними. Тоді вони будуть готові повертатися до нас знову і знову. Менше зациклюватися на них, менше думати про них. У світі є скільки речей, про які можна говорити і думати, окрім грошей.
Я звичайно хочу отримувати більшу зарплату, виграти в лотерею, чи ще якимось чином примножити багатство. Але коли я уявляю свої майбутнє, то бачу там особняк машину, різноманітні речі, я подорожую по унікальних місцях, відпочиваю, і гроші для мене не мають значення. Мені неважливо, яку зарплату получають мої друзі, чи знайомі. Відсутність чи наявність у них грошей не змінює моє відношення до них. Гроші служать тільки механізмом отримання бажаного, перехідною ланкою між задумом і реальним здійсненням.
Кажуть, що все можна купити за гроші. Але знову мене тішить слово кажуть.) Я маю право сказати, що не все можна купити. Не можна купити щиру дружбу, любов, кохання, щастя, віру, повагу, здоров’я, людяність, добро, радість і сміх. Ну список можна продовжувати ще дуже довго. Але тільки коли йдеться про щире, чисте вираження речей. Адже дехто намагається купувати-продавати любов наприклад. Але знову згадаю, що вони роблять такий вибір. І це не означає, що всі мають так робити, чи що з цього щось получиться.
Ну ще можна зі мною не погодитися, і сказати, що за гроші можна купити здоров’я. Але його можна тільки покращити, підлікувати хворобу, і то не завжди. Домовитися зі смертю за до грошей ще нікому не вдавалося.
Якби всі зменшили свої запити важливості грошей, то можливо стало б простіше і легше жити. Але можна робити це і безпосередньо для себе, не чекаючи поки світ зміниться, а змінювати його в середині себе. Ми живемо в тому світі, який самі собі створюємо. І бачимо все навколо таким, яким дозволяємо собі бачити. Тому інколи можна закрити на секунду очі, зупинитися і зачекати поки все знову не стане красивим і кольоровим, таким як ми собі уявимо. І гроші нам не розмалювати сірий світ навколо яскравими барвами.
Гроші правлять світом? Зараз цю фразу хочеться написати маленьким шрифтом. Або дати на неї відповідь великими буквами –НІ!
Поп видит своё счастье в покое, чести и богатстве. Но так же говорит, что счастье одного человека в отрыве от всех остальных невозможно.
Многих они встречают на пути. Для помещика Гаврилы Афанасьевича счастье в неограниченной власти над мужиком. Для крестьян счастье состоит в том, чтобы был урожайный год, чтобы все были здоровые и сытые, солдат считает себя счастливым потому, что он был в двадцати сраженьях и остался жив, старуха счастлива, так как у нее родилось реп до тысячи на небольшой гряде, для крестьянина-белоруса счастье в хлебушке. Ермил Гирин - любимый односельчанами за честность, ум и бескорыстную преданностью интересам крестьян - бурмистр. Митрия отправили служить. Так же, он встал на сторону бунтующих крестьян за это его посадили в острог. Счастье для него в народу.
Некрасов хотел сказать, что счастье не в том, чтобы сделать счастливым только себя, но и людей вокруг. Народ же, обретет его тогда, когда начнет бороться за него, научится «быть гражданином». Я полностью согласен с эти мнением. Именно так поступал герой романа И.А. Гончарова «Обломов» Андрей Иванович Штольц, он считал себя счастливым и пытался сделать таковым своего друга Обломова. В этом и состоит идея счастья в поэме. Счастье в одиночестве - неполное счастье.