1.В чем тайна певца в стихотворении «Арион»?- 2.Чем певец отличается от других пловцов?- 3.В каких строках стихотворения угадывается судьба декабристов? Какова их судьба»- 4.Что такое свобода в моем понимании (мини-сочинение)- 4. Какой мир изобразил А.С.Пушкин в стихотворении «Анчар», по каким законам этот мир существует?- 5.Расскажите о двух главных героях стихотворения: князе и рабе. Свой рассказ подтверждаем цитатами из текста, заключенными в кавычки-

Завязка "ревизора" дана уже в первой фразе: "я пригласил вас, господа, с тем, чтобы сообщить вам пренеприятное известие: к нам едет ревизор". комедия н. в. гоголя «ревизор» построена не совсем обычно для комедии своего времени. в ней фактически нет экспозиции – предыстории событий, лежащих в основе художественного действия. возможно, к экспозиции следует отнести «замечания для господ актеров» , но это спорно, ведь в них даны только наброски характеров героев. страх чиновников является сильнейшей движущей силой развития действия. именно поэтому они готовы в хлестакове увидеть ревизора: ведь он «престранно себя аттестует» –живет другую неделю, из трактира не едет и денег не платит. под действием страха разоблачения чиновники и городничий услужить хлестакову, а тот так глуп, что даже не понял, откуда такое к нему усердие. кульминацией – высшей точкой развития действия – можно считать сцену вранья хлестакова. человек низшего чина хочет занять в обществе место выше того, что он занимает на самом деле, а особенно показать это другим. и подвыпивший хлестаков врет, чувствуя себя в центре всеобщего внимания. он на вершине своей славы, даже не замечая, как провирается, как не сходятся концы с концами, он торжествует оттого, как его слушают и как ему верят. развязкой комедии – исходом событий – является чтение письма хлестакова к тряпичкину, где открывается правда. теперь всем ясно, что хлестаков не ревизор, а его характеристики чиновников веселят всех, кроме того, кому они адресованы. все поражены: как можно было такое ничтожество принять за ревизора?

Свою літературну діяльність він розпочав як автор поем і балад, які зробили його одним із найбільш популярних і улюблених поетів Великобританії. Проте в історію літератури він увійшов насамперед як творець жанру історичного роману. Уперше в світовій літературі Вальтер Скотт створив роман про минуле з погляду сучасності, оцінюючи та досліджуючи минуле на основі досвіду і знань, набутих людством. Саме таким є роман "Айвенго", який відкриває цілий цикл романів з історії Англії на різних етапах. Він розповідає про часи володарювання короля Річарда Левове Серце, про ті далекі й буремні роки, коли Англія ще тільки почала формуватися як держава, зображує національний розбрат, інтриги, що панували у тодішній Англії, політичні міжусобиці, тяжке становище низів. Звичайно, роман пронизує сюжетна лінія кохання та сімейних негараздів. Проте за приватною сімейною ситуацією проступає зіткнення не тільки особистих, а й політичних інтересів, різних суспільних позицій.

Серед цього розбрату, сварок, непорозуміння, жорстокості, безладдя й інтриг яскравим променем висвітлюється образ головного героя роману — Вілфреда Айвенго.Він належить до шанованого старовинного роду саксів. Батько його — Седрик — справжній патріот, щира, смілива й чесна людина. Незважаючи на те що Айвенго ще дуже молодий, ніхто з його однолітків не зумів перевершити його у мистецтві володіння зброєю. Він бере участь у всіх лицарських турнірах, відстоюючи честь і справедливість. Айвенго усім серцем покохав леді Ровену — вихованку свого батька, але той мав намір одружити її з Ательстаном Конінсбурзьким, недалеким, тупим нащадком королівського роду, бо хотів поставити його на чолі визвольного руху саксів. Ательстан викликає у багатьох людей недовіру, тому й вирішує Седрик одружити його з останньою представницею роду короля Альфреда — леді Ровеною. Але леді Ровена покохала Айвенго, який відповідав їй взаємністю. І тоді розгніваний Седрик позбавив свого сина Айвенго спадщини й вигнав його з дому. Вілфред стає лицарем, вірно служить королю Річарду, захищає честь короля і його хоробрих воїнів, коли після хрестового походу таємно з'являється у рідному домі в одязі паломника. Від імені Айвенго він приймає виклик від гордовитого, пихатого храмовника Бріана де Буагельберга. Людина виключно чесна й порядна, Айвенго попереджає про небезпеку єврея Ісаака, з яким хотів розправитись. Бріан де Буагельберг і допомагає йому вийти із замку й дістатися до безпечного місця. Дякуючи Айвенго за порятунок, Ісаак дає йому адресу свого друга, який може забезпечити лицаря конем, спорядженням, щоб той мав змогу взяти участь у лицарському турнірі при Ашбі. Цей турнір збирав усіх найкращих англійських лицарів. Проводився він у присутності принца Джона.