1. В «Княжне Мэри» герой одерживает ряд побед (назовите их), но все их хочется назвать пирровыми. Почему? 2. Соотнесите портретные характеристики с персонажами ( ):
1— ...В его улыбке было что-то детское. Его кожа имела какую-то женскую нежность; белокурые волосы, вьющиеся от природы, так живописно обрисовывали его бледный, благородный лоб... Несмотря на светлый цвет его волос, усы его и брови были черные - признак породы в человеке... У него был немного вздёрнутый нос, зубы ослепительной белизны и карие глаза... Они не смеялись, когда он смеялся... Это признак — или злого нрава, или глубокой постоянной грусти...
2— ...За нею шел ее хозяин, покуривая из маленькой кабардинской трубочки, обделанной в серебро. На нем был офицерский сюртук без эполет и черкесская мохнатая шапка. Он казался лет пятидесяти; смуглый цвет его липа показывал, что оно давно знакомо с кавказским солнцем, и преждевременно поседевшие усы не соответствовали его твердой походке и бодрому виду...
3— Решительно, я никогда подобной женщины не видывал. Она была далеко не красавица, но я имею свои предубеждения насчет красоты... В ней было много породы... порода в женщинах, как и в лошадях, великое дело. Моей певунье казалось не более восемнадцати лет. Необыкновенная гибкость ее стана, особенное, ей только свойственное наклонение головы, длинные русые волосы, какой-то золотистый отлив ее слегка загорелой кожи на шее и плечах и особенно правильный нос — все это было для меня обворожительно.
4— Он только год в службе, носит по особенному роду франтовства толстую солдатскую шинель. У него георгиевский крестик. Он хорошо сложен, смугл, черноволос; ему на вид можно дать двадцать пять лет, хотя ему едва ли двадцать один год
5- И точно, она была хороша: высокая, тоненькая, глаза черные, как у горной серны, так и заглядывали в душу...
А) Грушницкий
Б) Максим Максимыч
В) Печорин
Г) девушка-контрабандистка
Д) Бэла
Как часто мы жалуемся, что не знаем, как поступить и не имеем того, с кем можно посоветоваться. Грустим, что нашего опыта не хватает, лишь бы решить какие-то проблемы, сделать правильный выбор, проанализировать ситуацию. Но на самом деле мы имеем вволю источников, откуда можем черпать жизненные знания, которых нам не хватает, откуда можем узнать больше о жизни и о сущности человека. Да, я имею в виду книги. Многие, наверное, считают, что главная функция книжек - развлекательная: захватывающий сюжет, интересные эпизоды - и ты такой удовлетворен, но, к сожалению, не все понимают, что когда учебник - источник знаний в определенной области науки, то художественная литература - источник знаний о жизни. И каждый должен научиться воспринимать то поучительное содержание, определенную авторскую философию, что заложена в классической литературе.
Мандрівники зустріли в морі покинуте судно, де були живі істоти: собака Динго та п’ятірка негрів. Величезний негр Геркулес став добрим другом усім, особливо маленькому Джеку.
Під час полювання на кита гине шлюпка з капітаном та командою. Юнга Дик Сенд бере на себе керування судном. Розумний хлопець упорався б, але судовий кок Негоро зіпсував компас. Цей кок дуже підозрілий. Ось і собака, який потоваришував з усіма, на Негоро гарчить та гавкає.
Нарешті дісталися берега. Мандрівники гадають, що вони у Південній Америці. Негоро каже, що він знайомий з цим континентом. Ось дістануться вони якогось міста, зв’яжуться з містером Уелдоном, і він усіх урятує. Та трапляються дивні речі. Рослинність не американська, малий Джек ніяк не може побачити обіцяного колібрі, кузен Бенедикт радіє, що побачив африканську комаху в Америці. Раптом усі побачили жирафів — але ж на американському континенті цих тварин нема.
Компанія зустрічає шляхетного на вигляд пана на ім’я Герріс. Він каже, що вони опинилися у Болівії. За усіх до своєї гасієнди (садиби), де всі можуть перепочити та діждатися звістки від чоловіка місіс Уелдон. Це була пастка. Герріс та Негоро у змові. І континент — зовсім не Америка. Це — Африка!
Герріс та Негоро піклуються тільки про гроші. Вони злодії. Негрів продають у рабство. Втекти вдалося тільки Геркулесу. Герріс змушує місіс Уелдон написати листа чоловіку. Вони з Негоро заманили жінку з сином, щоб узяти чималий викуп. Вірна дружина боїться, що її чоловіка теж заманять у пастку й будуть вимагати чогось зовсім неймовірного.
Жінку з сином та кузена поселили серед негритянських дикунів.
Кузена Бенедикта відпускають блукати без охорони, бо вважають чоловіком не сповна розуму.
Ентомолог справді бачить тільки своїх комах. Раптом якась дужа рука схопила його та кудись потягла. Зникнення кузена змусило посилити охорону матері та сина.
В африканському селищі відбулося велике свято. На таких святах усі чекають на прихід лісового духа — чаклуна «мганга». Він зазвичай з’являється весь розписаний дивними фарбами, у чудернацькому вбранні. І ось він з’явився! Це був велетень. Танцював, підскакував, волав несамовито, підкидаючи списа, та обрав собі дві жертви: місіс Уелдон і її сина.
Ніхто не посмів опиратися йому. Він звалив жертви собі не плече та зник у хащі. Жінка знепритомніла. Джек гамселив чудовисько маленькими кулачками.
Виявилося, що той, хто вкрав Бенедикта та місіс Уелдон з сином, був зовсім не чаклун, а добрий Геркулес, вдячний за свій порятунок на морі. Вдалося чорношкірому велетню врятувати й Дика Сенда. Маленька група пробирається до моря, щоб сісти на якийсь корабель. Випадково вони зустрічають Негоро. Дик та Геркулес не встигають нічого зробити: Динго кидається на підступного кока та перегризає йому горлянку.
На жаль, перед смертю негідник встиг встромити у вірного собаку кинджал, і пес загинув. З’ясувалося, що колись Негоро заради грошей убив першого хазяїна Динго — Сема Вернона.
Нарешті всім, хто врятувався, пощастило дістатися до Америки. Дик став місіс Уелдон за старшого сина, Геркулес — за вірного друга. А негрів, що було продані у рабство, згодом знайшов та викупив містер Уелдон.
На честь повернення мандрівників було влаштовано бенкет. Перший тост був за Дика Сенда — п’ятнадцятирічного капітана!
шукай