1. Восстановите сравнение:
Черные фраки мелькали и носились врознь и кучами там и там, как носятся на белом сияющем рафинаде в пору жаркого июльского лета…
Что за вид тропа прячется в словах черные фраки?
2. Это был среднего роста, очень недурно сложенный молодец с полными румяными щеками, с белыми, как снег, зубами и черными, как смоль, бакенбардами. Свеж он был, как кровь с молоком…
Назовите фамилию персонажа?
Какое средство выразительности три раза использовано в описании героя?
3. Узнайте героя по описанию и вставьте его имя.
ходил в несколько широком коричневом сюртуке с барского плеча и имел, по обычаю людей своего звания, крупный нос и губы. Характера он был больше молчаливого, чем разговорчивого; имел даже благородное побуждение к т.е. чтению книг, содержанием которых не затруднялся: ему было совершенно все равно, похождение ли возлюбленного героя букварь или молитвенник – он все читал с равным рвением; если бы ему подвернули химию, он и от нее бы не отказался.
Обратите внимание на выделенную фразу и напишите, какое средство выразительности передает авторское отношение к герою?
4. У кого в гостях мы оказались?
Вставьте фамилию исторического деятеля, изображенного на портрете.
…на картинах не все были птицы: между ними висел портрет и писанный масляными красками какой-то старик с красными обшлагами на мундире, как нашивали при Павле Петровиче.
5. Вставьте пропущенное слово:
Как давно вы изволили подавать сказку?
6.. Вставьте фамилию, имя и отчество героя:
На бумажке половой, спускаясь с лестницы, прочитал по складам следующее: Коллежский советник , помещик, по своим надобностям.
7.Во по содержанию 7-10 глав
А) каковы основные занятия чиновников? (гл.7)
Б) « А между тем герою нашему готовилась пренеприятнейшая неожиданность…» Что случилось на балу? (гл.8)
В) Каким эпизодом заканчивается гл.8.?
Г) Почему возник разговор о капитане Копейкине? Раскройте роль главы о капитане Копейкине.
Хайку (іноді хокку ) – це короткі вірші без рими, в яких використовується мова відчуттів для вираження емоцій і образів. Часто натхненням для хайку служать природні стихії, миті краси і гармонії або пережиті сильні емоції. Жанр поезії хайку був створений в Японії, а вже пізніше став використовуватися поетами у всьому світі, включаючи і Росію. Прочитавши цю статтю, ви зможете ближче познайомитися з хайку, а також дізнатися, як складати хайку самостійно.
Розуміння структури хайку
Ознайомтеся зі звуковою структурою хайку. Традиційне японське хайку складається з 17 «він», або звуків, розділених на три частини: 5 звуків, 7 звуків і 5 звуків. У українській мові «він» прирівнюється до стилю. З моменту своєї появи жанр хайку зазнав деяких змін, і сьогодні багато авторів хайку, ні японські, ні росіяни, не дотримуються структури з 17 складів.
Склади в українській мові можуть складатися з різної кількості літер, на відміну від японського, в якому майже всі склади однакової довжини. Тому хайку з 17 складів російською мовою може виявитися куди довше аналогічного японського, порушуючи, таким чином, концепцію глибоко опису образу кількома звуками. Як було сказано, форма 5-7-5 більше не вважається обов’язковою, однак у шкільній програмі це не зазначено, і більшість школярів вивчають хайку на основі консервативних стандартів.
Якщо, пишучи хайку, ви не можете визначитися з кількістю складів, то зверніться до японського правилом, згідно з яким хайку має читатися на одному диханні. Значить, довжина хайку українською мовою може варіюватися від 6 до 16 складів.
Наприклад, прочитайте хайку Кобаяші Ісса в перекладі В. Маркової :
Ах, не топчи траву !
Там світлячки сяяли
Вчора нічний часом.
Використовуйте хайку для зіставлення двох ідей. Японське слово кіру, що значить різка, служить для позначення дуже важливого принципу розбиття хайку на дві частини. Ці частини не повинні залежати один від одного граматично і образно.
Непреодолимая стена значит -
То что он не хочет выслушивать оправдания мальчика. Он лишь говорит и говорит. Помните в отрывке где он выстроил учеников на улице и ругал главного героя. Он не хотел выслушивать его и между ними была эта стена.
Отрывок:
Мы ждем. смотри, вся школа ждет, что ты нам скажешь». Ученик начинал в свое оправдание что-нибудь бормотать, но директор обрывал его: «Ты мне на вопрос отвечай, на вопрос. Как был задан вопрос?» — «Что меня побудило?» — «Вот именно: что побудило? Слушаем тебя». Дело обычно заканчивалось слезами, лишь после этого директор успокаивался, и мы расходились на занятия. Труднее было со старшеклассниками, которые не хотели плакать, но и не могли ответить на вопрос Василия Андреевича.