1. Вспомните, какие произведения называются автобиографическими. Какие черты характерны для них?

2. Почему автор назвал её «Детство», хотя предполагал назвать « Бабушка »?

3. Найдите портреты бабушки, матери, деда и других членов семьи. Какие детали портретов говорят о характере этих людей? Почему бабушка
стала для Алёши самым «дорогим человеком»? Почему Алёше «и взрослые и дети — все не понравились»? Найдите в главе I пейзажи: картину
Волги с парохода, описание дома деда. С каким чувством автор описывает каждую из картин?

4. Прочитайте для себя или близких выразительно фрагмент главы II с начала до слов «…в слободе Кунавине». Перескажите его про себя от
третьего лица фрагмент главы II дальше до слов «Нет, нисколечко». Почему была « обильна жестокостью тёмная жизнь „неумного племени“»?

5. Какие детали портрета деда выделяет автор? Почему в семье Кашириных жестоко наказывали детей? Почему об этом вспоминает М. Горький?

6. Прочитайте для себя или близких фрагмент главы II со слов «Шумную историю с напёрстком я знал» до слов «…надорвало моё отношение к
матери». Какое чувство вызывает история с напёрстком? Какие черты характера героев она выявляет? Сравните портреты Саши Яковова и Саши
Михайлова. Что в этих описаниях говорит о наблюдательности Алёши? Был ли он виноват в истории со скатертью? Обоснуйте свой ответ. Какое
чувство вызывает сцена порки Саши и Алёши: жалость, протест, негодование, смирение и др.?

7. « Дни нездоровья были для меня большими днями жизни »: как понять эти слова? Прочитайте для себя или близких фрагмент главы II со слов
«Как-то вдруг, точно с потолка спрыгнув, явился дедушка» до слов «…но и забыть об этом я не мог». С какой стороны Алёша увидел деда в
разговоре с ним? Перескажите для себя или близких главу II до конца от третьего лица. Какие советы и почему давал Алёше Цыганок? Какое
чувство вызывают у читателя нравы семьи Кашириных?

Показать ответ

Ответ:

Angel4892

15.06.2022 06:28

ответ:П’єса «Синій птах» написана у період, коли М. Метерлінк від символіста до «театру смерті» прийшов до іншого бачення світу — романтичного. І сенс п’єси в тому, аби показати людству філософський сенс буття, красу сьогоденного життя і його велич. Герої Метерлінка, маленькі діти лісника Тільтіль і Мітіль, вирушають у подорож на пошуки Синього птаха, що має дати здоров’я і щастя. Що і змушує їх іти на пошуки, хоча вони й не знають точно, куди йти? Фея зуміє розбудити в них і доброту, і прагнення пізнати світ. Адже їм треба обов’язківо, навчитися бачити те, що «не на виду». І тоді виявляється, що увесь світ навколо, всі предмети мають свою душу, своє ставлення до людей. Відтак діти вирушають на пошуки не самі, а в колі друзів і недругів. Так само, як завжди життям кожна людина. Їхня подорож лежить Країною Спогадів і Палацом Ночі, садами Блаженств і Царством Майбутнього.

Діти дізнаються, що за померлих треба молитися, бо «молитися — значить згадувати». Таїнство смерті таке ж велике, як і таїнство народження. І над усім цим старий Час, якого неможливо впустити когось на Землю раніше чи пізніше. І кожен несе з собою якесь діяння — добре чи зле. Саме в цьому й полягає сенс його народження — принесенні щось світові. Де не були діти, скрізь вони бачили птахів, що здавалися синіми, але жоден не став тим Синім птахом. І тільки коли діти знову повернулися додому, найбільш схожою виявилася горлиця, що належала Тільтілю. Та й сама подорож не випадково завершується у тій самій хижці лісника, звідки вони вирушили. Тільки тепер вона здається іншою, кращою, бо іншими повернулися дітьми.

Значить головне — це готовність вирушити у похід за істиною, бажані змін, прагнення ідеалу. Саме в цьому, на думку Метерлінка, і полягає сенс життя— зрозуміти, навіщо ти прийшов у світ, який сенс у тому, що ти живеш, тому,що життя — вічне.

Моріс Метерлінк був тією людиною, яка створила символістський «театр». Ось тепер можемо говорити про пошуки щастя героями «Синього птаха». Зрозуміло, що цій феєрії передував складний творчий і духовний шлях, якщо на зміну йому, де всім керує Невідоме, тобто невидимі й невідомі фатальні сили, наміри яких таємні,невідомі. Зрештою, це була Смерть, до якої прислухалися усі особи, що лише чекали.

І ось читачеві і театру пропонується твір, у якому нема відчуття приречеті, герої якого не чекають, а діють і змінюють насамперед свій духовний світ. Через те більша частина дійових осіб є символами духовної діяльності людини, як такої або творчого начала.

Так, Душа Світла відправляється на пошуки Синього птаха щастя родини, яку б ніхто не назвав заможною, у супроводі Душ Вогню, Води, Цукру і двох створінь, які вже давно супроводжують людину на її шляху. Душі дітей не примітивні і багато що пізнали.

Чарівний діамант допомагає дітям на їхньому шляху. І той шлях — найнебезпечніший, яким проходить людина. Це шлях самовиховання. Одна за одною змінюються картини. Із злиденної хижі дроворуба ми потрапляємо до розкішних покоїв феї, аби зустрітися з надбаннями ще первісних людей — вогнем, водою, хлібом, цукром, першими свійськими тваринами. Спершу, як і слід було чекати, на шляху самопізнання ми звертаємося до наших згадок… Страшна демонстрація материнської долі бідних для мене повністю знімає ідилічний настрій картини: семеро померлих дітей один за одним виходять на кінець.

Заглиблення у подальше приводить маленьких людей до жахів і темних поривань людської, отже, і їхньої, психіки. Спіймані тут Сині птахи не витримують світла. «Ліс» особистості недалеко пішов від «лісу» природи, який намагався засудити людину, якій, проте, не під силу її перемогти. Відкриття Діаманта кладовище запевняє хлопчика й дівчинку, що смерті нема.

Проте і світло можна затьмарити — є блаженства різні за сутністю, і якщо зірвати маски, виглядають, як чудовиська. І тільки й радості Розуміти, Бачити, Не боятися, так само, як Материнська Любов, істинні. Найтрагічніші символи, мабуть, у блакитному палаці, де чекають на життя, про нього все заздалегідь, ненароджені діти…

І тому повертаємось до хижі дроворуба, так і не знайшовши Синього птаха. І щось подібне було вже тільки ще до початку його мандрів. Він передасть його дівчині-сусідці, а та не утримає Птаха щастя. Може, тому, що щастя не можна вибрати або отримати у подарунок. За ним треба йти. Даремно звертається до глядачів Тільтіль:

Ми дуже вас якщо хтось із вас його знайде, то нехай принесе до нас,він нам потрібний для того, щоб стати щасливими у майбутньому…

Предыдущие Сочинения: Проблема людських можливостей пізнання Царини Невідомого

Следующие Сочинения: Проблема морального максималізму в драмі Г. Ібсена «Ляльковий дім»

Нужна шпаргалка? Тогда сохрани - » «Синій птах» М. Метерлінка - п’єса про сенс буття . Литературные сочинения!

Объяснение:

0,0(0 оценок)

Ответ: