1. Выпишите из данных фрагментов эпитеты:
«Бочка молчала. В лесу, далеко за деревней, кто-то ухнул, и в бочке тоже ответил ему черным страшным голосом маленький житель: я тут!».
«Никита поднялся в страхе, что везде кто-то живет и отовсюду глядят на него чужие глаза, а норы из черной застрехи сарая. Он обернулся к избе. Изба смотрела на него, как прохожая старая тетка из дальней деревни, и шептала ему: У-у, непутевые, нарожали вас на свет — хлеб пшеничный даром жевать».
Влада золота в повісті Оноре де Бальзака "Гобсек"
Одним з найістотніших моментів усієї творчості видатного французького реаліста Оноре де Бальзака було прагнення відтворити цілісну картину епохи. Майже всі його твори, за задумом письменника, були частинами великої епопеї "Людська комедія", що мала охопити всі можливі явища тогочасного життя. За планом цей епічний цикл мав складатися з трьох розділів: "Етюди про звичаї", твори з якого змальовували життя, побут і звичаї різних в французького суспільства, "Філософські етюди", що мав узагальнювати художні відкриття Бальзака та його уявлення про закономірності життя, і, нарешті, "Аналітичні етюди", у яких письменник намагався сформулювати закони, які керують дійсністю.
У першому розділі ("Етюди про звичаї") Бальзак створив галерею найтиповіших образів його сучасників що мали різний соціальний статус та різні професії. Повість "Гобсек" входить до його складу.
Ім'я центрального персонажу цього твору — лихваря Гобсека — стало прозивним. Проте саме в його образі О. Бальзак не лише змалював типового лихваря, а яскраво відтворив особливий психологічний тип людини, що живе лише однією пристрастю — користолюбством у чистому вигляді. Гроші — ось єдина мета, єдина любов і покликання Гобсека.
У художній літературі чимало образів користолюбців та скнар, але вони не однакові. Скупий лицар О. Пушкіна насправді прагне влади, гроші для нього — лише засіб її досягнення, тож він швидше прихований владолюб, ніж справжній користолюбець. Плюшкін М. Гоголя — дріб'язковий скнара "побутового" типу. Не випадково "плюшкіними" називають часом людей, що не бажають викинути вчорашню газету чи щось подібне: з Гобсеком їх порівнювати не стане ніхто. У цьому образі узагальнено зовсім інші риси приватновласницької психології, доведені до логічного завершення (хоча майже абсурдні з точки зору нормальної людини).
Автор детально проанализировал "экономическую строфу" первой главы романа "Евгений Онегин" и показал, что в ней Пушкину удалось передать всю политэкономическую сущность экономической теории А. Смита. Уместно процитировать политэкономические строки указанной строфы:
... читал Адама Смита
И был глубокий эконом,
То есть умел судить о том,
Как государство богатеет,
И чем живет, и почему
Не нужно золота ему,
Когда простой продукт имеет.
Отец понять его не мог
И земли отдавал в залог.
Пушкин правильно отразил сущность экономической теории Смита: рост и развитие экономического благосостояния человеческого общества зависят не от денег и торговли, а от материально-вещественного богатства - реальных товаров народного потребления (материальных благ) , произведенных в процессе производства. И герой романа как "глубокий эконом" четко понимал экономические преимущества, основанные на производительном труде рабочих, занятых в сфере материального производства, организованного по принципу разделения труда и освященного экономической свободой товаропроизводителей. Онегин предстает как молодой хозяин, новатор, приверженец постулатов теории рыночной экономики и свободной конкуренции. И Пушкин обращает внимание читателя на новаторский подход Онегина в сравнении с отсталыми методами феодального хозяйствования старого дворянина отца следующими строчками:
Отец понять его не мог
И земли отдавал в залог.
Более того, молодой Онегин, становясь земельным собственником начал хозяйствовать по-новому:
Ярем он барщины старинной
Оброком легким заменил;
И раб судьбу благословил.. .
В главе "Пушкинская смитиана" автор показал гениальное отражение трех добродетелей - расчет, умеренность и трудолюбие