1)Яка подія при дворі Людовіка 14 стала поштовхом до створення комедії «Міщанин-шляхтич»?
2)Журден каже» Я ж страх як хочу зробитися вченим! Така людь мене бере, тільки-но згадаю, що батько з матір’ю не вчили мене різних наук у дитинстві». Як ви вважаєте, а чи розуміє ЖУрден, у чому полягає сенс навчання? Які науки, на вашу думку, найбільше йому згодилися б?
3)Дружина Журдена каже: «Мен соромно дивитися на все, що ти виробляєшь». Доведіть, що пані Журден більш розважлива, наж її чоловік.
4)Чому пан Жупден відмовляється віддати за Клеонта свою дочку? Чи справді він думає про щастя Люсіль коли каже: « Добра долі дочки маю чимало, тільки почестей мені бракує. Тож і хочу зробити з неї маркізу»?
5)Чому твір Мольєра «міщанин-шляхтич» має назву комедія-балет?
6)Схарактеризуйте образ МУрдена. Поміркуйте які позитивні риси притаманні характеру цього героя. Доведіть, що характер Журдена зіпсується зовсім, якщо він не відмовиться від своїх «кумедних химер»
- Чем похожи?
1. Похожи местом действия – корабль на воде.
2. Похожи настроением и переживаниями: вначале у всех хорошее на-строение, потом тревога, волнение, страх, в конце облегчение, разрядка.
3. И в одном, и в другом рассказе отец сына, проявляет наход-чивость в трагические моменты. Это сильные, решительные, красивые люди. Когда их дети на волоске от смерти, они их, им сильные отцовские чувства, в их характерах – смелость, умение действовать и не те-ряться. В обоих рассказах столько картин, столько движения!
- Чем отличаются?
1. В «Прыжке» лучше показано состояние мальчика (покраснел, бро-сился раззадорился и т. д.) .
2. В «Акуле» лучше показано состояние отца.
Олександр ПушкінПри народженніПушкін Олександр СергійовичПсевдоніми, криптонімиОлександр НКШП, Іван Петрович Бєлкін,
Феофілакт Косічкін (журнальний), P., Ст. Арз. (Старий Арзамасець), А. Б.Дата народження26 травня (6 червня) 1799Місце народженняМосква, Російська імперіяДата смерті29 січня (10 лютого) 1837(37 років)Місце смертіСанкт-Петербург, Російська імперіяПохованняСвятоґорскій монастирГромадянство Російська імперіяAlma materІмператорський Царськосільський ліцейМова творівросійська, французька[1]Рід діяльностіпоет, прозаїк, драматургРоки активності:1813–1837Напрямокромантизм, реалізмЖанрВірші, повісті, поеми, роман в віршах, драми, казкиMagnum opus:Євгеній ОнєгінДружинаГончарова Наталія МиколаївнаАвтограф:pushkinmuseum.ru Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах Медіафайли у Вікісховищі
Олекса́ндр Сергі́йович Пу́шкін (рос. Алекса́ндр Серге́евич Пу́шкин; 26 травня (6 червня) 1799, Москва, Російська імперія —29 січня (10 лютого) 1837, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський поет, драматург та прозаїк, реформатор і творець сучасної російської літературної мови, автор критичних та історичних творів. Належить до найвизначніших російських письменників, його тексти розглядаються як найпрестижніший зразок російської літератури, подібно текстам Данте в Італії чи Ґете у Німеччині. Пушкіна ще за життя називали генієм, і з другої половини 1820-х років він став вважатися «першим російським поетом» (не тільки сучасності, але й усіх часів), а навколо його особи у читацької публіки створився справжній культ.
Зміст [сховати] 1Біографія1.1Походження1.2Дитинство1.3Юність1.4Молодість1.5Болдіно1.6Петербург 1831—18331.7Петербург 1833—18351.8Загибель2Пушкін та Україна3Переклади українською4Див. також5Примітки6Джерела та література6.1Література7ПосиланняБіографіяПоходженняПушкін походив з розгалуженого нетитулованого дворянського роду, що брав початок за генеалогічною легендою від Радши, сучасника Олександра Невського. Пушкін неодноразово писав про свій родовід у віршах і прозі; він бачив у своїх предках взірець стародавнього роду, дійсної «аристократії», що чесно служив вітчизні, але не зазнав прихильності правителів. Не раз він звертався (у тому числі в художній формі) до постаті свого прадіда за матір'ю — африканця Абрама Петровича Ганібала, що став слугою та вихованцем Петра I, а потім військовим інженером та генералом. Мати Пушкіна — Надія Йосипівна (1775 — 1836), внучка Ганібала; батько — Сергій Львович (1767 — 1848), світський дотепник та поет-аматор, дядько за батьком — Василь Львович (1766 — 1830) — був відомим поетом оточення Карамзіна. З дітей Надії Йосипівни та Сергія Львовича, крім Олександра, вижили донька Ольга (у шлюбі Павлищева) та син Лев.