1. Його ім.`я в перекладі з японської означає «банан». а) Мацуо Басьо; б) Р. Бернс; в) Лонгфелло; г) Дж. Родарі
2. Майстер хайку.
а) Лонгфелло; б) Дж. Родарі; в) Р. Бернс; г) Мацуо Басьо
3. Його поетичні твори близькі до народних пісень.
а) Р. Бернс; б) Лонгфелло; в) Мацуо Басьо; г) Дж. Родарі
4. З якою метою Гітчі-Маніто піднявся на вершину Гір скелястих?
а) щоб скликати народи на раду; б) щоб подивитися на гарні простори;
б) щоб бути ближче до сонця; г) щоб поговорити з вітром
5. Хто зліпив Люльку Згоди та Миру?
а) Лонгфелло; б) Гітчі-Маніто; в) Мацуо Басьо; г) Дж. Родарі
6. Хто з поетів любив працювати на землі, навіть мав власну ферму?
а) Мацуо Басьо; б) Р. Бернс; в) Лонгфелло; г) Дж. Родарі
7. У своїх поетичних творах він часто звертався до минулого Америки.
а) Мацуо Басьо; б) Лонгфелло; в) Р. Бернс; г) Дж. Родарі
8. Хто автор цих рядків:
Ваша сила тільки в згоді,
А безсилля – в ворожнечі!
а) Лонгфелло; б) Дж. Родарі; в) Р. Бернс; г) Мацуо Басьо
9. Для зображення якої пори року японські поети використовують такі слова та словосполучення: «зозуля», «злива», «спека», «прополювання рису»?
а) зима; б) весна; в) літо; г) осінь
10. Який художній засіб використовує автор у цих рядках:
Прощавайте, сині гори, білії сніги,
Прощавайте, темні звори й світлії луги.
а) алітерацію; б) порівняння; в) анафору; г) метафору
11. Який художній засіб використовує автор у цих рядках:
І ясний величний голос,
Як потік, що з гір несеться,
Як потік, що пада в прірву,
Пролунав до всіх народів.
а) алітерацію; б) порівняння; в) уособлення; г) метафору
12. Який вірш складається з трьох рядків?
а) поема; б) ода; в) хайку; г) рубаї
13. Знайти відповідності:
Поет – країна
1) Мацуо Басьо а. Америка
2) Р. Бернс б. Японія
3 Лонгфелло в. Шотландія
14. Гітчі-Маніто з поеми Г. Логфелло «Пісня про Гайавату» -це…
а) великий дух; б) мисливець; в) верховний вождь.

16-17 завдання –
16. Дайте визначення поняття «ліричний герой».


17. Дайте визначення поняття «хайку».
18 завдання –

18. Напишіть твір-мініатюру на тему «Мій улюблений поетичний твір»

ответ: В отличае от Обломова Штольц был человеом энергичным, творящим жизнь Он не мог допустить чтобы его лучший друг детства так некчемно и безцельно проводил свою жизнь. Он приехал, чтобы взбодрить Обломова, подарить ему жажду жизни, разбудить в нем прекрасные чувства любви и радости, стремление к чему то новому.

Штольц и Обломов здороваются. Штольц советует Обломову встряхнуться, поехать куда-нибудь. Обломов жалуется на свои несчастья. Штольц советует снять старосту, завести школу в деревне. А с квартирой обещает все уладить. Штольц интересуется, ходит ли Обломов куда- нибудь, бывает ли где? Обломов говорит, что нет. Штольц возмущен, он говорит, что пора давно выйти из этого сонного состояния.

Штольц решил встряхнуть Обломова, он зовет Захара, чтобы тот одел барина. Чрез десять минут Штольц и Обломов выходят из дома.

Обломов из уединения вдруг очутился в толпе людей. Так неделя, другая. Обломов восставал, жаловался, ему не нравилась вся эта суета, вечная беготня, игра страстей. Где же здесь человек? Он говорит, что свет, общество, в сущности, тоже спят, это все сон. Ни на ком нет свежего лица, ни у кого нет спокойного, ясного взгляда. Штольц называет Обломова философом. Обломов говорит, что его план жизни — это деревня, спокойствие, жена, дети. Штольц спрашивает, кто таков Илья Ильич, к какому разряду он себя причисляет? Обломов говорит, что пусть Захара спросит. Захар отвечает, что это — барин. Штольц смеется. Обломов продолжает рисовать Штольцу свой идеальный мир, в котором царят покой и тишина. Штольц говорит, что Илья Ильич выбрал для себя то, что было у дедов и отцов. Штольц предлагает познакомить Обломова с Ольгой Ильинской, а также говорит, что нарисованный ему Обломовым мир — это не жизнь, это обломовщина. Штольц напоминает Илье Ильичу, что когда-то тот хотел путешествовать, увидеть мир. Куда все это делось? Обломов просит Штоль­ца не бранить его, а лучше потому что сам он не справится. Ведь он просто гаснет, никто не указал ему, как жить. «Или я не понял этой жизни, или она никуда не годится» , — заключает Обломов. Штольц спрашивает, почему же Илья не бежал прочь от этой жизни? Обломов говорит, что не он один таков: «Да я ли один? Смотри: Михайлов, Петров, Семенов, Алексеев, Степанов… не пересчитаешь: наше имя — легион! » Штольц решает, не медля ни минуты, собираться к отъезду за границу

Україна та Адам Міцкевич

Історія трьох слов'янських народів-сусідів переобтяжена обопільними скаргами, образами, навіть злочинами. Кажу так, щоб не збитися на різдвяну казочку у дусі Діккенса.

Зустріч польського поета і країни, де поляки панували аж до війн славного Богдана, була невідворотною. Гість не мав змоги не приїхати, а господарі не мали можливості відмовити візитеру.

22 жовтня 1824 року поліцейський приніс Міцкевичу урядове розпорядження про виїзд до Петербурга. Так закінчилося слідство про участь поета у підпільному революційному гуртку "філоматів". У столиці імперії йому з товаришами було призначено стати викладачами Рішельєвського ліцею в Одесі. Трохи забарившися з від'їздом, щоб потрапити до Києва під час "Контрактів" (був такий міжнародний ярмарок), де могли б зустрітися з польськими і російськими революціонерами. З собою вони везли лист К. Рилєєва до одного з одеситів: "Полюби Міцкевича і друзів його Малевського і Єжовського, добрі й славні хлопці... за почуттями і думками вони вже друзі, а Міцкевич до того ж і поет — улюбленець нації своєї".

Ришельєвський ліцей відмовився від таких учителів, почалася звичайна бюрократична тяганина, отже й поет пробув на півдні мало не рік. Тут був створений цикл ліричних віршів про любов і про "великий світ", який перетворив святе почуття на предмет розрахунків. У Одесі також була розпочата поема "Конрад Валенрод". Там уривки з неї Міцкевич читав своїм польським друзям. А два місяці перебування в Криму дали початок "Кримським сонетам", де головна героїня — туга за Батьківщиною, а головний герой — патріот-вигнанець. На початку циклу поставлений сонет "Аккерманські степи". Відчай, туга, глибока скорбота — ось такі почуття передані у 14 рядках класичної форми. Така форма може поневолити поета, якщо його думка і почуття дрібні і невиразні. Але "Кримські сонети" написані майстром, який підкорив собі форму. Пушкін у відомому "Сонеті" ставив Міцкевича поряд із Данте, Петраркою, Шекспіром, Камоенсом, Вордсвортом. Тобто рівень геніальності був якщо не однаковий, то близький...