1. Заполни таблицу " Мои мысли о произведении"(полные, развернутые ответы) 1. Если говорить о главной мысли, мне кажется, произведение учит...

2. Больше всего мне понравилось...

3. А вот это я бы изменил..

4. Объясни, почему, по - твоему, у книги такое название?

5. Любимы персонаж. Почему?

6. Нелюбимый персонаж. Почему?

7. Эту книгу должен прочитать каждый, ведь

Якщо в літературі, театрі вже сама мова визначала їх національний образ, то в таких сферах, як образотворче мистецтво, архітектура, вироблення національних форм було більш проблематичним. Так, в східноукраїнських землях можна говорити про певну українсько-російську єдність в образотворчому мистецтві. Справа в тому, що протягом майже всього XIX століття в Російській імперії головним центром освіти була Академія мистецтв у Петербурзі. Найбільші можливості для виставок, замовлень також були в столиці імперії. Можна привести безліч прикладів переплетення творчості, доль українських і російських художників.

У другій половині XVIII ст. набувають розвитку монументально-декоративне барокове малярство і водночас з ним – класицизм. Дві стильові тенденції – бароко і класицизм, стали провідними.

Однак за реальних тодішніх умов України, при унікальному розквіті барокового декоративізму в архітектурі та графічному оформленні книг, місця для класицизму в малярстві бути не могло. Середовище його не сприймало. Класицизм у малярстві не вирізнявся оригінальними рисами і не досягнув значного розвитку. Він став лише модним мистецтвом аристократії, для якої зацікавленість античністю була справою престижу, зводячись до зовнішнього естетичного споглядання. Консолідація буржуазної ідеології відбувається лише наприкінці XVIII ст.

У релігійному малярстві значних перемін не настало, хоча простежуються несподівані нововведення. Форма іконостаса залишилася традиційною, а кількість рядів поступово зменшувалась – без пасійного і навіть без апостольського. Оповідальні сцени (празничкові) зазнають іконографічних змін під впливом західноєвропейської гравюри. Характерним прикладом є іконостаси, створені Василем Петрановичем з Жовкви для Краснопущанського монастиря (40-ві роки XVIII ст., знищений пожежею 1899 р.) та Лукою Долинським для Юрської церкви у Львові (80-ті роки XVIII ст.). У них візантійська система значно поступається впливам європейського мистецтва.

Дещо конкретніше можна сказати про Остапа Білявського (1740-1804). З 1771 р. О.Білявський працює у Львові. Відомо, що він виконував іконостаси для Львова (Успенська церква) та у позальвівських селах; 1776 р. розмалював церкву св. Миколи в Крехівському монастирі, але з цієї спадщини нічого не збереглося. Найціннішою ділянкою його творчості є портрети. Він малював львівських міщан, інколи представників магнатерії та серію вірменських архієпископів (найслабша з творчого погляду). Деякі його твори, насамперед портрети, не зовсім класицистичні, оскільки ще позначені манірністю рококо. Однак до цих рідких явищ можна віднести лише кілька жіночих портретів: “Портрет Рищевської” (1781) та “Портрет дами з трояндами”. У названих портретах навіть простежується первісна свіжість і м’яка гармонія ослаблених кольорів, що зберігають відгомін розкішного колоризму недавнього минулого. Проте у численних портретах митця, переважно чоловічих, відсутній будь-який натяк на свободу живопису. Характерно, що О.Білявський виключав щонайменшу присутність власної пристрасті у виконуваних творах. Він прагнув створити індивідуальний характер, а загалом творив тип епохи, – у кожному портретному образі втримувалася своя міра типового. Епоха вимальовувалася за її представниками.

Объяснение:

Рассказ платонова «неизвестный цветок» заставляет читателя всерьез задуматься о трудностях человеческой жизни, хотя, на первый взгляд, речь здесь идет об обычном цветке. впрочем, не таком уж и обычном.. маленькое семечко упало в таком месте, где цветам расти и тяжело, — «приютилось оно в ямке меж камнем и глиной» . но все-таки семечко нашло в себе силы прорасти, и на камне появился маленький цветок. «нечем было ему питаться в камне и в глине; капли дождя, упавшие с неба, сходили по верху земли и не проникали до его корня, а цветок все жил и жил и рос выше» . несмотря на все трудности, цветок жил и наслаждался жизнью. «цветок, однако, не хотел жить печально; поэтому, когда ему бывало совсем горестно, он дремал. все же он постоянно старался расти, если даже корни его глодали голый камень и сухую глину» . цветок отчаянно боролся за свою жизнь. он во что бы то ни стало стремился преодолеть все трудности, и судьба ему улыбнулась. добрая девочка заметила цветок и захотела ему . она рассказала о цветке детям, и они принесли на пустырь навоз и золу, чтобы удобрить землю. правда, осенью цветок все равно погиб. а на следующее лето на пустыре выросло много прекрасных цветов, среди которых был сын удивительного цветка. «цветок этот рос из середины стеснившихся камней; он был живой и терпеливый, как его отец, и еще сильнее отца, потому что он жил в камне» . этот рассказ наводит на мысли об упорстве и стремлении преодолевать все трудности на своем пути. нередко человек, подобно этому цветку, подвергается самым тяжелым испытаниям. и для того чтобы не сломаться и пройти через все испытания с высоко поднятой головой, требуется немало сил и мужества. невиданного цветка вселяет в читателя надежду. надежду на то, что все трудности обязательно будут преодолены. нужно только поверить в себя и до конца бороться за свое счастье.