1. Заполните таблицу примерами из повести А. Платонова «Котлован»
Особенности стиля писателя Примеры
1. Примеры неправильной или необычной сочетаемости слов, пропуска слов, обратного порядка слов
2. Изображение человека как некоего агрегата или устройства, а частей тела – как самостоятельных деталей
3. Эффект многословия, смысловой избыточности
4. Использование официально-деловых штампов при описании природы
2. Докажите принадлежность текстов автору повести «Котлован», опираясь на особенности языка:
1) Среди лета, в июле месяце, когда я так же, как обычно, вернувшись вечером с работы, уснул глубоко и темно, точно во мне потух весь внутренний свет, меня разбудила мать. («Родина электричества»)
2) Дети поднимали с земли сухие ветки, камешки, сор горстями и бросали в Юшку. Старик… не обижался на них. Дети … толкали Юшку и смеялись над ним. Они радовались тому, что с ним можно делать все, что хочешь, а он им ничего не делает. Юшка тоже радовался. Он знал, отчего дети смеются над ним и мучают его. Он верил, что дети любят его, что он нужен им, только они не умеют любить человека и не знают, что делать для любви, и поэтому терзают его. («Юшка»)
3) Он [ Яков Саввич ] перекрестил шумящую дубраву крестом прощания и презрения и пошел от нее в пустошь, опять неимущий и свободный. В одной слободе Яков Саввич устроился для прокормления на краскотёрочную фабрику, где работали четыре девки, два мальчика и один он. Потерев краску недели три, Яков Саввич плюнул в тёрочную машинку и произнес: «Будь ты трижды проклята – трись сама», – а потом ушел в дверь, по своему обычаю, и больше не вернулся.
4) Цветок, однако, не хотел жить печально; поэтому, когда ему бывало совсем горестно, он дремал… Корни его глодали голый камень и сухую глину… листья его не могли напитаться полной силой и стать зелеными: одна жилка у них была синяя, другая красная, третья голубая или золотого цвета. Это случалось оттого, что цветку недоставало еды, и мученье его обозначалось в листьях разными цветами. Сам цветок, однако, этого не знал: он ведь был слепой и не видел себя, какой он есть. («Неизвестный цветок»)
ответ:Як по-різному і несподівано показана справді людська, душевна сутність Тараса і Остапа. Зовні суворий і непохитний, здавалося б, навіть жорстокий і грубий, Бульба «думав про давню давнину … Він думав про те, кого він зустріне на Січі зі своїх колишніх товаришів. Гадав, хто вже, які живуть ще. Сльоза тихо туманила його зіниці, і посивіла голова журливо похилилася ». Священною є пам’ять минулого, вірність товаришам, людському обов’язку і почуття! Так само і суворий Остап: виявляється, він весь у спогадах про залишену матері: «Він душевно серце сльози бідної матері, і тільки це його бентежило і змушувало в задумі хилити голову». Не те Андрій, думи якого в Києві, де зустрів він прекрасну полячку, дочка ковенської воєводи.Привільні, багаті степу, за якими «ніколи плуг не проходив», відкривають не тільки радість прилучення до квітучої природи: у «лайливе, важкий час» вони ховали постійну загрозу, не раз ставали «чистим полем», місцем кривавих зіткнень, де з орулшем в руках необхідно було відстоювати право на вільне життя від ненависного ворога-кочівника. І варто було Тарасу Бульбі побачити «маленьку, чорніли в далекій траві точку» – танцював татарина, як ураз приймаються найсуворіші заходи безпеки, щоб уникнути можливої засідки або відкритого нападу. Прискакавши до річки, вони «довго пливли нею, щоб сховати слід свій». Степ таїла в собі небезпеку, постійно загрожувала життю людини, вимагала пильною захисту, озброєної охорони.Три дні тривав шлях Тараса Бульби та його синів. Нарешті показався Дніпро: «Ось він блищить удалині і темною смугою відокремився від обрію. Він дихав холодними хвилями і стелився ближче і ближче, аж нарешті охопив половину всієї поверхні землі. Це було те місце Дніпра, де він, досі здавлений порогами, брав, нарешті, своє і шумів, як море, розливаючись на волі …> Незабаром загін Тараса Бульби виявився при в’їзді в Запорізьку Січ. Учні повинні звернути увагу, як урочисто Тарас Бульба та його сини готуються до в’їзду: «Козаки поправили коней. Тарас підбадьорився, підтягнув дужче на собі пояс і гордо розправив рукою вуса. Молоді сини його теж оглянули себе з ніг до голови з якимось острахом та невиразною втіхою, і всі разом в’їхали в передмістя, що було за півверсти від Січі ». Адже настає найвідповідальніший момент їхнього життя – прилучення до вільному запорізькому війську!
1.В бричке сидел господин, не красавец, но и не дурной наружности, ни слишком толст, ни слишком тонок; нельзя сказать, чтобы стар, однако ж и не так, чтобы слишком молод.
2. …господин был встречен трактирным слугою…
3. Покамест слуги управлялись и возились, господин отправился в общую залу.
II. Весь следующий день посвящен был визитам; приезжий отправился делать визиты всем городским сановникам.
1. Был с почтением у губернатора. .
2. Внимание приезжего особенно заняли помещики Манилов и Собакевич.
3. О себе приезжий, как казалось, избегал много говорить; если же говорил, то какими-то общими местами…
4. На другой день Чичиков отправился на обед и вечер к полицеймейстеру…
III Все чиновники были довольны приездом нового лица.