1. Життя Японії не можливо уявити без поезії. Усі японці стають    поетами, коли цвіте …
2. З усіх майстрів японської поезії найвідомішим є Мацуо…
3. Це його
   А) справжнє ім’я     Б) псевдонім
4. Багато мандрував. Враження закарбовувалися в хайку - коротеньких
   А) оповіданнях    Б) піснях    В) віршах
5. Поет став відомим, але потерпав від бідності. Тому один із його
   учнів подарував йому
   А) багато грошей    Б) посаду     В) хатинку
6. Басьо – дослівно означає
   А) бананова пальма  Б) маленьке озеро   В) хатинка
7. Твір "Моє серце в верховині..." за жанром:
А) ліричний вірш
Б) поема
В) сонет
8. Ліричний герой (твір "Моє серце в верховині..." ) - це..
а) "я" автора в ліричному творі  б) автор ліричного твору
в) персонаж поетичного твору
9. Чим займався хлопчик,  коли його вперше побачили викрадачі? «Вождь червоношкірих»
А) бився з хлопцями Б) жбурляв каміння в дітей  В) жбурляв каміння у кошеня
10. Як зреагував Хлопець на прохання викрадачів з ним покататися? «Вождь червоношкірих»
А) з радістю Б) пожбурив в одного із викрадачів шматком цегли і влучив в око
В) почав тікати, а вони його наздоганяти
11. Як переживає своє викрадення Хлопчик? «Вождь червоношкірих»
А) сприймає як цікаву розвагу Б) постійно плаче, просить відвести додому
В) чекає слушної нагоди, щоб втекти
12. В які ігри грали Білл і Хлопчик? «Вождь червоношкірих»
А) в індіанців Б) в розвідників  В) в схованку Г) третій зайвий
13. Жанр " Пісніі про Гайавату"- це
А.  поема
Б.  пісня
В.  легенда
Г. міф
14. Куди вирушив Гайавата в кінці поеми?
А.  В країну миру
Б.  В країну щастя
В. В країну предків
Г. В країну мрії
15. Гітчі-Маніто зробив цибух для люльки з...
А.  тютюну
Б.  осоки
В. очерету
Г.  моху
16. Визначте головну думку вірша Джанні Родарі «Листівки з видами міст».
А. Уславлення краси й різноманітності світу
Б. Висловлення співчуття простим трудівникам — ваша відповідь
В. Любов ліричного героя до природи
17. Слова «Безжурні, блискучі, розкішні, славетним» у вірші Дж. Родарі— це:
А. Метафора
Б.  Епітети
В.   Антитеза
18. Вибери коментар до слів «Купує в І талії кожен турист»
А. Італія — країна з давніми багатими культурними традиціями
Б. Венеція славиться як романтичне місто — ваша відповідь
В. Там завжди багато туристів
Бажаю успіхів.​

С разбойниками Герда повстречалась в лесу, после того как рассталась с принцем и принцессой. Сначала маленькая разбойница не вызывает симпатии. Она очень развязна и капризна. Приказала Герде отдать ей понравившиеся сапожки и теплую муфточку. Обещала отдать ее на съедение разбойникам, как только Герда посмеет ее разозлить. Дразнила бедного оленя, прово­дя по его шее острым ножом.

Но постепенно начинаешь понимать, что маленькая разбойница не такая уж и плохая. Наоборот, она спо­собна на сочувствие, хотя и не хочет выглядеть доб­рой. А ее развязное поведение — всего лишь влияние среды, в которой девочка росла.

Услышав рассказ Герды о ее приключениях и любви к попавшему в беду Каю, маленькая разбойница не ску­пится на доброту. Она отпускает северного оленя, кото­рый должен отвезти Герду в Лапландию. Она возвраща­ет девочке теплые сапожки и даже дарит огромные, теплые рукавицы матери. Она снабжает Герду хлебом и окороком, чтобы та не голодала в дороге.

Разве можно после этого назвать маленькую разбой­ницу злой и черствой, какой она кажется в начале сказ­ки? Нет и еще раз — нет! Проявить такое сочувствие к чужой беде может только человек с добрым сердцем.

Объяснение:

Рассказ «Зеленая веточка» написан Львом Кассилем в самом начале войны и посвящен его жене. В основе – личные впечатления автора. Это небольшая психологическая зарисовка о человеке. О том, что главное не то, каким мы его видим, а то – каков он есть и на что на самом деле. Сюжет повествование, казалось бы, очень Однажды случилось чудо, которое изменило отношение автора не только к Тарасникову, но и научило его и в будущем не делать поспешных выводов о людях, даже о тех, кто сначала совсем не нравится. Этим чудом оказалось то, что у Тарасникова был «питомец», ради которого он готов был даже меньше курить и спать в нетопленой землянке. «Питомец», за которым он нежно ухаживал и постоянно следил, как тот растет и развивается. И то, что так дорого стало сердцу интенданта, оказалось обыкновенной зеленой веточкой вяза. И эта веточка для Тарасникова сейчас – это надежда. Надежда на Победу! Надежда на жизнь! Автор заканчивает свой рассказ рассуждениями о том, что в жизни каждого человека есть такая заветная «веточка», ради которой он живет, ради которой может вынести все страдания и невзгоды. И это верно, потому что надежда, которую дает человеку такая «веточка», непобедима.