10. Как учился мальчик? Что при изучении французкого трудным для него? 11. Как к нему относились одноклассники? Почему? 12. О чём мечтал герой? по быстрей Уроки французкого
Чтобы тебя считали человеком чести, необходимо обладать высокими моральными качествами, не порочить дурными поступками своего имени, не нарушать нравственных законов, по которым живёт общество, и вызывать уважение окружающих не только речами, но и действиями, поступками, делами. но человеку иногда достаточно один раз оступиться (то есть отказаться от своего слова, предать, оклеветать кого-либо) , и вот он уже прослыл бесчестным человеком. возвратить честь сложно, а порой — невозможно. поэтому говорят: “береги честь смолоду”, с самого начала жизни. идея чести, защита прав человеческой личности лежали в основе взглядов а. с. пушкина. он считал, что чистота нравов народа основана именно “на уважении к личной чести гражданина”.в романе «дубровский» главный герой — владимир — представлен благородным защитником этой идеи. но ведь человек не рождается сразу честным или бесчестным. сам пушкин считал, что “есть достоинства выше знатности рода, именно: достоинство личное”. но, к сожалению, в глазах общества достоинством чаще всего является именно богатство человека, власть и связи, а гордые дубровские остаются вне общего закона. им “позволяют” проявлять свой характер в “разумных пределах”.однако бесконечно оставаться “вне общего закона”, по мысли пушкина, невозможно. рано или поздно приходится выбирать: встать на защиту своей чести или, закрыв глаза на оскорбление, принять правила, по которым живёт общество. согласие между надменным троекуровым и его бедным другом и соседом взорвано ссорой. наши симпатии, безусловно, на стороне дубровского. мы знаем, каковы были последствия ссоры двух старых друзей: троекуров, желая отомстить, добивается, с шабашкина, несправедливого судебного решения: кистенёвка, поместье дубровского, которым тот владеет на законных основаниях, переходит к кириле петровичу. сам дубровский, чувствуя своё бессилие и поражённый свершившейся несправедливостью, сходит с ума. человечность, сострадание проснулись даже в грубом сердце троекурова, но, как мы помним, реальные законы жизни оказались сильнее. и наследником конфликта, начало которому положил старый дубровский, становится его сын. главный герой романа — владимир дубровский. несмотря на внешнюю беспечность, владимир дубровский похож на своего отца. он честен, независим, способен на добрые поступки, горд, превыше всего ценит честь. душевные порывы владимира часто не с жизненными требованиями. чтобы вернуть душевное здоровье отцу, сын должен был заняться тяжбой, но он, как человек порядочный, считал своё дело правым и не предпринял никаких шагов. всё это и приводит к печальному исходу. благородные порывы героя постоянно сталкиваются с законами общества, с общепринятыми правилами, которые, при всём желании, дубровский победить не в состоянии. достоинство личности обществом ценится меньше достоинства знатности рода.
Данте народився в 1265 р. у сім'ї флорентійського дворянина аліг'єро ді беллінчоне л'аліг'еро. сина назвали дуранте, — данте. батько данте володів будинками, земельними маєтками, мав середній на той час прибуток. мати померла рано, і данте не пам'ятав її. коли данте виповнилося 9 років, він зустрів на вулиці свою ровесницю, доньку сусіда портінарі на ім'я беатріче. ця перша зустріч зворушила душу хлопчика і створила в його уяві нетлінний образ кохання, що згодом увійшов у його творчість. про дівчину в яскраво-червоному вбранні як про втілення вічно жіночого данте розповів у своїй першій книзі «нове життя» (1295). поет пише про те, як розквітло й оновилося його життя, осяяне коханням до беатріче. наприкінці xiii ст. флоренція опинилась у центрі жорстокої політичної боротьби. особливої гостроти набули суперечки між гібелінами (дворянська партія, що виступала за об'єднання країни під владою німецького імператора) і гвельфами (торгово-промислова партія, яка об'єднала прибічників папи римського). врешті-решт гвельфи перемогли. данте, прибічник гвельфів, бере активну участь у суспільному житті флоренції: він обіймає почесну посаду пріора, виконує дипломатичні доручення, веде переговори в римі з папою боніфацієм viii. але в таборі гвельфів немає згоди. гвельфи розділилися на «чорних» (оптиматів) і «білих» (пополанів). данте був завзятим «білим» і разом з іншими цехами боровся проти панування «чорних». поет відстоював інтереси різних прошарків народу, плекав надії на об'єднання італії, удосконалення суспільного життя, де здібності людини зможуть виявитися вповні. внутрішньоміська боротьба була тривалою і жорстокою, але 1302 р. «чорні» взяли гору. данте у той час був у римі, і його заочно засудили до вигнання з флоренції. у вироку говорилося, що його спалять живим, якщо він наважиться повернутися в місто. так почалася пора поневірянь данте. він говорив, що зрозумів, «який гіркий хліб чужий, як тяжко підніматися чужими ». розпові, що данте побував майже в усіх містах італії, шукаючи притулку. самотність на чужині (його дружина джемма донаті залишилась у флоренції), розчарування в папській партії гвельфів, страх за майбутнє рідного міста — усе це поета до сподівань на владу імператора. у 1310 р. німець; кий імператор генріх vii вступив із військом в італію, і запальний поет оголосив себе його прихильником. трактат «про монархію» втілює віру автора в ідеального монарха, який служить народозі і не залежить від церкви й панства. але генріх vii незабаром помер, і надія данте на повернення на батьківщину померла разом із ним. останні шість років данте провів у равенні, де й закінчив свій життєвий шлях 14 вересня 1321 року. крім «нового життя», перу данте належать й інші твори. наприклад, у філософському творі «бенкет» (1304) письменник утверджує природну схильність людей до пізнання, що є «найвищим досягненням життя». у трактаті «про народну красномовність» (1304) данте уславлює красу й велич народної італійської мови, але він не заперечував значення латини, яка, на його думку, може залишитися мовою науки й літератури. данте цілком справедливо вважається основоположником італійської літературної мови, яка, за його словами, може стати кроком до об'єднання італії. найбільш відомий твір данте — поема «божественна комедія», яку поет розпочав приблизно у 1307—1313 рр. і завершив у 1321 р., незадовго до смерті.незабудь добавить в друзья, и поблагодорить)
