Татьяна – образ русской женщины в романе в стихах «Евгений Онегин» Александра Пушкина. История Татьяны, ее характер показываются в романе с разных сторон, в развитии. В начале произведения она еще почти ребенок, которая только-только становится взрослой. Татьяна молчалива, застенчива, любит погрустить у окна, не любит шумные игры и девичьи разговоры своей сестры и ее подруг. Поэтому в своей семье Татьяна представляется «чужой девочкой», она не умеет попросить родных о ласке. В то время, когда все вокруг любуются ее озорной сестрой Ольгой, Татьяна всегда одинока.Однако Татьяне знакомы тончайшие душевные порывы: они просто не раскрываются для других. Она - романтическая личность. Татьяна обожает читать книги, ярко переживает с их героями разнообразные чувства и приключения. Ее привлекает все таинственное, загадочное. Поэтому Татьяна любит слушать народные легенды, мистические истории, которые рассказывает старая няня;«Татьяна верила преданьямПростонародной старины,И снам, и карточным гаданьям,И предсказания луны».Когда Татьяна влюбляется, глубина ее романтической натуры раскрывается. Вчерашняя робкая девушка оказывается неожиданно смелой. Она первая признается Онегину в любви, пишет ему письмо. Ее любовь идет от самого сердца, это чистое, нежное, застенчивое чувство. Даже циник Онегин видит, какая мечтательная девушка стоит перед ним, он не решается играть с ней. Однако оценить глубину, страсть ее любви он тоже не умеет. Татьяна, влюбившись, становится очень чувствительна, она даже предвидит трагедию убийства Ленского и отъезд любимого.Образ Татьяны через несколько лет в Петербурге уже другой. Ушли наивность, детская вера в сказки. Татьяна теперь умеет держать себя в высшем свете, недоступно и по-царски величественно. И при этом она не отрекается от самой себя, ведет себя естественно. Татьяна считается королевой столицы, и Онегин вдруг влюбляется в нее. Но тут Татьяна обнаруживает собственное достоинство. Она остается верной своему мужу, хотя в глубине души еще живет ее девичья любовь к Онегину. Сила воли ей соблюсти честность, благородство по отношению к своей семье.Таким образом, Татьяна Ларина является эталоном чувствительной, женственной, мечтательной личности. Но одновременно образ Татьяны – это образ сильной, честной и порядочной женщины.
Аналіз твору)«Дума про Марусю Богуславку» — твір, що належить до тематичної групи дум про турецьку неволю (XIV-XV ст., рання козацька доба).
Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: дума.
Головне: дума розповідає про дівчину Марусю, яка потрапила в полон до загарбників, стала дружиною турецького пана, але, залишаючись вірною батьківщині, до багатьом козакам утекти з неволі.
Ідея: уславлення волелюбності козаків і сміливості Марусі; засудження жорстокого поводження з полоненими, висловлення співчуття їм.
Головні герої: Маруся, турецький пан (її чоловік), полонені козаки.
Значення в літературі: твір є яскравим прикладом народної думи. Образ головної героїні можна вважати символом героя-захисника рідної землі, а також символом людей, які залишили Україну, але мають з нею сильний духовний зв’язок.
Особливості: дума не має строф, складається з трьох частин: заспів («заплачка»), основна розповідь і закінчення («славословіє»).
Чому я маю прочитати цей твір: для допоповнення знань про життя українських бранців у турецькому полоні.
Додатково: дума не має конкретної історичної основи, але відомо чимало випадків, коли українки ставали дружинами турецьких вельмож, наприклад, дружина султана Сулеймана І, Роксолана.
Аналіз твору)«Дума про Марусю Богуславку» — твір, що належить до тематичної групи дум про турецьку неволю (XIV-XV ст., рання козацька доба).
Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: дума.
Головне: дума розповідає про дівчину Марусю, яка потрапила в полон до загарбників, стала дружиною турецького пана, але, залишаючись вірною батьківщині, до багатьом козакам утекти з неволі.
Ідея: уславлення волелюбності козаків і сміливості Марусі; засудження жорстокого поводження з полоненими, висловлення співчуття їм.
Головні герої: Маруся, турецький пан (її чоловік), полонені козаки.
Значення в літературі: твір є яскравим прикладом народної думи. Образ головної героїні можна вважати символом героя-захисника рідної землі, а також символом людей, які залишили Україну, але мають з нею сильний духовний зв’язок.
Особливості: дума не має строф, складається з трьох частин: заспів («заплачка»), основна розповідь і закінчення («славословіє»).
Чому я маю прочитати цей твір: для допоповнення знань про життя українських бранців у турецькому полоні.
Додатково: дума не має конкретної історичної основи, але відомо чимало випадків, коли українки ставали дружинами турецьких вельмож, наприклад, дружина султана Сулеймана І, Роксолана.