Духовна краса – вічна і незмінна. Як незмінна і краса людських стосунків, описаних в новелах О’Генрі. Абсолютна більшість людей на світі народжується, щоб жити, працювати в якійсь області знань, продовжити рід – і піти за обрій. Тільки ті, що залишають після себе значний слід у музиці, поезії, прозі, малюванні – тільки ті залишаються жити вічно серед людей. Їх небагато, але і не мало. Їх імена звучать музикою в наших серцях. Вони відкривають нам нові горизонти, заставляють задуматися над минулим, сучасним і майбутнім, обдумати смисл буття на землі. Інколи великий твір (прозовий або поетичний) залишає в душі нашій великий слід. Але є твори невеликі за змістом, які вражають, змушують думати, співпереживати з героями.
Серед авторів безсмертних новел особливе місце займають визначні майстри слова – Антон Чехов, Джек Лондон, Михайло Коцюбинський, Бред Гарт, Гі де Мопассан, Василь Стефаник, а також визначний американський письменник О’Генрі. Його новела «Останній листок» потрясла мене. Це зворушлива історія самовідданої дружби і самопожертви, яка розкриває тему відданої любові людини до людини. Старий, некрасивий чоловік, художник – невдаха, Берман усе життя сподівався створити шедевр в мистецтві, якому не буде рівних у світі. Нажаль, тривалий час йому не вдавалось матеріалізувати свою мрію через відсутність особливої миті просвітлення душі, вчинку, що змусив суттєво переосмислити життєві цінності.
Свою повагу, дружню любов до молоденької дуже хворої дівчини Джонсі він виявив по – своєму. Дівчина, дивлячись за вікно на листя плюща, чекала, поки впаде з гілки останній листок: тоді вона помре. Але справжній митець змінив хід подій, він створив шедевр душею і серцем – магічний останній листок ціною в життя.
Величайший русский писатель и драматург А. П. Чехов — автор многих сатирических и юмористических рассказов, о которых можно сказать «такие смешные грустные истории» . В них он высмеивал такие человеческие изъяны, как лицемерие, рабское поклонение, задабривание к начальству, грубость, необразованность, нахальство, отсутствие чувства собственного достоинства. Полицейский надзиратель Очумелов, главный герой рассказа А. П. Чехова «Хамелеон» — воплощение готовности унижаться перед более сильными и могущественными. И он, и городовой Хрюкин, и толпа обывателей изменяют свое поведение в зависимости от обстоятельств, защищая пострадавшего, когда думают, что собака кого-то из простых людей, и осуждают и высмеивают, узнав, что собачка «генеральская» . Полицейский надзиратель к тому же груб и необразован. Об этом свидетельствует его язык: «Почему здесь? Это ты зачем палец?. . Кто кричал? » Он занимается еще и вымогательством («За ним ступает рыжий городовой с решетом, доверху полным конфискованного крыжовника») . В рассказе «Толстый и тонкий» изображается случайная встреча на вокзале двух друзей детства. Никудышный чиновник, «тонкий» Порфирий, как только узнал, что его давний гимназический товарищ дослужился до тайного советника, начинает унижаться перед ним так, что того аж «затошнило» . Подобным чином ведут себя и члены семьи «тонкого» — жена и сын. Рассказы Антона Павловича Чехова очень коротки, но вместительны. Писатель умеет коротким эпизодом, метким словом изобразить широкую картину жизни. Причем, он сам не делает выводов, не вмешивается с комментариями, но читатели хорошо понимают, какой недостойный имеет вид человек-хамелеон, подхалим и лицемер. Если так говорить о каждом произведение то о человеческих пороков
Духовна краса – вічна і незмінна. Як незмінна і краса людських стосунків, описаних в новелах О’Генрі.
Абсолютна більшість людей на світі народжується, щоб жити, працювати в якійсь області знань, продовжити рід – і піти за обрій.
Тільки ті, що залишають після себе значний слід у музиці, поезії, прозі, малюванні – тільки ті залишаються жити вічно серед людей.
Їх небагато, але і не мало. Їх імена звучать музикою в наших серцях. Вони відкривають нам нові горизонти, заставляють задуматися над минулим, сучасним і майбутнім, обдумати смисл буття на землі.
Інколи великий твір (прозовий або поетичний) залишає в душі нашій великий слід. Але є твори невеликі за змістом, які вражають, змушують думати, співпереживати з героями.
Серед авторів безсмертних новел особливе місце займають визначні майстри слова – Антон Чехов, Джек Лондон, Михайло Коцюбинський, Бред Гарт, Гі де Мопассан, Василь Стефаник, а також визначний американський письменник О’Генрі. Його новела «Останній листок» потрясла мене. Це зворушлива історія самовідданої дружби і самопожертви, яка розкриває тему відданої любові людини до людини.
Старий, некрасивий чоловік, художник – невдаха, Берман усе життя сподівався створити шедевр в мистецтві, якому не буде рівних у світі. Нажаль, тривалий час йому не вдавалось матеріалізувати свою мрію через відсутність особливої миті просвітлення душі, вчинку, що змусив суттєво переосмислити життєві цінності.
Свою повагу, дружню любов до молоденької дуже хворої дівчини Джонсі він виявив по – своєму. Дівчина, дивлячись за вікно на листя плюща, чекала, поки впаде з гілки останній листок: тоді вона помре. Але справжній митець змінив хід подій, він створив шедевр душею і серцем – магічний останній листок ціною в життя.
Полицейский надзиратель Очумелов, главный герой рассказа А. П. Чехова «Хамелеон» — воплощение готовности унижаться перед более сильными и могущественными. И он, и городовой Хрюкин, и толпа обывателей изменяют свое поведение в зависимости от обстоятельств, защищая пострадавшего, когда думают, что собака кого-то из простых людей, и осуждают и высмеивают, узнав, что собачка «генеральская» .
Полицейский надзиратель к тому же груб и необразован. Об этом свидетельствует его язык: «Почему здесь? Это ты зачем палец?. . Кто кричал? » Он занимается еще и вымогательством («За ним ступает рыжий городовой с решетом, доверху полным конфискованного крыжовника») .
В рассказе «Толстый и тонкий» изображается случайная встреча на вокзале двух друзей детства. Никудышный чиновник, «тонкий» Порфирий, как только узнал, что его давний гимназический товарищ дослужился до тайного советника, начинает унижаться перед ним так, что того аж «затошнило» . Подобным чином ведут себя и члены семьи «тонкого» — жена и сын.
Рассказы Антона Павловича Чехова очень коротки, но вместительны. Писатель умеет коротким эпизодом, метким словом изобразить широкую картину жизни. Причем, он сам не делает выводов, не вмешивается с комментариями, но читатели хорошо понимают, какой недостойный имеет вид человек-хамелеон, подхалим и лицемер.
Если так говорить о каждом произведение то о человеческих пороков