1 Что произошло давным давно в стране пиктов? 2 Какой эпитет подбирает автор для того чтобы описать шотландского короля? 3 Как вы думаете почему Стивенсон называет пиктов бедными? 4 Охарактерезуйте отношение автора к маленькому народу?
вершиною французького середньовічного епосу стала «пісня про роланда». поема збереглася в декількох записах, але найкраще зберігся так званий оксфордський рукопис, датований 1170 р. автором «пісні» вважають жонглера турольда, про що вказано в останньому розділі рукопису: «тут і кінець настав турольда джесті»1. в основу епосу покладені достовірні історичні події. король франків карл великий2 у 778 р. здійснив невдалий похід на іспанію. він захопив кілька іспанських міст, обложив сарагосу, але вимушений був повернутися на батьківщину. у ронсевальській ущелині на карла напали баски, незадоволені, що французьке військо проходило їхніми селами і полями. перебивши всіх франків і пограбувавши обози, баски зникли так само раптово, як і з’явилися, відійшовши таємними, тільки їм відомими стежками. французам не вдалося здолати войовничий народ, і в битві загинуло чимало славних воїнів, серед яких у хроніках згадувався й хруотланд, маркграф бретані. карл навіть не зміг помститися нападникам і рушив далі. проте в народній уяві загиблі рицарі карла перетворилися на могутніх, легендарних героїв. у героїчному епосі ці події набули іншого забарвлення: невдалий завойовницький похід обернувся на визвольні змагання франків проти маврів, карл оспіваний як король-визволитель, а маркграф бретанський став народним героєм роландом, символом патріота, який віддає своє життя за визволення батьківщини. у «пісні» оповідається про те, як король карл сім років веде праведну війну із сарацинами (маврами). у уііі-хі ст. боротьба з маврами вважалася «богоугодною справою», тому що вони, будучи мусульманами, постійно загрожували християнській європі. майже всі іспанські міста захопив король франків, не підкорилася йому тільки сарагоса. володар сарагоси марсілій радиться зі своїми васалами, як їм позбутися французького війська. мудрий бланкандрін радить марсілію послати до карла гінців з багатими дарами й обіцянкою, що всі сарагосці приймуть християнство, якщо франки знімуть облогу міста. король карл радо приймає цю пропозицію. за порадою роланда до сарацинів відряджають його вітчима ганелона. ганелон погоджується, але підозрює роланда у підступі проти нього і вирішує помститися. так він стає на шлях зради. ганелон, змовившись із марсілієм, вмовляє карла повернутися на батьківщину. відхід франкського війська мав прикривати загін роланда. у ронсевальській ущелині на двадцятитисячне військо роланда напало стотисячне військо марсілія. франки, що бились як герої, загинули. карл, почувши заклик роландового рога, поспішає на , розбиває сарацинів й навертає тих, хто залишився живим, на християнство. поема закінчується стратою підступного зрадника ганелона. темою поеми є боротьба проти іноземців та іновірців. провідна думка «пісні про роланда» — немає нічого вищого за інтереси батьківщини, за її волю і долю. за часів середньовіччя ця думка була дуже важливою, адже середньовічні держави потерпали від набігів завойовників та чвар між феодалами. якнайкраще образові народного героя, який встав на захист вітчизни, відповідав образ славного рицаря роланда, створений народною уявою. граф роланд — мужній і могутній воїн, відданий своєму королеві й сповнений патріотичних почуттів, рицар без страху і докору. роландові притаманні доблесть і рішучість, які йому стати найкращим полководцем карлового війська. як почесний обов’язок прийняв граф наказ короля прикривати тил франкського війська; тільки про свою «красуню-францію» думає він, коли вирішує прийняти нерівний бій. закони лицарської честі забороняють роландові благати про , він воліє краще загинути, ніж порушити кодекс честі. пропозиція олів’єра затрубити у ріг оліфант сприймається роландом як визнання слабкості, негідної хороброго рицаря. він воліє прийняти нерівний бій із сарацинами, який загрожує загибеллю всьому ар’єргарду. суворий характер роланда наділений привабливими рисами постійності у дружбі, вірності служіння франції та її правителеві. роланд — ідеальний рицар, вірний васал свого сюзерена і захисник «істинної» віри — християнства. в образі короля карла втілені ідеалізовані народні уявлення про мудрого і справедливого правителя. у поемі він зображується двохсотрічним сивобородим старцем, надзвичайно мудрим і розсудливим, лагідним до друзів і суворим до ворогів і зрадників. властива йому мудрість не заважає тій пристрасті, з якою він ставиться до свого племінника роланда. карлові особливо важкі не ті величезні втрати, яких зазнав ар’єргард у бою із сарацинами, а загибель дванадцяти перів і насамперед роланда, за смерть якого він готовий мстити сарацинам, незважаючи на нові жертви. король в поемі є представником усього християнського світу в його боротьбі з іновірцями, непереможним вождем франків, борцем за визволення своєї країни.
человеку, живущему в нынешнем времени, должны быть свойственны особые качества. прежде всего, он должен выражать за всё полученное им сегодня, уметь переживать чувство радости от того, что имеет и двигаться вперёд пусть небольшими робкими шагами навстречу мечтам, не дожидаясь подходящего момента. это важно делать непосредственно сейчас, отбросив понедельники, завтрашние дни и ближайшее будущее. наиболее простой способ существовать – это жить прошлым: проходят годы и дни минувшие приобретают особую значимость, нам кажется, что мы были более радостными когда-то, а печаль не так часто угнетала наши сердца, как сейчас. человек, привыкающий жить прошлым, не проявляет особой заботы о сегодняшнем дне. зачем жить «здесь и сейчас», ведь прошлое наполнено самыми приятными моментами, о которых можно вспоминать и черпать оттуда позитивные эмоции. или, наоборот, легко жалеть себя, страдая от нашествия плохих воспоминаний из былого времени. жить будущим, зависая в мыслях, касающихся наступления чего – то хорошего, или появления событий, которые сегодня отсутствуют, обрисовывая красочные картины вероятных сказочных сценариев собственной жизни – это тоже не лучший вариант.
вершиною французького середньовічного епосу стала «пісня про роланда». поема збереглася в декількох записах, але найкраще зберігся так званий оксфордський рукопис, датований 1170 р. автором «пісні» вважають жонглера турольда, про що вказано в останньому розділі рукопису: «тут і кінець настав турольда джесті»1. в основу епосу покладені достовірні історичні події. король франків карл великий2 у 778 р. здійснив невдалий похід на іспанію. він захопив кілька іспанських міст, обложив сарагосу, але вимушений був повернутися на батьківщину. у ронсевальській ущелині на карла напали баски, незадоволені, що французьке військо проходило їхніми селами і полями. перебивши всіх франків і пограбувавши обози, баски зникли так само раптово, як і з’явилися, відійшовши таємними, тільки їм відомими стежками. французам не вдалося здолати войовничий народ, і в битві загинуло чимало славних воїнів, серед яких у хроніках згадувався й хруотланд, маркграф бретані. карл навіть не зміг помститися нападникам і рушив далі. проте в народній уяві загиблі рицарі карла перетворилися на могутніх, легендарних героїв. у героїчному епосі ці події набули іншого забарвлення: невдалий завойовницький похід обернувся на визвольні змагання франків проти маврів, карл оспіваний як король-визволитель, а маркграф бретанський став народним героєм роландом, символом патріота, який віддає своє життя за визволення батьківщини. у «пісні» оповідається про те, як король карл сім років веде праведну війну із сарацинами (маврами). у уііі-хі ст. боротьба з маврами вважалася «богоугодною справою», тому що вони, будучи мусульманами, постійно загрожували християнській європі. майже всі іспанські міста захопив король франків, не підкорилася йому тільки сарагоса. володар сарагоси марсілій радиться зі своїми васалами, як їм позбутися французького війська. мудрий бланкандрін радить марсілію послати до карла гінців з багатими дарами й обіцянкою, що всі сарагосці приймуть християнство, якщо франки знімуть облогу міста. король карл радо приймає цю пропозицію. за порадою роланда до сарацинів відряджають його вітчима ганелона. ганелон погоджується, але підозрює роланда у підступі проти нього і вирішує помститися. так він стає на шлях зради. ганелон, змовившись із марсілієм, вмовляє карла повернутися на батьківщину. відхід франкського війська мав прикривати загін роланда. у ронсевальській ущелині на двадцятитисячне військо роланда напало стотисячне військо марсілія. франки, що бились як герої, загинули. карл, почувши заклик роландового рога, поспішає на , розбиває сарацинів й навертає тих, хто залишився живим, на християнство. поема закінчується стратою підступного зрадника ганелона. темою поеми є боротьба проти іноземців та іновірців. провідна думка «пісні про роланда» — немає нічого вищого за інтереси батьківщини, за її волю і долю. за часів середньовіччя ця думка була дуже важливою, адже середньовічні держави потерпали від набігів завойовників та чвар між феодалами. якнайкраще образові народного героя, який встав на захист вітчизни, відповідав образ славного рицаря роланда, створений народною уявою. граф роланд — мужній і могутній воїн, відданий своєму королеві й сповнений патріотичних почуттів, рицар без страху і докору. роландові притаманні доблесть і рішучість, які йому стати найкращим полководцем карлового війська. як почесний обов’язок прийняв граф наказ короля прикривати тил франкського війська; тільки про свою «красуню-францію» думає він, коли вирішує прийняти нерівний бій. закони лицарської честі забороняють роландові благати про , він воліє краще загинути, ніж порушити кодекс честі. пропозиція олів’єра затрубити у ріг оліфант сприймається роландом як визнання слабкості, негідної хороброго рицаря. він воліє прийняти нерівний бій із сарацинами, який загрожує загибеллю всьому ар’єргарду. суворий характер роланда наділений привабливими рисами постійності у дружбі, вірності служіння франції та її правителеві. роланд — ідеальний рицар, вірний васал свого сюзерена і захисник «істинної» віри — християнства. в образі короля карла втілені ідеалізовані народні уявлення про мудрого і справедливого правителя. у поемі він зображується двохсотрічним сивобородим старцем, надзвичайно мудрим і розсудливим, лагідним до друзів і суворим до ворогів і зрадників. властива йому мудрість не заважає тій пристрасті, з якою він ставиться до свого племінника роланда. карлові особливо важкі не ті величезні втрати, яких зазнав ар’єргард у бою із сарацинами, а загибель дванадцяти перів і насамперед роланда, за смерть якого він готовий мстити сарацинам, незважаючи на нові жертви. король в поемі є представником усього християнського світу в його боротьбі з іновірцями, непереможним вождем франків, борцем за визволення своєї країни.
человеку, живущему в нынешнем времени, должны быть свойственны особые качества. прежде всего, он должен выражать за всё полученное им сегодня, уметь переживать чувство радости от того, что имеет и двигаться вперёд пусть небольшими робкими шагами навстречу мечтам, не дожидаясь подходящего момента. это важно делать непосредственно сейчас, отбросив понедельники, завтрашние дни и ближайшее будущее. наиболее простой способ существовать – это жить прошлым: проходят годы и дни минувшие приобретают особую значимость, нам кажется, что мы были более радостными когда-то, а печаль не так часто угнетала наши сердца, как сейчас. человек, привыкающий жить прошлым, не проявляет особой заботы о сегодняшнем дне. зачем жить «здесь и сейчас», ведь прошлое наполнено самыми приятными моментами, о которых можно вспоминать и черпать оттуда позитивные эмоции. или, наоборот, легко жалеть себя, страдая от нашествия плохих воспоминаний из былого времени. жить будущим, зависая в мыслях, касающихся наступления чего – то хорошего, или появления событий, которые сегодня отсутствуют, обрисовывая красочные картины вероятных сказочных сценариев собственной жизни – это тоже не лучший вариант.