1смысл названия 2 кто и когда мог её исполнять 3 каким чувством проникнута песня 4 художественные приемы 5 из каких частей она состоит 6 средства художественной выразительности анализ лирической песни: "не кукушечка во сыром бору куковала"
18 августа 1682 года на престол взошел Пётр I. Великий русский царь, а в последствии Император, правил страной на протяжении 43 лет. Его личность связана со многими важными для государства историческими событиями. Мы собрали десять интересных фактов из жизни Петра Великого. Все дети царя Алексея, отца будущего Императора Петра I были болезненными. Однако Петр, согласно историческим документам, с самого детства отличался завидным здоровьем. В связи с этим при царском дворе ходили слухи, что царица Наталья Нарышкина родила сына вовсе не от Алексея Михайловича Романова. Первым, кто приклепал коньки к обуви, был Петр Великий. Дело в том, что раньше коньки просто напросто привязывали к обуви верёвками и ремнями. А идею привычных теперь для нас коньков, прикрепленных к подошве ботинков Пётр I привез из Голландии во время своего путешествия по западным странам. Екатерина I — вторая жена Петра была низкородной по происхождению. Ее родители были простыми ливонскими крестьянами, а настоящее имя Императрицы - Марта Самуиловна Скавронская. От рождения Марта была блондинкой, она всю жизнь красила волосы в темный цвет. Екатерина I – первая женщина, которую полюбил Император. Царь нередко обсуждал с ней важные государственные дела и прислушивался к ее советам. Петр I увлекался медициной. А больше всего — стоматологией. Ему нравилось выдирать больные зубы. При этом иногда царь увлекался. Тогда под раздачу могли попасть и здоровые.
Леге́нда (лат. legenda — те, що слід прочитати) — жанр фольклору і літератури, прозова малосюжетна оповідь міфологічного, апокрифічного чи історико-героїчного змісту з обов'язковою спрямованістю на вірогідність зображуваних подій та специфікою побудови сюжету на основі своєрідних композиційних прийомів (метаморфози, антро зації предметів, явищ природи тощо). В переносному значенні легенда — вигадана чи прикрашена розповідь.
В легенді реальні події змішані з вигаданими та релігійними[2]. На відміну від казок, легенди не мають традиційних початкових і прикінцевих формул, усталеного чергування подій. Лише подеколи у них є спільне з казками: початкові формули — «було це давно», «колись давно-давно»[3]. Легенда часто має етичну, моралізуючу або релігійно-філософську цінність[2].
Легенда може містити елементи міфу, описувати надприродних чи вигаданих істот, події, персонажів. Також, як і міф, здатна пояснювати походження певних речей і явищ. Однак, на відміну від нього, в легенді не стверджується істинність описуваних подій, а підкреслюється їх вірогідність, недостовірність оповіді. Події легенди мають порівняно невеликий, локальний масштаб на кшталт заснування міста, появи елементів ландшафту, подорожі тощо. Тоді як міф зазвичай пояснює появу дечого всесвітнього чи загальновідомого з точки зору оповідача. На відміну від фольклорної казки, в легенді фігурують конкретні місця й персонажі замість умовних. Події легенди розгортаються в історичному часі, часто повідомляються епоха або й рік, чого не буває в міфі та казці. Деякі легенди адаптуються до нових умов, їхній сюжет зберігається, але персонажам і місцям даються нові імена й деталі
Первым, кто приклепал коньки к обуви, был Петр Великий. Дело в том, что раньше коньки просто напросто привязывали к обуви верёвками и ремнями. А идею привычных теперь для нас коньков, прикрепленных к подошве ботинков Пётр I привез из Голландии во время своего путешествия по западным странам. Екатерина I — вторая жена Петра была низкородной по происхождению. Ее родители были простыми ливонскими крестьянами, а настоящее имя Императрицы - Марта Самуиловна Скавронская. От рождения Марта была блондинкой, она всю жизнь красила волосы в темный цвет. Екатерина I – первая женщина, которую полюбил Император. Царь нередко обсуждал с ней важные государственные дела и прислушивался к ее советам. Петр I увлекался медициной. А больше всего — стоматологией. Ему нравилось выдирать больные зубы. При этом иногда царь увлекался. Тогда под раздачу могли попасть и здоровые.
Объяснение:
Леге́нда (лат. legenda — те, що слід прочитати) — жанр фольклору і літератури, прозова малосюжетна оповідь міфологічного, апокрифічного чи історико-героїчного змісту з обов'язковою спрямованістю на вірогідність зображуваних подій та специфікою побудови сюжету на основі своєрідних композиційних прийомів (метаморфози, антро зації предметів, явищ природи тощо). В переносному значенні легенда — вигадана чи прикрашена розповідь.
В легенді реальні події змішані з вигаданими та релігійними[2]. На відміну від казок, легенди не мають традиційних початкових і прикінцевих формул, усталеного чергування подій. Лише подеколи у них є спільне з казками: початкові формули — «було це давно», «колись давно-давно»[3]. Легенда часто має етичну, моралізуючу або релігійно-філософську цінність[2].
Легенда може містити елементи міфу, описувати надприродних чи вигаданих істот, події, персонажів. Також, як і міф, здатна пояснювати походження певних речей і явищ. Однак, на відміну від нього, в легенді не стверджується істинність описуваних подій, а підкреслюється їх вірогідність, недостовірність оповіді. Події легенди мають порівняно невеликий, локальний масштаб на кшталт заснування міста, появи елементів ландшафту, подорожі тощо. Тоді як міф зазвичай пояснює появу дечого всесвітнього чи загальновідомого з точки зору оповідача. На відміну від фольклорної казки, в легенді фігурують конкретні місця й персонажі замість умовних. Події легенди розгортаються в історичному часі, часто повідомляються епоха або й рік, чого не буває в міфі та казці. Деякі легенди адаптуються до нових умов, їхній сюжет зберігається, але персонажам і місцям даються нові імена й деталі