2). Что беспокоило рыбаков? Нет рыбы. Зачитать.
3). Зачем Васютка отправился в тайгу?
4). Что дала мать Васютке перед дорогой, и каковы были её напутственные слова?
5). Каков старинный порядок?
6). Почему Васютка спокойно шёл по тайге?

7). а). С этой птицей Васютка встретился в тайге. Как она называется?
б). Что узнали о повадках кедровки?
в). Какую пользу приносит эта птичка?

8). Какое видение заставило Васютку забыть о сборе шишек?
9). Как обычно проходит охота на глухаря? Зачитать.
С. 12-13. “…
ответ:
10). Прочитайте следующий абзац. О чем говорит поведение Васютки?
11). В какой момент Васютка понял, что заблудился?
12). Как вы думаете, страшно ли было Васютке?
13). Как ведет себя Васютка, поняв, что заблудился?
14). Какие трудности пришлось преодолевать мальчику на своём пути?
15). В чём увидел мальчик своё Что удивило Васютку, когда он глядел в озеро?
17). Какое чувство охватило Васютку при встрече с рекой после четырёх дней скитания по тайге?
18). Что предпринял Васютка для своего увидев рыбосборочный бот?
19).Что Васютке выжить, выстоять наедине с суровой тайгой?

Тема дружби та кохання, їх співвідношення і впливу на долю як одної людини, так і людства в цілому не переставала цікавити письменників протягом усього розвитку художньої літератури як мистецтва. По-новому цю проблему освітлено в XX столітті, в епоху катастроф, політичної нестабільності, коли починає формуватись нове відношення до загальнолюдських цінностей. Письменники XX століття часто зображають дружбу та кохання як останню моральну категорію, що лишилась у зруйнованому світі.
В романах письменників «загубленого покоління» (до них належать і Ремарк, і Хемінгуей) ці поняття є тим необхідним началом, яке допомагає герою залишитися живим. «Загублене покоління» — це покоління, що пережило першу світову війну і лишилось духовно спустошеним. Ці люди відмовляються від будь яких ідеологічних догм і шукають зміст свого існування в простих людських відносинах.
Почуття ліктя товариша, що майже злилося з інстинктом самозбереження, проводить крізь війну душевно самотніх героїв роману Ремарка «На західному фронті без змін»; воно ж визначає відносини героїв роману «Три товариші».
Герой Хемінгуея у романі «Прощавай, зброє» відрікся від військової служби, від того, що звичайно називають моральним обов’язком людини, відрікся заради відносин з коханою, і його позиція видається переконливою.

Леграна звичайно супроводив старий негр, на ім’‎я Джупітер. Відпущений на волю ще до того, як зубожіла господарева родина, він, одначе, уважав своїм обов’‎язком і далі залишатися при молодому «маса Вілові», і ні добром, ні злом його не можна було від цього відвернути.”

“Мій господар ні на що не нарікає. Тільки чого він снується цілі дні отак похнюплено, а сам білий- білий став як полотно? I чого він усе щось рахує та рахує?..”

“… ще не бувало такого дерева, щоб Джуп на нього не виліз, — просто сказав негр.”

“— Авжеж знаю, я добре знаю, де в мене ліва рука. Це та, що я нею дрова рубаю.”

“Джупітерове обличчя на кілька хвилин зблідло, мов смерть, — якщо взагалі може збліднути негр. Він стояв не просто приголомшений, а ніби аж громом уражений. А тоді раптом упав навколішки в ямі, занурившись руками по лікті в золото, та так і завмер, немовби розкошуючи в цій незвичайній купелі. ” (коли вони знайшли скарб

Объяснение:

сорри что на украинском