20 ! как за рэя брэдбери, возникает массовое искусство? на какие запросы человека и общества оно опирается, какие общественные функции выполняет? (по произведению "451 градус по фаренгейту")як за рея бредбері, виникає масове мистецтво? на які запити людини й суспільства воно спирається, які суспільні функціїї виконує? (по твору "451 градус за фаренгейтом")

  Головна /  Література /  Вірші /  Наші предки – слов’яниНаші предки – слов’яниАвтор: Олександр Олесь16.05.2017499

 

Над озерами, річками, 
На полянах лісових, 
На стрімких високих горах, 
На просторах степових, —

Де лише сіріє стежка 
Або вкрився збіжжям лан, 
Скрізь розкидались оселі 
Наших прадідів слов’ян.

Оселялись цілим родом: 
Що людина, як одна?! 
Кревні люди — рід складали, 
Кревні роди — племена.

Наймудріший і найстарший 
Цілим родом керував, 
Видавав щодня накази, 
Правив, милував, карав.

Кожне плем’я мало князя, 
Князь судив, водив на бій, 
Першим був він у відвазі 
І у мудрості своїй.

А коли ставав нездатним 
До ладу і боротьби, 
Віче іншого на князя 
Вибирало без журби.

На річках, високих горах, 
Серед багон і болот 
Городи, міцні твердині 
Будував собі народ.

Коли ворог йшов війною, 
Метушилось все, як рій, 
Замикалися ворота, 
Починався лютий бій.

Бились, кидали каміння, 
Крізь баркан окріп лили, 
Попіл сипали у очі, 
Гострі кидали коли…

Ось і ворога відбито, 
Все минуло: гнів і жах… 
Кревні плачуть над борцями, 
Що звалилися в боях.

І дають їм у могилу 
Зброю, вбрання і харчі, 
Щоб вони не знали лиха, 
На тім світі живучи.

На сумних могилах тужать 
І справляють тризну там 
І несуть на сизі гори 
Жертви праведним богам.

Але все поволі, тихо 
Тоне в річці забуття, 
І на березі зеленім 
Квітне радісне життя…

На луці палає ватра, 
На луці ідуть танки. 
Тут в вінках цвітуть дівчата, 
Там співають парубки.

В цю таємну ніч Купала 
В лісі папороть цвіте, 
Розцвітає, обсипає 
Цвіт-проміння золоте.

Промовляє звір до звіра. 
Хто підслуха мову їх, 
Хто у лісі найде квітку — 
Найде скарбів цілий міх.

А пісні все далі ллються, 
Вже поблідли і зірки, 
А ще огнища палають 
І мережаться танки.

На кийки стоять схилившись 
Бородаті віщуни 
І розказують, що буде 
І з якої сторони.

Роздають недужим зілля, 
Щось шепочуть і плюють… 
Сих водою напувають, 
Тим камінчики дають.

І здається, з лісу вийшов 
На узлісся сідловик. 
Став, заслухавсь, задивився… 
Стрепенувсь і знову зник.

І здається, щойно бігли 
Тут русалки польові 
І розсипали зі сміхом 
Самоцвіти по траві.

Але схід зайнявся сонцем, 
Хмари в золоті, в огні… 
І самотньо одцвітають 
Зблідлі ватри вдалині.

По былинам прослеживается интересный момент. Дело в том, что именно Добрыне князь обычно даёт различного рода поручения: то выручить племянницу, то собрать дань и привезти её ко двору, также он сам вызывается на исполнение поручений, от которых отказались другие богатыри. Таким образом, становится очевидна близость к княжеской родне Добрыни, которого иногда самого величают князем, племянником самого Владимира Красного Солнышка. Прототипом богатыря в историческом плане можно смело называть воеводу Добрыню, который приходился родным дядей и воеводой князя Владимира, брата матери Малуши. Добрыня исполняет личные поручения, используя не только силу, храбрость, но и дипломатические что говорит о его образованности и уме. Какой был Добрыня Никитич, мы узнаем из былин, в них часто говорится о его многосторонности, он ловок, отлично плавает, стреляет, а также владеет музыкальными инструментами. Часто он играет на гуслях, поёт, играет в тавлеи.