3. Чем заканчивается «Тихий Дон»? а) вернувшийся домой Григорий стоит у своей калитки и держит на руках сына; б) смертью Григория; в) установлением в станице колхоза. 4. Что означает фраза «сын за отца не отвечает» в поэме А. Твардовского «По праву памяти»? а) сына нельзя наказать за преступление отца; б) нельзя высмеивать ребёнка, если у него не совсем нормальный отец (например, пьяница); в) речь идёт об отказе от родителей-«врагов народа». А.Твардовский отказался от отца и всю жизнь жалел об этом. 5. Каково отношение автора к истории в поэме «По праву памяти»? а) всё плохое надо забыть; б) не видит в ничего отрицательного; в) «Кто прячет ревниво, / Тот вряд ли с будущим в ладу…», т.е. ничего нельзя забывать. 6. Какой лагерь описан в повести А. Солженицына «Один день Ивана Денисовича»? а) Экибазтуз, Казахстан; б) Колыма; в) Соловки. 7. За что урки убивают политзаключённого в рассказе В. Шаламова «На представку»? а) за сопротивление, б) они играли в карты на его свитер, а он отказался его отдавать, т.к. это был подарок жены; в) за отказ работать. 8. В чём состоял главный грех Игнатьича из новеллы В. Астафьева «Царь-рыба»? а) убийство, б) браконьерство, в) надругательство над любимой девушкой. 9. С каким произведением русской литературы 19в перекликается повесть В. Распутина «Живи и помни»? а) «Преступление и наказание»; б) «Евгений Онегин»; в) «Горе от ума». 10. Почему Хомутов из пьесы А. Вампилова «Провинциальные анекдоты» так хотел избавиться от своих 100 рублей? а) он их украл и они «жгли» ему руки; б) он хотел послать эти деньги матери, но так и не успел за 6 лет – она умерла, и его замучила совесть; в) он нашёл деньги на дороге и искал их владельца.
Молода неаполітанська вдова Діана перебуває в сум’ятті: її серцем заволодів секретар Теодоро. Намагаючись розібратися в почуття, графиня де Бельфлор зызнається собі, що якби цей розумний, красивий чоловік був від народження знатним, то вона дозволила б йому наблизитися до себе. Ситуація ускладнюється тим, що Теодоро симпатизує служниці Марселі: справа явно йде до весілля. Спроби впоратися з любов’ю Діані не вдаються: від імені неіснуючої римської подруги вона пише листа-зізнання Теодоро оцінити послання і переписати його «своєю рукою». Молода людина здогадується про справжні причини, що стоять за листом, але в той же час усвідомлює, що між ним і графинею – прірва. Дістається і Марселі: знемагаючи від ревнощів, Діана наказує замкнути служницю на кілька днів у своїй опочивальні.
Для Теодоро наступають важкі дні: графиня то дає йому надію, то жорстко відштовхує. Його відносини з Марсель руйнуються, і дівчина в помсту намагається наблизити до себе слугу Фабьо. У якийсь момент Теодоро не витримує і вихлюпує на господиню все накопичені емоції, дорікаючи її в тому, що графиня поводиться, як собака на сіні. Розмова на підвищених тонах закінчується ляпасами, якими Діана «нагороджує» свого секретаря гає за цією сценою граф Федеріко – один з шанувальників графині – він розуміє, що за спалахом Діаніниної люті стоїть пристрасть.
Граф Федеріко і маркіз Рікардо, давно і марно намагаються розтопити крижане серце молодої вдови, вирішують, що фаворита Діани потрібно прибрати з дороги. Вибравши на роль «головоріза» слугу Трістана, вони пропонують йому триста ескудо за вбивство Теодоро. Трістан з готовністю бере завдаток і негайно повідомляє товаришеві про підступний задум поклонників графині. Теодоро вирішує покинути палац Діани; прийшовши до пані, він дозволу виїхати в Іспанію. Графиня, сподіваючись, що розставання до й позбутися від серцевих мук, визнає його намір розсудливим. Але прощання затягується: Діана то Теодоро піти, то знову повертає.
Тим часом Трістан приступає до реалізації плану, який, за його задумом, повинен з’єднати графиню і секретаря. Він прямує до палацу старого графа Лудовіко. Двадцять років тому граф відправив на Мальту єдиного сина на ім’я Теодоро; хлопчик потрапив в полон до маврів, і з тих пір старий нічого про нього не чув. Представившись Лудовико грецьким купцем, Трістан повідомляє, що його син, який пережив багато пригод, знаходиться в будинку графині де Бельфлор. Лудовико негайно відправляється до палацу Діани. Побачивши Теодоро, він впізнає в ньому себе в юнацькі роки і оголошує спадкоємцем усіх своїх володінь. Секретар збентежений і розгублений; залишившись наодинці з Діаною, він зізнається, що історію з знайденим сином придумав Трістан. Однак для графині це вже не має значення: вона радіє тому, що між ними більше немає станових бар’єрів, і повідомляє всім оточуючим, що відтепер Теодоро – граф і її чоловік.
ответ:
она всегда волновала поэтов, что своеобразно выражено в их наследии. именно к нему обращается борис пастернак в своих собственных исканиях: опыт предшественников служит для него материалом и пищей для размышления. поэт наследует идеи и преобразует их уже в рамках собственного пониманиборис пастернак нередко обращается к другим поэтам в своем собственном творчестве. на первый взгляд, в плеяде поэтических талантов он ставит самого себя особняком, будто и не претендует на право творения. так, в стихотворении «гималайский кедр» лирический герой словно боится прикасаться к наследию предшественников:
есть в опыте больших поэтов
черты естественности той,
что невозможно, их изведав,
не кончить полной немотой
однако это собственный опыт и самого пастернака: к финалу он уже объединяет себя и других поэтов одной судьбой..