1)Мог возвести взгляд на океан и другие свои ошибки
"...Словом, Тёркин, тот, который
На войне лихой солдат,
На гулянке гость не лишний,
На работе – хоть куда…"
Александр Твардовский
Василий Иванович Теркин-один из ярчайших собирательных образов русского солдата в литературе ХХ века.Тёркин-рядовой солдат,из "первой роты,стрелкового полка.Фамилия Василия говорящая"Но едва ль уже мой Тёркин,жизнью тёртый человек".Родом он из села в Смоленской области:" край родной смоленский твой,в родном селе".
Василий-балагур и добряк: "И глядит шутник великий,на людей со стороны и обыкновенный:"Впрочем, парень хоть куда. Тёркин, добрый малый."Открытая душа и щёдрое сердце делают его душой солдатской семьи:
"Тёркин сам уже хохочет,
Сердцем щедрым наделён."
А его игра на гармони ,в моменты отдыха,наполняет солдатские души спокойствие,ощущением семьи и дома:"Только взял боец трёхрядку,сразу видно – гармонист."
Внешность Тёркина типично русская,не красавец,но красив душой,не велик и не мал,зато удал-герой.
"Скажем откровенно:
Красотою наделён
Не был он отменной,
Не высок, не то чтоб мал,
Но герой – героем."
Жизнелюб и оптимист,Тёркин шутками поднимает боевой дух товарищей:
Покидая пленный край.
Я одну политбеседу
Повторял:– Не унывай.
Поддерживает морально товарищей в трудную минуту:
"Повторял Василий Тёркин:– Перетерпим. Перетрём".Никогда не отчаиваясь,Василий любил жизнь сейчас,такой,какая она есть:
Разрешите доложить
Коротко и Я большой охотник жить
Лет до девяноста.
Добрый и прямой,Тёркин человек чести:"На войне себя забудь,Помни честь, однако".Мастер на все руки,как и все сельские мужики,Василий не сидит на месте.Он находит себе занятие везде,обладая живым и непоседливым характером.Сослуживцы любуются его работой,он всем и заражает своей энергией:Посмотреть – и то отрадно:
Завалящая пила
Так-то ладно, так-то складно
У него в руках За внешностью шутника и рассказчика баек срывается мужественный,смелый боец,патриот,готовый отдать жизнь за Родину,за свой народ:".Бьётся насмерть парень бравый".Скромный парень,не бегает за славой и орденами,не гордится и не хвалится делами,а болеет за победу своего народа:
Мне не надо, братцы, ордена,
Мне слава не нужна,
А нужна, больна мне родина,
Родная сторона!
Сбив самолёт из винтовки,Тёркин получает орден,становясь героем:
И не каждый день сбивают
Из винтовки самолёт.
Кто он - свой среди своих
Не зенитчик и не лётчик,
А герой - не хуже их?
Любимец солдат и командиров "Но уже любимец взводный" ,Тёркин скрывает за улыбкой глубокое знание жизни,вытесняя шутками муки тяжёлой жизни "Был он долог до тоски",так видел много горя ,смертей ,людской тоски:
Я загнул такого крюку,
Я такую даль,
И видал такую муку,
И такую знал печаль!
Всех родных Василия забрала война,он одинок,его некому было проводить на войну:
Тёркин мой Василий.
Не случилось никого
Проводить в дорогу.
Василий -это воплощение человеческих ценностей,твёрдый в решениях,целеустремлённый в жизни,он проходит через смерть и горе с честью,веря в победу и вселяя надежду в своих товарищей:
В муках твёрд и в горе горд,
Тёркин жив и весел, чёрт!
"Бой идет не ради славы.
Ради жизни на Земле." - Основная мысль стихотворения,что на войне люди воевали и погибали ради сохранения жизни потомков,свободы их выбора и мира на Земле солдат,не думая о себе и славе, отдавал жизнь за будущее поколений-это и есть подвиг,который мы должны помнить.Страна,где есть рядовые Тёркины -это непобедимая страна,с непобедимым народом.
Характеристика Аліни Аліна – особлива дитина, не дарма вона «не зійшлися характерами з Тетяною Володимирівною, першою вчителькою». Характер Аліни розкриває ситуація з малюнком неваляшки в перші дні навчання в 1 класі. Аліна малює не одну неваляшку, як вимагала вчителька, а трьох, створює картинку сім’ї – вона, мама і дідусь. Реакція вчительки не забарилася – виставити на осуд усьому класу малюнок дівчинки, підкреслюючи, що «жодного разу не зустрічала в природі неваляшку з бородою». «І всі відразу відчули, що я зробила щось погане …». «1 вересня Тетяна Володимирівна привела нас в клас і веліла здати букети. Першокласники повинні йти в школу з квітами. Це теж закон. Тому 1 вересня в школі буває багато квітів … Ми склали букети на стіл, а потім Т.В. поставила їх у відра для миття підлог … Тільки два букета вона поставила на стіл в вази … ». Здивована і ображена неувагою до свого букету, вирощеного власноручно до 1 вересня, Аліна розуміє, що це неправильно, принизливо і намагається по-дитячому міркувати. Далі показана ситуація з малюванням вази. І Аліна знову не виконує вимоги вчительки намалювати і прикрасити вазу: «Чому я повинна малювати вазу, якщо мій букет сидить у відрі?». З перших днів Аліна поводиться по-особливому, але особливість дитини в тому, що вона не механічний солдатик, готовий до виконання вимог, і не фарфоровий пупсик. Марсем багато думає про виховання дітей, про їх навчання, свої роздуми вона записує в щоденник. Марсем вважає, що «Діти – не порцелянові пупсики». Вона чесна і відкрита в своїх переконаннях. «Вони люди. І, як люди викликають у нас найрізноманітніші почуття. Нам може бути з ними добре, а може бути – огидно. Ми хочемо, щоб було цікаво. В цьому наша вчительська користь. Наш розумний егоїзм». Таким чином, потрапивши в клас до Марсем, Аліна стає кращою ученицею, вона бере активну участь у житті класу. Це і похід на Чорного Дрегона, і бал, і іменини. Ми бачимо, як змінюється дівчинка за 4 роки навчання в класі Марсем. Аліна відверта, чуйна, щира, навіть в бажанні пограти в гру, за яку було покарання. Але Аліну турбує проблема відсутності батька. Дівчинка виховується мамою і дідусем. Повість починається роздумами героїні про те, що могло все скластися інакше, якби був тато. «Все могло скластися по-іншому, якби у мене був тато». Безумовно, Аліні не вистачає батьківської любові та уваги. Тато Аліни – математик, він живе у Франції. Дівчинка часто згадує про нього, розмірковує. Але величезну роль у формуванні характеру Аліни зіграв мудрий, витриманий, спокійний дідусь, який знаходив підхід до неї в будь-якій ситуації, відчував, що необхідно дівчинці в першу чергу, звертав увагу на будь-які дрібниці, навіть ті, які залишалися мамою непоміченими. Марсем теж зіграла величезну роль у формуванні характеру Аліни і всього класу в цілому. У кожного з героїв-дітей багато складнощів і труднощів: тут і перша закоханість, як правило, нерозділена, і сімейні складності – багато сімей перебувають на межі розлучення або за його межею, тут і поведінка нового учня Кравчика і гра, придумана ним, і ситуація з валентинками. Але всі ці труднощі долаються завдяки любові, турботі і творчому завзяттю Марсем. Характеристика Марсем Марсем – образ «нестандартної» вчительки і її не дарма вважають педагогом з особливим підходом. Вона намагається “бачити вглиб дитини” і використовує нестандартні методи. Наприклад, придумує похід учнів на страшного Дрегона, якого повинні перемогти “принци”, адже хлопчику, який раз став героєм і вчинив подвиг набагато важче буде зробити потім якусь капость або підлість, щоб не зганьбити своє добре ім’я. Робота для Марсем – це, перш за все, бажання розвивати «внутрішній стержень» кожного свого учня, вона сприймає дітей як рівних, не дарма вони обговорюють проблеми і деякі уроки проводять, сидячи в колі на килимі. «Частина уроків проходила на килимі. Ми сиділи, схрестивши ноги по-турецьки, іноді лежали на животах ». Хоча в її щоденнику зустрічаються і такі висловлювання, наприклад: «Вбила б!» Вбила і розвісила б по ліхтарям … Ось як мене розлютили …… Ще трохи, і я кого-небудь трісну. Яку-небудь дитинку. Може бути, навіть не одну, а відразу декількох. Тоді мене, нарешті, виженуть з роботи … » Але це говорить про те, що Марсем – жива, щира, справжня, вона відповідально відноситься до своєї професійної діяльності, точніше для неї робота – це не механічне виконання ряду інструкцій, а весь навчальний процес для неї і є «вирощування внутрішнього стержня», інакше б вона не розповіла історію про ангелів. Марсем не випадково розповідає дві історії дітям, щоб показати їх у порівнянні, як можна чинити, а як не варто. Друга історія про ангелів на перший погляд здається казкою, але дітям властиво вірити в казки, та й сама Марсем впевнена, що це і є суть педагогіки і її сенс, інакше і не вийде нічого. І діти розуміють.
1)Образ русского солдата.
2)Тёркин-балагур и добряк,добрая душа.
3)Внешность Василия.
4)Характер Тёркина.
5)Василий-человек чести.
6)Мужество Тёркина.
7)Судьба Василия.
9)Бой ,не ради славы.
1)Мог возвести взгляд на океан и другие свои ошибки
"...Словом, Тёркин, тот, который
На войне лихой солдат,
На гулянке гость не лишний,
На работе – хоть куда…"
Александр Твардовский
Василий Иванович Теркин-один из ярчайших собирательных образов русского солдата в литературе ХХ века.Тёркин-рядовой солдат,из "первой роты,стрелкового полка.Фамилия Василия говорящая"Но едва ль уже мой Тёркин,жизнью тёртый человек".Родом он из села в Смоленской области:" край родной смоленский твой,в родном селе".
Василий-балагур и добряк: "И глядит шутник великий,на людей со стороны и обыкновенный:"Впрочем, парень хоть куда. Тёркин, добрый малый."Открытая душа и щёдрое сердце делают его душой солдатской семьи:
"Тёркин сам уже хохочет,
Сердцем щедрым наделён."
А его игра на гармони ,в моменты отдыха,наполняет солдатские души спокойствие,ощущением семьи и дома:"Только взял боец трёхрядку,сразу видно – гармонист."
Внешность Тёркина типично русская,не красавец,но красив душой,не велик и не мал,зато удал-герой.
"Скажем откровенно:
Красотою наделён
Не был он отменной,
Не высок, не то чтоб мал,
Но герой – героем."
Жизнелюб и оптимист,Тёркин шутками поднимает боевой дух товарищей:
Покидая пленный край.
Я одну политбеседу
Повторял:– Не унывай.
Поддерживает морально товарищей в трудную минуту:
"Повторял Василий Тёркин:– Перетерпим. Перетрём".Никогда не отчаиваясь,Василий любил жизнь сейчас,такой,какая она есть:
Разрешите доложить
Коротко и Я большой охотник жить
Лет до девяноста.
Добрый и прямой,Тёркин человек чести:"На войне себя забудь,Помни честь, однако".Мастер на все руки,как и все сельские мужики,Василий не сидит на месте.Он находит себе занятие везде,обладая живым и непоседливым характером.Сослуживцы любуются его работой,он всем и заражает своей энергией:Посмотреть – и то отрадно:
Завалящая пила
Так-то ладно, так-то складно
У него в руках За внешностью шутника и рассказчика баек срывается мужественный,смелый боец,патриот,готовый отдать жизнь за Родину,за свой народ:".Бьётся насмерть парень бравый".Скромный парень,не бегает за славой и орденами,не гордится и не хвалится делами,а болеет за победу своего народа:
Мне не надо, братцы, ордена,
Мне слава не нужна,
А нужна, больна мне родина,
Родная сторона!
Сбив самолёт из винтовки,Тёркин получает орден,становясь героем:
И не каждый день сбивают
Из винтовки самолёт.
Кто он - свой среди своих
Не зенитчик и не лётчик,
А герой - не хуже их?
Любимец солдат и командиров "Но уже любимец взводный" ,Тёркин скрывает за улыбкой глубокое знание жизни,вытесняя шутками муки тяжёлой жизни "Был он долог до тоски",так видел много горя ,смертей ,людской тоски:
Я загнул такого крюку,
Я такую даль,
И видал такую муку,
И такую знал печаль!
Всех родных Василия забрала война,он одинок,его некому было проводить на войну:
Тёркин мой Василий.
Не случилось никого
Проводить в дорогу.
Василий -это воплощение человеческих ценностей,твёрдый в решениях,целеустремлённый в жизни,он проходит через смерть и горе с честью,веря в победу и вселяя надежду в своих товарищей:
В муках твёрд и в горе горд,
Тёркин жив и весел, чёрт!
"Бой идет не ради славы.
Ради жизни на Земле." - Основная мысль стихотворения,что на войне люди воевали и погибали ради сохранения жизни потомков,свободы их выбора и мира на Земле солдат,не думая о себе и славе, отдавал жизнь за будущее поколений-это и есть подвиг,который мы должны помнить.Страна,где есть рядовые Тёркины -это непобедимая страна,с непобедимым народом.
Подробнее - на -
Объяснение:
Характеристика Аліни Аліна – особлива дитина, не дарма вона «не зійшлися характерами з Тетяною Володимирівною, першою вчителькою». Характер Аліни розкриває ситуація з малюнком неваляшки в перші дні навчання в 1 класі. Аліна малює не одну неваляшку, як вимагала вчителька, а трьох, створює картинку сім’ї – вона, мама і дідусь. Реакція вчительки не забарилася – виставити на осуд усьому класу малюнок дівчинки, підкреслюючи, що «жодного разу не зустрічала в природі неваляшку з бородою». «І всі відразу відчули, що я зробила щось погане …». «1 вересня Тетяна Володимирівна привела нас в клас і веліла здати букети. Першокласники повинні йти в школу з квітами. Це теж закон. Тому 1 вересня в школі буває багато квітів … Ми склали букети на стіл, а потім Т.В. поставила їх у відра для миття підлог … Тільки два букета вона поставила на стіл в вази … ». Здивована і ображена неувагою до свого букету, вирощеного власноручно до 1 вересня, Аліна розуміє, що це неправильно, принизливо і намагається по-дитячому міркувати. Далі показана ситуація з малюванням вази. І Аліна знову не виконує вимоги вчительки намалювати і прикрасити вазу: «Чому я повинна малювати вазу, якщо мій букет сидить у відрі?». З перших днів Аліна поводиться по-особливому, але особливість дитини в тому, що вона не механічний солдатик, готовий до виконання вимог, і не фарфоровий пупсик. Марсем багато думає про виховання дітей, про їх навчання, свої роздуми вона записує в щоденник. Марсем вважає, що «Діти – не порцелянові пупсики». Вона чесна і відкрита в своїх переконаннях. «Вони люди. І, як люди викликають у нас найрізноманітніші почуття. Нам може бути з ними добре, а може бути – огидно. Ми хочемо, щоб було цікаво. В цьому наша вчительська користь. Наш розумний егоїзм». Таким чином, потрапивши в клас до Марсем, Аліна стає кращою ученицею, вона бере активну участь у житті класу. Це і похід на Чорного Дрегона, і бал, і іменини. Ми бачимо, як змінюється дівчинка за 4 роки навчання в класі Марсем. Аліна відверта, чуйна, щира, навіть в бажанні пограти в гру, за яку було покарання. Але Аліну турбує проблема відсутності батька. Дівчинка виховується мамою і дідусем. Повість починається роздумами героїні про те, що могло все скластися інакше, якби був тато. «Все могло скластися по-іншому, якби у мене був тато». Безумовно, Аліні не вистачає батьківської любові та уваги. Тато Аліни – математик, він живе у Франції. Дівчинка часто згадує про нього, розмірковує. Але величезну роль у формуванні характеру Аліни зіграв мудрий, витриманий, спокійний дідусь, який знаходив підхід до неї в будь-якій ситуації, відчував, що необхідно дівчинці в першу чергу, звертав увагу на будь-які дрібниці, навіть ті, які залишалися мамою непоміченими. Марсем теж зіграла величезну роль у формуванні характеру Аліни і всього класу в цілому. У кожного з героїв-дітей багато складнощів і труднощів: тут і перша закоханість, як правило, нерозділена, і сімейні складності – багато сімей перебувають на межі розлучення або за його межею, тут і поведінка нового учня Кравчика і гра, придумана ним, і ситуація з валентинками. Але всі ці труднощі долаються завдяки любові, турботі і творчому завзяттю Марсем. Характеристика Марсем Марсем – образ «нестандартної» вчительки і її не дарма вважають педагогом з особливим підходом. Вона намагається “бачити вглиб дитини” і використовує нестандартні методи. Наприклад, придумує похід учнів на страшного Дрегона, якого повинні перемогти “принци”, адже хлопчику, який раз став героєм і вчинив подвиг набагато важче буде зробити потім якусь капость або підлість, щоб не зганьбити своє добре ім’я. Робота для Марсем – це, перш за все, бажання розвивати «внутрішній стержень» кожного свого учня, вона сприймає дітей як рівних, не дарма вони обговорюють проблеми і деякі уроки проводять, сидячи в колі на килимі. «Частина уроків проходила на килимі. Ми сиділи, схрестивши ноги по-турецьки, іноді лежали на животах ». Хоча в її щоденнику зустрічаються і такі висловлювання, наприклад: «Вбила б!» Вбила і розвісила б по ліхтарям … Ось як мене розлютили …… Ще трохи, і я кого-небудь трісну. Яку-небудь дитинку. Може бути, навіть не одну, а відразу декількох. Тоді мене, нарешті, виженуть з роботи … » Але це говорить про те, що Марсем – жива, щира, справжня, вона відповідально відноситься до своєї професійної діяльності, точніше для неї робота – це не механічне виконання ряду інструкцій, а весь навчальний процес для неї і є «вирощування внутрішнього стержня», інакше б вона не розповіла історію про ангелів. Марсем не випадково розповідає дві історії дітям, щоб показати їх у порівнянні, як можна чинити, а як не варто. Друга історія про ангелів на перший погляд здається казкою, але дітям властиво вірити в казки, та й сама Марсем впевнена, що це і є суть педагогіки і її сенс, інакше і не вийде нічого. І діти розуміють.