3. Обратите внимание на то, как резкий и категоричный тон актёра в словах «Ежели сказал, что бродячая, стало быть, и бродячая.
Истребить, вот и всё сменяется на умильно-сладостное: «Так это
ихняя собачка? Очень рад... Возьми её... Собачонка ничего себе
Шустрая такая...» Как называется приём резкого противопоставления
в художественном произведении? Какими средствами актер достига-
ет противопоставления в художественном чтении (смена интонаций,
противоположная эмоциональная окраска, смена силы звучания, по-
вышение или понижение силы звука и т. д.)?
«Листя трави» В. Вітмена (1819—1892) — явище унікальне в американській літературі, яке називають ліричним романом у віршах, тому що збірка, як роман, відбиває розвиток самого поета, його світогляду, створює картину дійсності. Перше видання (1855) містило 12 віршів і поем. За життя поета вийшло 8 видань, і кожне автор доповнював новими віршами і поемами. Останнє, найбільш повне видання 1891 року містило понад 100 віршів і поем.
Про головну працю свого життя, збірку «Листя трави», поет не любив говорити «моя книга», віддаючи перевагу слову «наша». Ця книга про Людину у її найкращому і найповнішому втіленні. Вітменівський герой — «Уселюдина». Здається, немає в людському житті нічого, що не увійшло б до вітменівського космосу: «душа» і «тіло», молодість і старість, сумніви і безмежна віра, любов, страждання, щастя, пошук, праця. — все це увібрала головна книга поета.
Объяснение:
Романтики та роман. Представники єнської групи романтиків звернули увагу на можливості жанру роману в епоху великих зрушень у суспільстві. Ф. Шлегель, один із теоретиків єнського гуртка романтиків, у своїх працях «Фрагменти» і «Лист про роман» виклав теорію роману. Він же став і автором першого романтичного роману «Люцинда». Письменник наголошував на великій ролі особистості в структурі роману та пріоритеті авторської свідомості, яка визначає романний сюжет, організацію всього життєвого матеріалу.
Значний внесок у розвиток теорії та художньої практики роману зробили В. Скотт (засновник історичного роману) та Е. Т. А. Гофман (творець гротескно-фантастичного роману й повісті).
Досвід романтиків у галузі роману виявився в тому, що вони надали жанру нових ознак, а саме:
• орієнтація на індивідуума, його почуття та вираження через них духовної атмосфери реального світу;
• людина в романтиків — не пасивна істота, а активна й діяльна особистість;
Объяснение: