Заблукавши на випаленій рівнині, що опинилася на шляху до їх нової гасієнди, сім'я Пойндекстерів знайомиться з Морісом Джеральдом, мустангером, що живе недалеко від військового форту Індж, але є уродженцем північної Ірландії. Моріс відразу ж справив враження на всіх членів сім'ї, але на кожного — своє. Гордий Вудлі поставився до свого рятівника з повагою, його син Генрі майже відразу полюбив його братньою любов'ю, сестра молодого плантатора Луїза відразу полюбила мустангера, навіть незважаючи на його скромний соціальний статус.
Племінник старого Пойндекстера, відставний капітан Кассій Колхаун в ту ж мить зненавидів нового героя, почасти через те, що хотів сам одружитися з Луїзою, а почасти через своє боягузтво і зарозумілість.
Незабаром після того, як Пойндекстери влаштувалися в Каса-дель-Корво, плантатор влаштовує великий прийом, присвячений вдалому переїзду і більш близького знайомству з елітою Техаса. На цьому прийомі присутній і Моріс Джеральд, який згодився доставити сім'ї плантатора два десятки диких коней. За ірландським звичаєм, він дарує рідкісну, плямисту лошицю, дочці плантатора, чим ще сильніше розпалює любов в її серці і ненависть в душі її кузена. Тепер той вже твердо вирішує прибрати молодого мустангера зі свого шляху. Побачивши що Луїза ще більше закохалась в Моріса Джеральда, він вирішує піти напитись в барі селища, який утворився біля форту Індж. В барі він зустрічає Моріса Мустангера(так місцеві називали Моріса Джеральда). Вирішивши не стримувати свої емоції він, п'яний, виголошує тост: «Хай живе Америка для американців, і хай згинуть усякі зайди, а надто ірландці!». Після виголошення тосту він нібито ненароком штовхає ірландця, той відповідає йому тим же. Виникла сварка швидко переросла в дуель. Колхаун явно недооцінив свого супротивника, чим і поплатився, залишившись живим лише завдяки великодушності Моріса. Таким чином, перемігши в цій сутичці, мустангер завоював повагу місцевих жителів і офіцерів форту, а також змусив відставного капітана панічно боятися його.
добродушный и непосредственный мальчуган-луковка чиполлино, обитает в лимонном царстве, живя в нищете со своими родителями «в деревянной лачуге». однажды отец чиполлино наступает на ногу грубому и жестокому принцу лимону. за этот поступок, совершенный без какого-либо злого умысла, его отца подвергают тюремному на многие годы, количество которых превышает жизнь бедного отца чиполлино.
отправившись в путешествие по стране, юный чиполлино мужественно сражается с несправедливыми угнетателями народа. на его пути встречаются ужасная нищета и полное бесправие. кум тыковка желая обзавестись собственным домиком, решает меньше кушать и побольше работать. построить собственный дом ему удается лишь к старости. дом получился маленьким, жить в нем можно было только сидя. кум черника тоже бедствует, владея имуществом, состоящем из одной половинки ножниц, старой бритвы, иголки с ниткой и маленькой корочки сыра.
для обеспечения продовольствием барона апельсина, крестьяне ежедневно направляли обозы с различными продуктами в замок графини вишенки. оставаясь без продуктов, крестьяне должны были платить за воздух, принадлежавший этой графине. эта ненасытная натура потребовала, чтобы суд утвердил взимание платы за осадки, посылаемые небом.
смелый чиполлино со своими друзьями встают на борьбу с несправедливостью, а именно, с ненавистным и злым кавалером помидором, ненасытным бароном апельсином, жадным принцем лимоном и другими, народ к нищете. славные герои . теперь на башне замка развивается знамя свободы, которое повесил туда чиполлино. прежние хозяева свои владения. замок превращается во дворец для детей, с комнатой для рисования, кукольным театром, кинозалом, залами для различных игр, и конечно, школой.
в конце сказки джанни родари выразил свою мысль о том, что на белом свете остается еще много замков владельцев, похожих на злобного и жадного принца лимона и сеньора помидора. но придет время, и они обязательно будут вынуждены покинуть их. отдать свои сады и парки простым детишкам.
Заблукавши на випаленій рівнині, що опинилася на шляху до їх нової гасієнди, сім'я Пойндекстерів знайомиться з Морісом Джеральдом, мустангером, що живе недалеко від військового форту Індж, але є уродженцем північної Ірландії. Моріс відразу ж справив враження на всіх членів сім'ї, але на кожного — своє. Гордий Вудлі поставився до свого рятівника з повагою, його син Генрі майже відразу полюбив його братньою любов'ю, сестра молодого плантатора Луїза відразу полюбила мустангера, навіть незважаючи на його скромний соціальний статус.
Племінник старого Пойндекстера, відставний капітан Кассій Колхаун в ту ж мить зненавидів нового героя, почасти через те, що хотів сам одружитися з Луїзою, а почасти через своє боягузтво і зарозумілість.
Незабаром після того, як Пойндекстери влаштувалися в Каса-дель-Корво, плантатор влаштовує великий прийом, присвячений вдалому переїзду і більш близького знайомству з елітою Техаса. На цьому прийомі присутній і Моріс Джеральд, який згодився доставити сім'ї плантатора два десятки диких коней. За ірландським звичаєм, він дарує рідкісну, плямисту лошицю, дочці плантатора, чим ще сильніше розпалює любов в її серці і ненависть в душі її кузена. Тепер той вже твердо вирішує прибрати молодого мустангера зі свого шляху. Побачивши що Луїза ще більше закохалась в Моріса Джеральда, він вирішує піти напитись в барі селища, який утворився біля форту Індж. В барі він зустрічає Моріса Мустангера(так місцеві називали Моріса Джеральда). Вирішивши не стримувати свої емоції він, п'яний, виголошує тост: «Хай живе Америка для американців, і хай згинуть усякі зайди, а надто ірландці!». Після виголошення тосту він нібито ненароком штовхає ірландця, той відповідає йому тим же. Виникла сварка швидко переросла в дуель. Колхаун явно недооцінив свого супротивника, чим і поплатився, залишившись живим лише завдяки великодушності Моріса. Таким чином, перемігши в цій сутичці, мустангер завоював повагу місцевих жителів і офіцерів форту, а також змусив відставного капітана панічно боятися його.
Объяснение:
добродушный и непосредственный мальчуган-луковка чиполлино, обитает в лимонном царстве, живя в нищете со своими родителями «в деревянной лачуге». однажды отец чиполлино наступает на ногу грубому и жестокому принцу лимону. за этот поступок, совершенный без какого-либо злого умысла, его отца подвергают тюремному на многие годы, количество которых превышает жизнь бедного отца чиполлино.
отправившись в путешествие по стране, юный чиполлино мужественно сражается с несправедливыми угнетателями народа. на его пути встречаются ужасная нищета и полное бесправие. кум тыковка желая обзавестись собственным домиком, решает меньше кушать и побольше работать. построить собственный дом ему удается лишь к старости. дом получился маленьким, жить в нем можно было только сидя. кум черника тоже бедствует, владея имуществом, состоящем из одной половинки ножниц, старой бритвы, иголки с ниткой и маленькой корочки сыра.
для обеспечения продовольствием барона апельсина, крестьяне ежедневно направляли обозы с различными продуктами в замок графини вишенки. оставаясь без продуктов, крестьяне должны были платить за воздух, принадлежавший этой графине. эта ненасытная натура потребовала, чтобы суд утвердил взимание платы за осадки, посылаемые небом.
смелый чиполлино со своими друзьями встают на борьбу с несправедливостью, а именно, с ненавистным и злым кавалером помидором, ненасытным бароном апельсином, жадным принцем лимоном и другими, народ к нищете. славные герои . теперь на башне замка развивается знамя свободы, которое повесил туда чиполлино. прежние хозяева свои владения. замок превращается во дворец для детей, с комнатой для рисования, кукольным театром, кинозалом, залами для различных игр, и конечно, школой.
в конце сказки джанни родари выразил свою мысль о том, что на белом свете остается еще много замков владельцев, похожих на злобного и жадного принца лимона и сеньора помидора. но придет время, и они обязательно будут вынуждены покинуть их. отдать свои сады и парки простым детишкам.