3. Поясни, який казковий елемент наявний у творі. 4. Прочитай початок балади від слів По діброві вітер виє... до слів На чужині,
гине! Чому автор розпочинає оповідь з такого пейзажу?
5. Поясни, символом чого виступає в цьому уривку тополя. Свою відповідь
обгрунтуй.
6. Розглянь ілюстрації до балади. Засобами словесного малювання опиши
головну героїню.
7. У творі дуже відчутним є ставлення оповідача до долі героїні. Наведи
приклади з художнього тексту на підтвердження цієї тези.
8. Назви проблеми, які порушує автор у творі.
9. Визнач ідею балади «Тополя». Починай формулювання словами утверджен-
ня, піднесення, оспівування, уславлення або засудження, викриття тощо.
10. Балада Т. Шевченка за стилем нагадує твори усної народної творчості.
Для народнопоетичної мови характерним є вживання:
• постійних епітетів (кінь вороний, сива зозуленька);
• повторів одного слова двічі або близьких за значенням слів (щастя-доля,
рута-м'ята);
• слів із суфіксами пестливості (місяченько, квітонька);
повних нестягнених форм прикметників (білеє личенько, чистії зорі);
• художніх паралелізмів (...то не хмара світ закрила, то татар велика сила
Морозенка обступила);
• слів-образів, що стають народними символами (зеленеє жито, червона
калина).
Випиши в зошит приклади художніх засобів, які на і «Тополя»
ознак фольклорного твору.
(-
о

Объяснение:

Генрі Воттон, котрий розгортає перед головним героєм цілу програму філософії гедонізму і є втіленням філософії насолоди.

Прагнення не помічати нічого, крім краси, робить його не байдужим до всього іншого, а й цинічним. У лорда Генрі холодна душа людини, яка не має ідеалів.

Пробуджуючи в Доріані бажання насолоджуватися життям за будь-яку ціну, він зовсім не замислюється над можливими наслідками такої поведінки як для самого юнака, так і для інших людей. Проповідуючи свободу інстинктів, Воттон стверджує вседозволеність

він спокушає вродливого юнака небезпечними теоріями.

На Воттоні лежить велика відповідальність за деякі вчинки Доріана. Але вважати лорда Генрі повністю відповідальним за вчинки юнака не можна. Адже йому належать і інші слова, які наштовхують на думку про необхідність порятунку душі: "А між іншим, Доріане, ...яка користь людині від того, що вона отримає весь світ... якщо вона губить власну душу".

В рассказе Б. Л. Васильева "Экспонат №..." речь идет о женщине Анне Федотовне, потерявшей на войне единственного сына и жившей только благодаря единственному письму с фронта. И это письмо у неё украли... пионеры из соседней школы. В рассказе Б. Л. Васильева "Экспонат №" фигурирует война, которая стала главной темой в творчестве писателя. Произведение несёт в себе глубокий смысл, я считаю, что его следует прочитать.

Ключевым моментом рассказа является его конец, он воспринимается тяжело и с огромной обидой за Анну Федотовну. Я до последнего момента надеялась, что дети всё-таки не решатся на подлость по отношению к несчастной старушке. Я думаю, что инициатором такого поступка (кража писем, которые Анна Федотовна получала от сына) была именно «большая девочка», которая позволяла себе разговаривать с Анной Федотовной в грубом тоне.

Мне кажется, что эта девочка слишком рано «повзрослела». Потому что ребёнок не может быть настолько циничным и посметь забрать у Анны Федотовны единственную память о сыне.

Я считаю, что письма, которые женщина бережно и трепетно хранила свою внучку перечитывать ей только копии, были частью её души. Потому что они были памятью о её сыне, а для любой матери ребёнок и семья – это самое ценное в жизни. Очень тяжело было читать предложения №51-53, в которых описаны чувства Анны Федотовны. Ей казалось, что «ослепла и оглохла не только она сама, но и её душа».

Мне жаль её. И было жаль с самого начала рассказа. Она потеряла сына, потеряла зрение, потеряла письма, вместе с которыми потерялась и часть души женщины.

Я считаю, что дети поступили отвратительно. Никакой музей не стоит страданий женщины, а тем более матери, потерявшей своего ребёнка.

Объяснение: