30 !
о верить на !
1)какие черты характера являются, на ваш взгляд, главными в личности чацкого? дайте развёрнутую характеристику героя. составьте своё описание путешествия чацкого, о котором грибоедов лишь упоминает.
2)известна оценка а. с. пушкина: «в комедии “горе от ума” кто умное действующее лицо? ответ: грибоедов. а знаешь ли, что такое чацкий? пылкий, благородный и добрый малый, проведший несколько времени с умным человеком (именно с грибоедовым) и напитавшийся его мыслями, остротами и сатирическими замечаниями».
почему пушкин отказал главному герою произведения в уме? можно ли считать чацкого отражением самого автора? каким образом в пьесе выражается авторская позиция?

3) изучите высказывания разных критиков о чацком.

1. сам герой комедии, молодой чацкий, похож на стародума. благородство правил его почтенно; но с которою он проповедует < > нередко утомительна (п. а. вяземский).

2. есть не что иное, как сумасброд, который находится в
обществе людей совсем не глупых, но необразованных, и который умничает перед ними, потому что считает себя умнее < > чацкий, который должен быть умнейшим лицом пьесы < > представлен менее всех рассудительным (м. а. дмитриев).

3. грибоедов < > представил в лице чацкого умного и доброго молодого человека, но вовсе не свободного от слабостей: их в нём
две < > заносчивость и нетерпеливость (о. м. сомов).
4.это просто крикун, фразёр, идеальный шут… (в. г. белинский).

5. чацкий грибоедова есть единственное истинно героическое лицо нашей < > честная и деятельная натура, при том ещё
натура борца (а. п. григорьев).

какие стороны личности чацкого вызывают споры? сгруппируйте
высказывания, выделив «почитателей» чацкого и его «критиков».

какую позицию выбрали бы вы? свои аргументы в её
пользу.​

Що таке щастя? У кожного своя відповідь. На мою думку, щастя – то відчуття задоволення людиною своїх успіхів у праці, житті, приємні почуття від пізнанного, пережитого, побаченого, відчутого. Кожна людина цінує своє щастя і намагається утримати його подовше. Скільки людей – стільки думок. Одні вважають, що щастя у багатстві: шикарні особняки і домашній персонал в Одесі, дорогі авто і прибутковий бізнес – все це для них складові щасливого життя. Для інших щастя у здоров’ї рідних та близьких, у пізнанні світу, прилученні до мистецтва. Я вважаю, щаслива та людина, яка вміє бути успішною, духовно зростати – сама здобуває своє щастя, яким би воно не було. У оповіданні Олекси Стороженка “Скарб” щастя само прийшло до лежня Павлуся, який нічого не робив, а тільки спав. Але то умовне щастя, за ним стояла важка праця інших людей ради задоволення Павлуся. У наш час діти сучасних скоробагатьків і акул бізнесу і є такими “павлусями-лежнями”, які часто ведуть паразитичний споживацький б життя. Чи позаздриш Павлусеві? Особисто я – ні! Нічого не робити і “пухнути” від їжі – то не природно для людини розумної. А от в оповіданні “Цвіт щастя” Б.Лепкого маленький хлопчик сам вирішив шукати загадкову квітку щастя, хоч вона, за розповідями матусі, далеко. Він глибоко вірить у чарівну силу квітки щастя, прагне її знайти, не боїться жодних перешкод; він мрійник. Герой пізнає життя, не залишає надії знайти квітку щастя. Вже сам пошук робить його щасливим. Щастя не приходить саме, а дістається часто важкою працею. Оті для мене щастя – то своєрідний пошук чарівної квітки пізнання і натхнення. З насіннячка я рощу цю квітку, пізнаючи світ і людей. Я щаслива, що мною пишаються мама і тато, радію усмішкам своїх сестричок, досягненням рідних. Дякую Богові за сонячний день і пташиний спів, за здоров’я рідних і достаток у родині, за успішно прожитий день, за зроблені справи. Отже, щастя для мене в успішному поступі життя. Уявляю людське щастя як ясне сонечко, що світить для всіх і усміхається. Тільки ті, що бояться яскравого проміння, не пізнають шасливих хвилин. Щаслива людина випромінює позитивну енергію, обдаровує нею інших. Григорій Сковорода писав: “Щасливий той, кому вдалося знайти щасливе життя; але щасливіший той, хто вміє користуватися ним”. Так користуймося ним!

Живущий в сложной действительности главный герой повести, семилетний мальчик, делит и свой мир на два измерения: реальный мир и древний мир, фантастический мир сказки и легенды, добра и справедливости, который как бы компенсирует несправедливости реальности, а их много. Мальчик оставлен родителями на попечение деда. И у отца, и у матери уже другие семьи. Живет мальчик с дедом Момуном на далеком лесном кордоне, где их родственник Орозкул все время притесняет, унижает их. Дед не мог защитить внука от жестокостей и несправедливостей сего мира, ибо сам был слаб. В повести, как, увы, и в жизни, получается так, что лучшие люди бедны, несчастливы, унижены теми, кто имеет, власть и силу. Так, дед Момун “всю жизнь с утра до вечера в работе, в хлопотах прожил, а заставить уважать себя не научился” и оказался во власти мстительного и ограниченного родственника - Орозкула, хозяина кордона.