35 б. ! Тесты ІВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ «КАЙДАШЕВА СІМ’Я». ПАНАС МИРНИЙ
«ХІБА РЕВУТЬ ВОЛИ, ЯК ЯСЛА ПОВНІ?»
1.Івана Нечуя-Левицького називають
А «алхіміком мудрих слів»
Б « усеобіймаючим оком України »
В «імператором залізних строф»
Г «солов’їним серцем України»
Д «витязем молодої української поезії»
2.Жанр твору Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» —
А реалістична соціально-психологічна повість
Б історичний роман
В роман-хроніка
Г реалістична соціально-побутова повість
Д соціально-психологічний роман
3.Події, зображені у творі І. Нечуя-Левицького «Кайдашева
сім’я», відбувалися в
А місті Ніжині
Б селі Семигорах
В урочищі Романовський Кут
Г місті Полтаві
Д селі Пісках
4.Лаврін пропонував Карпові сватати всіх названих дівчат,
ОКРІМ
А Олени Головківни
Б Мотрі Довбишівни
В Одарки Ходаківни
Г Хотини Корчаківни
Д Палажки Солов’їхи
5.Прототипом Кайдашів стала реальна родина
А Мазурів
Б Балашів
В Довбишів
Г Чупруненків
Д Хоменків
6.Основну увагу у творі «Кайдашева сім’я» І. Нечуй-
Левицький зосереджує на
А показі історичних подій 70-х років XIX ст.
Б коханні як важливому складнику щасливого Життя
В розгортанні стосунків між братами Кайдашами
Г проблемах пияцтва й насильства
Д сім’ї як важливому осередку суспільства
7.Символом родинних чвар в українській культурі (за повістю І. Нечуя-
Левицького «Кайдашева сім’я»] прийнято вважати
А грушу
Г полотно
Б мотовило
Д курку
В горщики
8.«Недалеко от Богуслава... яр в’ється гадюкою між крутими горами, між
зеленими терасами; од яру на всі боки розбіглись, неначе гілки дерева, глибокі
рукави й поховались десь далеко в густих лісах» у творі «Кайдашева сім’я» — це
А експозиція
Б зав’язка
В позасюжетний елемент
Г кульмінація
Д розв’язка
9.«На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне, а як гляне,
то од її очей моло ко кисне», — говорить
А Мелашка про Кайдашиху
Б Мотря про Мелашку
В Мотря про Кайдашиху
Г Карпо про Мотрю
Д Омелько про Кайдашиху
10.Назви розділів «Польова царівна», «Двужон», «Дитячі літа» наявні у творі,
що за жанром
А соціально-побутова драма
Б соціально-психологічний роман
В соціально-побутова повість
Г родинно-побутове оповідання
Д соціально-побутовий роман
11.Продовженням речення Твір «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» у
виданні 1905року мав назву..
А «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Б «Подоріжжя од Полтави до Гадячого»
В «Чіпка»
Г «Пропаща сила»
Д «Розповідь про Василя Гнидку»
12.Випадає з логічного ряду позиція в рядку
А «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Б Іван Білик
В «Подоріжжя од Полтави до Гадячого»
Г «Чіпка»
Д «Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу»
13.Історію його батька Чіпці
розповів
А Грицько Чупруненко
Б дід Улас
В Мотря Жуківна
Г бабаОришка
Д Василь Порох
14. Укажіть персонажа, якому дано характеристику: «”Не багатого роду!” —
казала проста свита накинута наопашки. “Та чепурної вдачі!” — одмовляла
чиста, біла, на грудях вишита сорочка
А Чіпка Вареник
Б Галя Ґудзь
В Мотря Жуківна
Г Карпо Кайдаш
Д Лаврін Кайдаш
15.Головна проблема роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли,
як ясла повні?» —
А неможливість реалізації творчих задумів героя за умов кріпацтва
Б конфлікт між багатими і бідними як головний конфлікт XIX ст.
В конфлікт «пропащої сили» з патріархальним середовищем пореформеного села
Г конфлікт батьків і дітей
Д проблема неосвіченості українського селянства
16. Вирішальним чинником у виборі злочинного шляху
головним героєм роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» є
А знущання однолітків
Б нещасливе кохання
В утрата землі
Г злиденне життя
Д вплив товариства
17. Учасниками діалогу
— Будь здорова, чорноброва!..
— Будь здоров, нечорнобровий!..
— А йди лишень сюди.., щось маю тобі сказать.
— Як схочеш, то й сам прийдеш. З чорнявим постояла, а рудому –зась.
А Карпо і Мотря
Б Лаврін і Мелашка
В Чіпка і Галя
Г Марічка та Іван
Д Грицько і Христя
18.Розв’язка твору «Хіба ревуть воли, як ясла повні? » —
А Чіпка працює в земській управі задля громадського добра
Б Чіпка одружується з Галею і кидає розбій
В Чіпка сходиться з волоцюгами Лушнею, Матнею, Пацюком
Г у Чіпки незаконно відбирають землю
Д Мотря видає властям сина-вбивцю, і його відправляють на каторгу
В тот день, о котором идет речь, мальчик проснулся с новой мечтой, которая захватила всю его душу. Для него только-только открылись «еще неизведанные радости: иметь свои собственные книжки с картинками, пенал, цветные карандаши — непременно цветные! — и выучиться читать, рисовать и писать цифры». И как это часто бывает в детстве, он хотел все это «сразу в один день, как можно скорее». Дядя по каким-то своим «взрослым» причинам не мог или не хотел выполнить свое обещание сию минуту. И постарался найти причину, почему бы этого не делать. Сердце подсказывало дяде, что он совершает в эту минуту «великий грех» — лишает ребенка счастья, радости, но на ему пришло «взрослое» правило: «Вредно, не полагается баловать детей». И он твердо отрезал: «Завтра». Но как мучительно для ребенка ожидание этого «завтра», кажется, что это «завтра» никогда не наступит. Дети не умеют притворяться и лукавить, кривить душой. Все их чувства и эмоции на виду. Ребенок не может совладать с нахлынувшими на него чувствами: «радость, смешанная с нетерпением», все больше и больше овладевает им. Он «бесновался, с грохотом валял стулья, бил ногами в пол, звонко вскрикивал от переполнявшей... сердце радостной надежды...» Ему казалось, что «жизнь со всего размаха ударила» его «тупым ножом обиды», и он «закатился бешеным криком боли, призывом на Но и тут не дрогнул ни один мускул на лице жизни»: взрослые (мама, бабушка, дядя) считали своей обязанностью пресечь «дурные» наклонности мальчика, призвать к послушанию, заставить его смириться.
Мальчик не унимался. И терпение взрослых, а оно не всегда бывает бесконечным, закончилось. Они устали делать над собой усилия, разыгрывать роль спокойных и рассудительных, они больше не могли скрыть своего раздражения. А дядя даже отшлепал расшалившегося ребенка и вытолкал из комнаты.
Беда в том, что взрослые очень часто забывают, что они тоже были детьми, что в детстве многие вещи воспринимаются по-другому. Дети не умеют еще жить умом, подчинять свои действия рассудку, логике. Зато они чувствуют сердцем, душой. «Перестрадав свое горе», сердце ребенка возвращается к заветной мечте «с новой страстью», и он забывает и свою обиду, и свое самолюбие, и свое твердое решение ненавидеть.
Детство неповторимая пора в жизни человека: оно может навсегда запечатлеть в памяти светлое и значительное, а может ожесточить, озлобить, воспитать недоверие к людям. Как замечательно, что дядя осознал свою ошибку, устыдился своего внезапного приступа злобы и выполнил обещание. И детское сердце оттаяло — оно отходчиво, оно прощать. И вот уже радостью сияют глаза, и ребенок снова любить и быть нежным. А взрослый человек, в свою очередь, умилен и растроган такой отзывчивостью и уже наслаждается радостью ребенка, радуется вместе с ним.
Как замечательно, что взрослые еще не разучились понимать детскую душу. Годы заставляют взглянуть на печали и радости детства по-новому, осознать свою вину перед детьми. Автор напоминает и взрослым и детям, как важно сохранять естественность, искренность, гармонию в отношениях, уметь просить прощения и прощать.
Как замечательно, что взрослые еще не разучились понимать детскую душу. Годы заставляют взглянуть на печали и радости детства по-новому, осознать свою вину перед детьми. Автор напоминает и взрослым и детям, как важно сохранять естественность, искренность, гармонию в отношениях, уметь просить прощения и прощать.