5. Как называется ВЫДЕЛЕННОЕ изобразительно-выразительное средство языка, использованное в предложениях: "Ладно, что СПИЧКИ захватил из дому. Пригодились СПИЧКИ"?
Над узьберажжам мора (між краінамі Hesperis і Libia)
Ціхая цёплая летняя марсіянская ноч над узьберажжам кутаватай лукі супакойнага мора.
Зьлева нізкі сухі прыступісты бераг, а па-над берагам высокае, пакрытае высокімі сьценамі цёмнага лесу ўзмор’е. Справа ж, што крутая сьцяна непрыступістага замку, узвышаецца над цёмнымі водамі ціха сьпячай глыбі лукамор’я вельмі стромкі, круты касагор увенчанай ценямі буйнарослага цёмнага бору высокай гары — сталагор’я.
А па-за борам, на фоне зеленькавага ўсыпанага дробнымі, як быццам брыльянтамі, зыгацячымі зоркамі залачаючага[1] доднікам[2] неба, дзесь далёка-далёка й высока малявалася цёмна-сызаю плямай, горда ўзносячым зрок свой на неба сьфінксам высакачэзная пакрытая лесам гара, напамінаючая контурам формы сьценю[3] свайго сьцень лежачага бокам з высока ўзьнятым да неба, справа налева, у бок залачаючага неба, на ўсход, чалом галавы гіганцкага сьфінкса.
На цёмным фоне міжгорналеснага — кутом — лукамор’я белавацеў касячком спушчанага з высокай цененькай макшты[4] парус, які знаходзіўся на прыстаўленым да прыступістага берагу на начны адпачынак нейкага лёгкаплаўкага даўгаватага, але вузкага, высокаапушыстага[5] бледна-жаўтавага чаўна-карабельчыка.
А вобак з гэтым чаўном-карабельчыкам плавала, варушылася бледнаю плямай на цёмнай паверхні вады і яшчэ нешта, нешта ў родзе тупаканчастага чаўна, але ня човен, а скарэй, што нейкі сплецены зь ценкага пруцьця белай лушчанай лазы кораб-карзіна, у якой плавалі, капашыліся, папіраючыся ў дно адмелістага берагу ценкімі шасткамі, дзьве нейкія маленькага росту, такога, як нашыя сямілетнія дзеці, круглагаловыя і каранастыя, апранутыя ў шэрыя вопраткі фігуркі чалавекападобных істот.
Ля самага берагу там ды сям вытаркаваліся рэдзенькія групкі драбнарослага чароту.
Кругом было ціха, спакойна, усё спала кругом. Ціха спаў цёмны бор, што сабою тварыў магутныя цёмныя сьцены надгорнага лесу. Ціха-ціха спала вада лукамор’я, ціха спаў, не хістаўся і гэты захудалы чарот, толькі золак усходняга неба ня спаў, зелянеў, расьсьвятляўся, ды ня спалі дзьве гэтых істоты з драбнарослых людзей-марсіян…
“Чарівна крамниця” характеристика героїв “Чарівна крамниця” характеристика Джипа Джип — звичайний хлопчик, тому що: Побачивши незвичайну вітрину, взяв батька за палець і потяг до неї. У нього очі розбіглися, побачивши таку кількість чарівних речей. У звичайній крамниці він відразу поспішав до прилавку. Джип був дуже схвильований; дивлячись на чари, щиро захоплювався. Радіє олов’яним солдатикам, грається ними. Джип – вихований хлопчик. Він довірливо і чемно звертався до продавця. А побачивши таку кількість іграшок був стриманим і не набридав благанням купити щось. «Хлопчик говорив дуже мало, але очі його були промовисті. Багатозначними були і його руки, що тримали біля грудей покупки. Джип стояв невимовно схвильований». Повернувшись додому, Джип не перестає вірити в дива, і тішиться отриманим подарункам. «Він не був наляканий, не був розгублений; його просто страшенно тішило те, як минув день …» Краса внутрішнього світу Джипа безмежна. Він не лише сам вірить у дива, а й може дарувати їх іншим. Саме Джип є головним героєм, адже завдяки йому: крамниця перестала бути міражем, і батько побачив чари, в які давно перестав вірити. “Чарівна крамниця” характеристика продавця – Він був «дивний, блідий, темноволосий чоловік», мав вуха різного розміру, підборіддя, як носок черевика». – «Дістав у себе з голови скляну кульку». – У продавця в роті появляється то клубок, то кулька, а прейскурант він дістав із-за щоки. – Він, наче фокусник, потримав над вогнем палець, і той перетворився на паличку червоного сургучу. – Перетворився на кролика, тобто продавець робив усе, щоб підтвердити, що це «справжня чарівна крамниця». “Чарівна крамниця” характеристика батька Батько – це дорослий, який перстав вірити в дива. Він і не думав, що в крамниці може бути стільки чарівних речей. І до всіх чарів він відноситься з недовірою. Це реаліст, який втратив спроможність бачити дива.
Над узьберажжам мора (між краінамі Hesperis і Libia)
Ціхая цёплая летняя марсіянская ноч над узьберажжам кутаватай лукі супакойнага мора.
Зьлева нізкі сухі прыступісты бераг, а па-над берагам высокае, пакрытае высокімі сьценамі цёмнага лесу ўзмор’е. Справа ж, што крутая сьцяна непрыступістага замку, узвышаецца над цёмнымі водамі ціха сьпячай глыбі лукамор’я вельмі стромкі, круты касагор увенчанай ценямі буйнарослага цёмнага бору высокай гары — сталагор’я.
А па-за борам, на фоне зеленькавага ўсыпанага дробнымі, як быццам брыльянтамі, зыгацячымі зоркамі залачаючага[1] доднікам[2] неба, дзесь далёка-далёка й высока малявалася цёмна-сызаю плямай, горда ўзносячым зрок свой на неба сьфінксам высакачэзная пакрытая лесам гара, напамінаючая контурам формы сьценю[3] свайго сьцень лежачага бокам з высока ўзьнятым да неба, справа налева, у бок залачаючага неба, на ўсход, чалом галавы гіганцкага сьфінкса.
На цёмным фоне міжгорналеснага — кутом — лукамор’я белавацеў касячком спушчанага з высокай цененькай макшты[4] парус, які знаходзіўся на прыстаўленым да прыступістага берагу на начны адпачынак нейкага лёгкаплаўкага даўгаватага, але вузкага, высокаапушыстага[5] бледна-жаўтавага чаўна-карабельчыка.
А вобак з гэтым чаўном-карабельчыкам плавала, варушылася бледнаю плямай на цёмнай паверхні вады і яшчэ нешта, нешта ў родзе тупаканчастага чаўна, але ня човен, а скарэй, што нейкі сплецены зь ценкага пруцьця белай лушчанай лазы кораб-карзіна, у якой плавалі, капашыліся, папіраючыся ў дно адмелістага берагу ценкімі шасткамі, дзьве нейкія маленькага росту, такога, як нашыя сямілетнія дзеці, круглагаловыя і каранастыя, апранутыя ў шэрыя вопраткі фігуркі чалавекападобных істот.
Ля самага берагу там ды сям вытаркаваліся рэдзенькія групкі драбнарослага чароту.
Кругом было ціха, спакойна, усё спала кругом. Ціха спаў цёмны бор, што сабою тварыў магутныя цёмныя сьцены надгорнага лесу. Ціха-ціха спала вада лукамор’я, ціха спаў, не хістаўся і гэты захудалы чарот, толькі золак усходняга неба ня спаў, зелянеў, расьсьвятляўся, ды ня спалі дзьве гэтых істоты з драбнарослых людзей-марсіян…
“Чарівна крамниця” характеристика героїв “Чарівна крамниця” характеристика Джипа Джип — звичайний хлопчик, тому що: Побачивши незвичайну вітрину, взяв батька за палець і потяг до неї. У нього очі розбіглися, побачивши таку кількість чарівних речей. У звичайній крамниці він відразу поспішав до прилавку. Джип був дуже схвильований; дивлячись на чари, щиро захоплювався. Радіє олов’яним солдатикам, грається ними. Джип – вихований хлопчик. Він довірливо і чемно звертався до продавця. А побачивши таку кількість іграшок був стриманим і не набридав благанням купити щось. «Хлопчик говорив дуже мало, але очі його були промовисті. Багатозначними були і його руки, що тримали біля грудей покупки. Джип стояв невимовно схвильований». Повернувшись додому, Джип не перестає вірити в дива, і тішиться отриманим подарункам. «Він не був наляканий, не був розгублений; його просто страшенно тішило те, як минув день …» Краса внутрішнього світу Джипа безмежна. Він не лише сам вірить у дива, а й може дарувати їх іншим. Саме Джип є головним героєм, адже завдяки йому: крамниця перестала бути міражем, і батько побачив чари, в які давно перестав вірити. “Чарівна крамниця” характеристика продавця – Він був «дивний, блідий, темноволосий чоловік», мав вуха різного розміру, підборіддя, як носок черевика». – «Дістав у себе з голови скляну кульку». – У продавця в роті появляється то клубок, то кулька, а прейскурант він дістав із-за щоки. – Він, наче фокусник, потримав над вогнем палець, і той перетворився на паличку червоного сургучу. – Перетворився на кролика, тобто продавець робив усе, щоб підтвердити, що це «справжня чарівна крамниця». “Чарівна крамниця” характеристика батька Батько – це дорослий, який перстав вірити в дива. Він і не думав, що в крамниці може бути стільки чарівних речей. І до всіх чарів він відноситься з недовірою. Це реаліст, який втратив спроможність бачити дива.
Объяснение:
Если я конечно правильно поняла тебя.