Петя Ростов является младшим братом главной героини романа Наташи Ростовой. Петя - младший ребенок в семье Ростовых: "...на меньшого сына..." (том 3 часть 1 глава XX) Он является дворянином и носит титул графа: "...он, граф Ростов..." (том 3 часть 1 глава XXI) Возраст Пети Ростова в начале романа - 9 лет (в 1805 году): "Не глупее тебя, матушка, – сказал девятилетний Петя..." (том 1 часть 3 глава VI) Внешность Пети Ростова Внешность Пети в 9 лет: "...маленький Петруша – меньшой сын..." (том 1 часть 1 глава VIII) "Соня и толстый Петя прятались от смеха." (том 1 часть 1 глава XVI) Внешность Пети в 13 лет: "...Петя был уже большой, тринадцатилетний, красивый, весело и умно-шаловливый мальчик, у которого уже ломался голос..." (том 2 часть 4 глава I) Внешность Пети Ростова в 15 лет (лето 1812 года): "В это же время из гостиной выбежал Петя. Петя был теперь красивый, румяный пятнадцатилетний мальчик с толстыми, красными губами, похожий на Наташу..." (том 3 часть 1 глава VIII) "...весь красный, ломающимся, то грубым, то тонким голосом, сказал..." (том 3 часть 1 глава XX) "...этот курносый Петя, с своими веселыми черными глазами, свежим румянцем и чуть пробивающимся пушком на щеках..." (том 3 часть 3 глава XII) Внешность Пети-офицера в 16 лет (октябрь 1812 год): "...не понравилась шестнадцатилетнему офицеру..." (о Пете, том 3 часть 3 глава XII) "...погоняя нагайкой, ехал офицер – растрепанный, насквозь промокший и с взбившимися выше колен панталонами. За ним, стоя на стременах, рысил казак. Офицер этот, очень молоденький мальчик, с широким румяным лицом и быстрыми, веселыми глазами..." (том 4 часть 3 глава IV) "...уехав из дома мальчиком, он вернулся (как ему говорили все) молодцом‑мужчиной..." (том 3 часть 3 глава XII)
Герой Д. Лондона переживає різні почуття, що стосуються його фізичного й морального стану, та проявляє позитивні якості характеру. Герой відчуває змореність від довгої дороги, холод Білої пустелі, тугу від усвідомлення зради товариша, страх самотності, голод, який не вгамовується мізерною «їжею», біль у ногах, розтертих до крові, та змученому тілі, відчай після марних спроб роздобути їжу, виснаженість, що призводить до галюцинацій. Але в ланцюжку відчуттів намічається зміна на краще: це сміливість, виявлена під час зустрічі з ведмедем, усвідомлення нестримного бажання жити, спокій, яким змінився страх, терпіння, з яким герой продовжує свій важкий шлях, сила волі у поєдинку з вовком. «Саме життя в ньому не хотіло загинути і гнало його вперед». Головний герой вижив, бо він був сміливий, упертий, мав силу духу, волі, високі моральні цінності, любов до життя. «Доля вимагала від нього дуже багато. Навіть помираючи, він не підкорився смерті. Можливо, це було справжнє безумство, але і в пазурах смерті він кидав їй виклик і боровся з нею». Джек Лондон не дав імені своєму героєві, який утілює в собі узагальнений образ людини, що бореться за своє виживання й у двобої з природою відстоює своє право на існування.
Петя Ростов является младшим братом главной героини романа Наташи Ростовой. Петя - младший ребенок в семье Ростовых: "...на меньшого сына..." (том 3 часть 1 глава XX) Он является дворянином и носит титул графа: "...он, граф Ростов..." (том 3 часть 1 глава XXI) Возраст Пети Ростова в начале романа - 9 лет (в 1805 году): "Не глупее тебя, матушка, – сказал девятилетний Петя..." (том 1 часть 3 глава VI) Внешность Пети Ростова Внешность Пети в 9 лет: "...маленький Петруша – меньшой сын..." (том 1 часть 1 глава VIII) "Соня и толстый Петя прятались от смеха." (том 1 часть 1 глава XVI) Внешность Пети в 13 лет: "...Петя был уже большой, тринадцатилетний, красивый, весело и умно-шаловливый мальчик, у которого уже ломался голос..." (том 2 часть 4 глава I) Внешность Пети Ростова в 15 лет (лето 1812 года): "В это же время из гостиной выбежал Петя. Петя был теперь красивый, румяный пятнадцатилетний мальчик с толстыми, красными губами, похожий на Наташу..." (том 3 часть 1 глава VIII) "...весь красный, ломающимся, то грубым, то тонким голосом, сказал..." (том 3 часть 1 глава XX) "...этот курносый Петя, с своими веселыми черными глазами, свежим румянцем и чуть пробивающимся пушком на щеках..." (том 3 часть 3 глава XII) Внешность Пети-офицера в 16 лет (октябрь 1812 год): "...не понравилась шестнадцатилетнему офицеру..." (о Пете, том 3 часть 3 глава XII) "...погоняя нагайкой, ехал офицер – растрепанный, насквозь промокший и с взбившимися выше колен панталонами. За ним, стоя на стременах, рысил казак. Офицер этот, очень молоденький мальчик, с широким румяным лицом и быстрыми, веселыми глазами..." (том 4 часть 3 глава IV) "...уехав из дома мальчиком, он вернулся (как ему говорили все) молодцом‑мужчиной..." (том 3 часть 3 глава XII)
Объяснение:
Герой Д. Лондона переживає різні почуття, що стосуються його фізичного й морального стану, та проявляє позитивні якості характеру. Герой відчуває змореність від довгої дороги, холод Білої пустелі, тугу від усвідомлення зради товариша, страх самотності, голод, який не вгамовується мізерною «їжею», біль у ногах, розтертих до крові, та змученому тілі, відчай після марних спроб роздобути їжу, виснаженість, що призводить до галюцинацій. Але в ланцюжку відчуттів намічається зміна на краще: це сміливість, виявлена під час зустрічі з ведмедем, усвідомлення нестримного бажання жити, спокій, яким змінився страх, терпіння, з яким герой продовжує свій важкий шлях, сила волі у поєдинку з вовком. «Саме життя в ньому не хотіло загинути і гнало його вперед». Головний герой вижив, бо він був сміливий, упертий, мав силу духу, волі, високі моральні цінності, любов до життя. «Доля вимагала від нього дуже багато. Навіть помираючи, він не підкорився смерті. Можливо, це було справжнє безумство, але і в пазурах смерті він кидав їй виклик і боровся з нею». Джек Лондон не дав імені своєму героєві, який утілює в собі узагальнений образ людини, що бореться за своє виживання й у двобої з природою відстоює своє право на існування.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/zhaga-do-zhittya-obraz-golovnogo-geroya/