Драма «Лісова пісня» видатної української письменниці Л. Українки вражає читачів дивовижною красою мрії, надзвичайною глибиною думки і неповторною музичною мовою. Цей твір відкриває перед нами веселкові барви квітів, зітхання вітру, гомін весняної ночі і лісові тіні чарівного Полісся. Для того, щоб вирішити питання досягнення гармонії людини і природи, Л. Українка використала два протилежних світу – міфологічний світ лісових істот, тобто, світ природи, і реальний світ людини з постатями звичайних селян. Головний конфлікт цих світів підпорядкований ідеї боротьби проти буденщини, тупості, сірості і банальності, за високу мрію, за красу і вірність, за гармонійне і вільне життя.
Головним у сюжеті неповторної драми Л. Українки було кохання звичайного сільського хлопця Лукаша і дивовижної лісової дівчини Мавки. Трагічним у цьому творі стала неможливість порозуміння закоханими один одного, а потім і розлука. А логічним завершенням драми «Лісова пісня» стала загибель Лукаша та Мавки.
Ідея гармонії природи і людини втілена письменницею в образі Мавки, лісової дівчини, яка любить і береже природу, яка надзвичайно тонко відчуває чарівну мелодію лісу. В образі Мавки гармонійно сплелися духовне багатство і зовнішня краса, ніжність і доброта. Ця дівчина пробудилася у лісі в одязі зеленого кольору, а ходила вона з чорними розпущеними косами. Мавкою захоплювалися усі лісові мешканці, адже вона виглядала дуже чарівною. Мавка завжди завзято виступала проти всього, що руйнувало природу і щиро любила її красу.
Мавка, як і звичайна дівчина, прагнула великого кохання, мала світлі, немов самоцвіти, мрії і піднесену душу. Вона, як і інші міфологічні істоти, була волелюбною і не приймала неволі думок, помислів і дій. Найголовнішим у житті для неї було кохання до Лукаша, заради якого дівчина зважилася покинути рідний ліс і жити серед селян. На жаль, вона так і не змогла зрозуміти приземленість думок оточуючих її людей, їх ницість та їхні занадто матеріальні мрії. Не зрозуміли дівчину і селяни, не зрозумів її навіть коханий Лукаш. У цьому й полягає трагедія співіснування людини і природи.
На мій погляд, письменниця доводить у своїй драмі, що бідність і сіра буденщина вбивають в людині не тільки любов, але й мрію і талант. Тому совість Лукаша і вчинила суд над його життям. А Мавка повернулася до його хати і перетворилася на вербу, продовживши своє життя у звуках сопілки і шелестінні листя.
Фінал драми сумний, але саме він змушує нас замислитися над тим, що потрібно людині, щоб жити у гармонії з природою. Я думаю, що для цього потрібно не так вже й багато: треба мати чисту і світлу душу, високі прагнення і мрії, іншими словами, треба бути таким, як головна героїня драми Л. Українки – лісова дівчина Мавка.
СОЧИНЕНИЕ В жизни всегда есть место подвигу! Каждую секунду своей жизни мы думаем. Мы думаем обо всём на свете. И о людях, и о звёздах..., и о предательствах, и о подвигах. Но как часто мы делаем то о чём думаем, то о чём мечтаем? Каждый в своей жизни мечтал совершить что-нибудь героическое, сделать подвиг. Но! Что сподвигало нас на эти мечты? Корысть. Да.. . каждый мечтал, что им будет восхищаться любимая или любимый, будут гордиться родители или завидовать друзья. Каждый хотел сделать что-нибудь этакое, что выделило бы его из толпы. А как же иначе? Человеку вполне свойственно хотеть быть лучше окружающих, это его природа. А многие ли сделали тот самый подвиг о котором мечтали? Ну.. . может быть процентов пятнадцать. А сколькие этим не хвастались? Ну процента два от силы. А сколькие сделали свой поступок не для того, что бы быть на кого то похожим, самоутвердиться или ещё что-нибудь в этом роде? Единицы. А кто знает, что такое подвиг?.. . Ты думаешь, что Супер Мэн - герой или считаешь героем своего деда, что воевал на войне? А ты уверен, что не ошибаешься? Сделал ли тот самый дед мир лучше тем, что убил четырёх танкистов или Сепер Мэн тем, что убивал преступников? И правильно ли вообще было возводить их в статус героев? Кто на это ответит? Кто скажет: почему Он герой, а не мошенник, не невольник судьбы или не пытается как то самоутвердиться? А можно ли назвать подвигом вызволение бабушки из горящего автомобиля, для того что бы твоя девушка гордилась тобой и не думала, что ты трус? А были бы люди честнее - было бы место "подвигам"? И понадобились бы они вообще? Может быть настоящий подвиг совершает мать, что работает, отводит и забирает детей из школы, готовит, убирает и всё только для того что бы выжить самой и выжили её дети. При этом она разве гордится своей жизнью, её восхваляют, и что она получает в награду? И мечтала ли она когда-нибудь вообще о таком "подвиге", о такой жизни? Наверное точно и нельзя сказать: кто герой, а кто нет. Жизнь она такая, что ни когда не даёт однозначного ответа. Под пониманием большинства людей слова "подвиг", место этому самому явлению безусловно всегда есть. А вот если вдуматься.. . нужен ли он,... настоящий?...
Драма «Лісова пісня» видатної української письменниці Л. Українки вражає читачів дивовижною красою мрії, надзвичайною глибиною думки і неповторною музичною мовою. Цей твір відкриває перед нами веселкові барви квітів, зітхання вітру, гомін весняної ночі і лісові тіні чарівного Полісся. Для того, щоб вирішити питання досягнення гармонії людини і природи, Л. Українка використала два протилежних світу – міфологічний світ лісових істот, тобто, світ природи, і реальний світ людини з постатями звичайних селян. Головний конфлікт цих світів підпорядкований ідеї боротьби проти буденщини, тупості, сірості і банальності, за високу мрію, за красу і вірність, за гармонійне і вільне життя.
Головним у сюжеті неповторної драми Л. Українки було кохання звичайного сільського хлопця Лукаша і дивовижної лісової дівчини Мавки. Трагічним у цьому творі стала неможливість порозуміння закоханими один одного, а потім і розлука. А логічним завершенням драми «Лісова пісня» стала загибель Лукаша та Мавки.
Ідея гармонії природи і людини втілена письменницею в образі Мавки, лісової дівчини, яка любить і береже природу, яка надзвичайно тонко відчуває чарівну мелодію лісу. В образі Мавки гармонійно сплелися духовне багатство і зовнішня краса, ніжність і доброта. Ця дівчина пробудилася у лісі в одязі зеленого кольору, а ходила вона з чорними розпущеними косами. Мавкою захоплювалися усі лісові мешканці, адже вона виглядала дуже чарівною. Мавка завжди завзято виступала проти всього, що руйнувало природу і щиро любила її красу.
Мавка, як і звичайна дівчина, прагнула великого кохання, мала світлі, немов самоцвіти, мрії і піднесену душу. Вона, як і інші міфологічні істоти, була волелюбною і не приймала неволі думок, помислів і дій. Найголовнішим у житті для неї було кохання до Лукаша, заради якого дівчина зважилася покинути рідний ліс і жити серед селян. На жаль, вона так і не змогла зрозуміти приземленість думок оточуючих її людей, їх ницість та їхні занадто матеріальні мрії. Не зрозуміли дівчину і селяни, не зрозумів її навіть коханий Лукаш. У цьому й полягає трагедія співіснування людини і природи.
На мій погляд, письменниця доводить у своїй драмі, що бідність і сіра буденщина вбивають в людині не тільки любов, але й мрію і талант. Тому совість Лукаша і вчинила суд над його життям. А Мавка повернулася до його хати і перетворилася на вербу, продовживши своє життя у звуках сопілки і шелестінні листя.
Фінал драми сумний, але саме він змушує нас замислитися над тим, що потрібно людині, щоб жити у гармонії з природою. Я думаю, що для цього потрібно не так вже й багато: треба мати чисту і світлу душу, високі прагнення і мрії, іншими словами, треба бути таким, як головна героїня драми Л. Українки – лісова дівчина Мавка.
В жизни всегда есть место подвигу!
Каждую секунду своей жизни мы думаем. Мы думаем обо всём на свете. И о людях, и о звёздах..., и о предательствах, и о подвигах. Но как часто мы делаем то о чём думаем, то о чём мечтаем?
Каждый в своей жизни мечтал совершить что-нибудь героическое, сделать подвиг. Но! Что сподвигало нас на эти мечты? Корысть. Да.. . каждый мечтал, что им будет восхищаться любимая или любимый, будут гордиться родители или завидовать друзья. Каждый хотел сделать что-нибудь этакое, что выделило бы его из толпы. А как же иначе? Человеку вполне свойственно хотеть быть лучше окружающих, это его природа. А многие ли сделали тот самый подвиг о котором мечтали? Ну.. . может быть процентов пятнадцать. А сколькие этим не хвастались? Ну процента два от силы. А сколькие сделали свой поступок не для того, что бы быть на кого то похожим, самоутвердиться или ещё что-нибудь в этом роде? Единицы. А кто знает, что такое подвиг?.. .
Ты думаешь, что Супер Мэн - герой или считаешь героем своего деда, что воевал на войне? А ты уверен, что не ошибаешься? Сделал ли тот самый дед мир лучше тем, что убил четырёх танкистов или Сепер Мэн тем, что убивал преступников? И правильно ли вообще было возводить их в статус героев? Кто на это ответит? Кто скажет: почему Он герой, а не мошенник, не невольник судьбы или не пытается как то самоутвердиться? А можно ли назвать подвигом вызволение бабушки из горящего автомобиля, для того что бы твоя девушка гордилась тобой и не думала, что ты трус? А были бы люди честнее - было бы место "подвигам"? И понадобились бы они вообще? Может быть настоящий подвиг совершает мать, что работает, отводит и забирает детей из школы, готовит, убирает и всё только для того что бы выжить самой и выжили её дети. При этом она разве гордится своей жизнью, её восхваляют, и что она получает в награду? И мечтала ли она когда-нибудь вообще о таком "подвиге", о такой жизни?
Наверное точно и нельзя сказать: кто герой, а кто нет. Жизнь она такая, что ни когда не даёт однозначного ответа. Под пониманием большинства людей слова "подвиг", место этому самому явлению безусловно всегда есть. А вот если вдуматься.. . нужен ли он,... настоящий?...