Роман «Злочин і кара» Федора Достоєвського один із самих відомих у всьому світі. Реакція на цей твір може бути різною, як позитивною, так і негативною, проте байдужим цей роман нікого точно не залишить. Перше, що можна сказати після його прочитання, це те, що автор дуже майстерно поєднав детективний сюжет з надзвичайно глибоким реалізмом і психологізмом.
Питання, які підіймає цей роман, це одвічні образи добра і зла, а також ті поняття, які кожна людина вкладає в ці образи. Для когось це абсолютно різні категорії, між якими не може бути нічого
спільного, а для когось межа між добром і злом буває досить тонкою.
Раскольніков постає як персонаж, який не хоче просто сидіти і чекати, він обирає активність, дієвість. Проблеми накривають героя одна за одною: закинуте навчання в університеті, відсутність роботи, прохання матері про матеріальну до а також улюблена сестра, яка зради родини готова провести усе життя з ненависною людиною.
Борги та злидні оточують Раскольніков на кожному кроці: родина Мармеладова, доля Соні, що продає себе заради добробуту родини, та багатьох інших, що втратили будь-яку надію на краще життя. Увесь цей біль і розпач
приводить Раскольнікова до думки, що один злочинний вчинок можна пробачити, якщо він коштуватиме сотні добрих справ. Саме такі ідеї штовхають його на вбивство лихварки.
Думки та дії виявилися нетотожні: реальній вчинок – вбивство – змінив усе. Гроші уже не здаються такими необхідними, але головне, що герой стратив і те, що мав раніше – самоповагу, спокій, розуміння самого себе. Проти Раскольнікова не висунуто обвинувачень, кроте його самокатування гірші за в’язницю, врешті-решт змушує його здатися.
Роман змушує задуматися над пріоритетами у житті, вічними цінностями, моральними принципами та межею між дозволеним та недозволеним, яку кожна людина визначає для себе сама.
Наш народ, веками отличался от других народов высокой степенью духовности, чуткостью к чужему горю, состраданием и готовностью делиться. Корни этой особенности характера лежат в территориальном расположении и образе жизни русских людей. Всем известно, что исконные земли на которых селились Русичи - это земли с рискованным земледелием, так, что, никто не мог быть уверен в предстоящем урожае и как следствие в благополучии своей семьи.Часто единственным, естественным, пригодным для строительства и обустройства жилищь материалом, здесь, выступало дерево. самым страшным бедствием в деревне был пожар, и только сплотившись можно было противостоять этому бедствию. Высока роль церкви в истории славян, она и культурный центр и страховая компания в одном лице. Только в церкви можно найти хлеб в случае неурожая, только в церковной школе можно обучить детей. Сегодня произошло разделение, обособление общественных институтов. Вырос уровень общей обеспеченности, появились новые неизвестные до этого материальные ценности, изменился характер труда. Большинство населения перебралось в города и оказалось навсегда оторванным от своих корней. высоко влияние и пришлых культур, которые недооценивают преимуществ общественного жизнеустройства, пропагандируя личностное превосходство, как цель жизни, конечный пункт саморазвития человека. Однако, свойственная западу экономическая модель, основана на колониальном рынке сбыта товаров, тогда как Россия всегда стремилась быть самодостаточной. Сегодня, мы являемся свидетелями краха западной экономической модели, с постоянными, циклично приходящими кризисами. В то же время модели государств с высокой степенью общественного - демонстрируют нам низкую подверженность кризисным явлениям. Вывод напрашивается сам. Только коллективная ответственность, основанная на высоком уровне духовности противостоять стихийным и кризисным влияниям. Частью этой духовности являются: сострадание, сочувствие чужому горю, самопожертвование.
Роман «Злочин і кара» Федора Достоєвського один із самих відомих у всьому світі. Реакція на цей твір може бути різною, як позитивною, так і негативною, проте байдужим цей роман нікого точно не залишить. Перше, що можна сказати після його прочитання, це те, що автор дуже майстерно поєднав детективний сюжет з надзвичайно глибоким реалізмом і психологізмом.
Питання, які підіймає цей роман, це одвічні образи добра і зла, а також ті поняття, які кожна людина вкладає в ці образи. Для когось це абсолютно різні категорії, між якими не може бути нічого
спільного, а для когось межа між добром і злом буває досить тонкою.
Раскольніков постає як персонаж, який не хоче просто сидіти і чекати, він обирає активність, дієвість. Проблеми накривають героя одна за одною: закинуте навчання в університеті, відсутність роботи, прохання матері про матеріальну до а також улюблена сестра, яка зради родини готова провести усе життя з ненависною людиною.
Борги та злидні оточують Раскольніков на кожному кроці: родина Мармеладова, доля Соні, що продає себе заради добробуту родини, та багатьох інших, що втратили будь-яку надію на краще життя. Увесь цей біль і розпач
приводить Раскольнікова до думки, що один злочинний вчинок можна пробачити, якщо він коштуватиме сотні добрих справ. Саме такі ідеї штовхають його на вбивство лихварки.
Думки та дії виявилися нетотожні: реальній вчинок – вбивство – змінив усе. Гроші уже не здаються такими необхідними, але головне, що герой стратив і те, що мав раніше – самоповагу, спокій, розуміння самого себе. Проти Раскольнікова не висунуто обвинувачень, кроте його самокатування гірші за в’язницю, врешті-решт змушує його здатися.
Роман змушує задуматися над пріоритетами у житті, вічними цінностями, моральними принципами та межею між дозволеним та недозволеним, яку кожна людина визначає для себе сама.
https://ukrtvory.ru/mo%D1%97-rozdumi-nad-romanom-zlochin-i-kara.html
Корни этой особенности характера лежат в территориальном расположении и образе жизни русских людей. Всем известно, что исконные земли на которых селились Русичи - это земли с рискованным земледелием, так, что, никто не мог быть уверен в предстоящем урожае и как следствие в благополучии своей семьи.Часто единственным, естественным, пригодным для строительства и обустройства жилищь материалом, здесь, выступало дерево.
самым страшным бедствием в деревне был пожар, и только сплотившись можно было противостоять этому бедствию. Высока роль церкви в истории славян, она и культурный центр и страховая компания в одном лице. Только в церкви можно найти хлеб в случае неурожая, только в церковной школе можно обучить детей.
Сегодня произошло разделение, обособление общественных институтов. Вырос уровень общей обеспеченности, появились новые неизвестные до этого материальные ценности, изменился характер труда. Большинство населения перебралось в города и оказалось навсегда оторванным от своих корней.
высоко влияние и пришлых культур, которые недооценивают преимуществ общественного жизнеустройства, пропагандируя личностное превосходство, как цель жизни, конечный пункт саморазвития человека.
Однако, свойственная западу экономическая модель, основана на колониальном рынке сбыта товаров, тогда как Россия всегда стремилась быть самодостаточной.
Сегодня, мы являемся свидетелями краха западной экономической модели, с постоянными, циклично приходящими кризисами. В то же время модели государств с высокой степенью общественного - демонстрируют нам низкую подверженность кризисным явлениям.
Вывод напрашивается сам. Только коллективная ответственность, основанная на высоком уровне духовности противостоять стихийным и кризисным влияниям. Частью этой духовности являются: сострадание, сочувствие чужому горю, самопожертвование.