7.Героиня повести Алтынай говорит о Дюйшене;"Сам того не ведая,он совершил подвиг"О каком подвиге идет речь?Согласны ли вы с Алтынай?
8.Напрасно ли было самопожертвование Дюйшена? Что является доказательством правильности выбора учителя?Изменилось ли ваше понимание образа героя?
Йоанна Ягелло. Кава з кардамоном. – Л.: Урбіно, 2013. – 240 с.
Почавши читати нову книгу сучасної польської письменниці Йоанни Ягелло в чудовому українському перекладі фахівців львівського видавництва «Урбіно», я відчув дивний мікс цікавості та остраху, адже ніколи раніше не стикався із рецензуванням підліткової літератури.
Першою особливістю, що привернула мою увагу, стала своєрідна композиція роману, адже назвами розділів книги є місяці року, коли відбувалися певні події в житті 15-річної учениці гімназії Ліни. Дівчинка ніколи не відчувала підтримки та взаєморозуміння в сім’ї, оскільки мама завжди була зайнята важливою роботою, щоб забезпечити добробут Ліни та її молодшого брата Кая. Тепер мама мусить поїхати з Польщі надовго, і всі хатні турботи та догляд маленького брата важким тягарем лягають на тендітні плечі дівчинки. І хоч вітчим та бабусі доволі прихильно ставляться до Халіни, їй бракує уваги та тепла. Крім того, в Халіни постійно виникає відчуття, що дорослі мають певну родинну таємницю, яку прагнуть ретельно приховати і бояться її викриття.
У школі – суцільні контрольні і проблеми перед випускними іспитами, стосунки із найкращою подругою Наталею – безнадійно зіпсовано, а хлопець Андріан, якого Лінка досі вважала лише своїм другом, ставиться до неї якось інакше… Можливо це і є кохання, чи лише гра її бурхливої уяви?
Ліна у всьому почувається винною і, щоб відволіктися від суперечливих думок, вирішує поїхати в село до бабусі, адже так давно не провідувала її. Саме там дівчина випадково знаходить мамину фотографію, на якій добре видно вагітність її мами, а отже в Халіни десь є сестра чи брат, з яким дівчина так давно мріє поговорити, поділитися власними радощами і печалями, але чому дорослі стверджують, що дитина померла і що з нею сталося насправді?..
Героїня прагне дізнатися правду попри все, тому починає довгі пошуки – їде до краківського дитбудинку, але там їй відмовляються до посилаючись на таємницю всиновлення.
На тлі розповіді про проблеми і життя дівчинки-підлітка, авторка, ніби за читача стати безпосереднім учасником подій і замислитися над проблемами, що ніколи не втратять актуальності у сучасному світі: прірва відчуження і нерозуміння між батьками та дітьми, прагнення підлітків знайти себе у не вирі життєвих проблем та амурних переживань, проблема сімейних таємниць, які руйнують родинний затишок. Як знайти правильне рішення і вірний вихід із складних ситуацій – неодмінно підкаже прекрасна літературна новинка, що смакує приємно і легко, наче гаряча кава з кардамоном!
У тексті книги можна певні тенденції поняття «Нонконформізму», яке ввів у літературу англійський письменник Джером Девід Селінджер у своєму романі «Над прірвою у житі», адже, по суті, Лінка Йоанни Ягелло, як і Голден Коліфілд Селінджера бунтує і висловлює власний протест проти аморального і бездушного світу дорослих.
в этом произведении грибоедов затрагивает важнейшие проблемы современности: политические, социально бытовые. но основной конфликт комедии – взаимоотношений между старым и новым поколениями. представители уходящей эпохи – лживые, лицемерные люди – составляют фамусовское общество. в этом обществе отрицательно относятся ко всему новому, свежему. о людях судят соответственно их социальному и материальному положению. фамусов, княжна тугоуховская, скалозуб – вот одни из многих представителей века минувшего.
наиболее интересным представителем молодого поколения является чацкий.
чацкий, будучи личностью незаурядной, отличается от большинства окружающих его людей силой характера, благородством, остроумием. он ни от кого, ни в чем не зависит, в отличие от фамусова, представителя века минувшего. фамусов – человек глупый, во всем чужому влиянию, его всегда волнует мнение окружающих его людей. чацкий отвергал все норма жизни фамусовской москвы. ему не нравилось то, что дворяне отдали «все в обмен на новый лад – и нравы, и язык, и старину святую, и величавую одежду на другую… » он не может понять для какой цели великолепную речь дворяне переделали в какой-то смешной язык, который представляет собой «смешенье языков французского с нижегородским. »
чацкий не хочет быть похожим ни на кого из старшего поколения. фамусов же считает, что жизнь надо строить так, как строили ее отцы.
смотрели бы, как делали отцы,
учились бы, на старших глядя!
на все советовать и перестать блажить и служить.
чацкий отвечает, что ни в состоянии прислуживаться, а служить честно нет возможности. но не все молодые люди разделяют взгляды чацкого на жизнь. и один из них молчалин. этот человек полная противоположность чацкому. молчалин рад прислуживать, он не представляет без этого своей жизни. чацкий пророчит ему блестящую карьеру, говоря, что «нынче любят бессловесных. » молчалин готов на все, лишь бы продвинуться вверх по служебной лестнице. он хороший психолог и знает, что для того, чтобы добиться расположения фамусова и ему подобных, надо держать свое мнение при себе. молчалин ведет себя в обществе скромно, он внимателен ко всем.
там моську вовремя погладит,
тут в пору карточку вотрет.
карьера любыми средствами – девиз молчалина. молчалин страшен по своей сути, так как ищет во всем выгоду. если таким людям как молчалин, для достижения цели потребуется перемахнуть через кого-то или что-то, то они сделают это без раздумий. для молчалина даже любовь – средство получить чин, заработать деньги. он использует софью, играет ее чувствами. чацкий же любит ее по-настоящему. он испытывает к ней особое возвышенное чувство, неужели софья не понимает, кто есть кто? она видит хорошее только в мнение своего отца:
… уступчив, скромен, тих,
в лице ни тени беспокойства,
и на душе проступков никаких,
чужих он вкривь и вкось не рубит –
вот я за что его люблю.
но нельзя сказа, что софья ослеплена любовью. она способна оценить своего избранника здраво и критически:
конечно, нет в нем этого ума,
что гений для иных, а для иных чума,
который скор, блестящ и скоро опротивеет…
чацкий же думает, высказывает свое мнение прямо в глаза, он никогда не будет подхалимничать, словом, он обладает всеми качествами, которых нет многих и которых не хочет видеть в своем избраннике софья.
молчалины и чацкие живы и по сей день. молчалины жили и будут жить только для себя. они всегда достигнут своей цели любыми способами, не чувствуя при этом угрызения совести. «молчалины блаженствуют на свете! » а чацкие до сих пор упорно борются за честность, справедливость, правду. они стремятся изменить жизнь в лучшую сторону.