7. Що незвичного було у тваринах:
а) вони були без очей і носа; б) вони були без вух і хвоста; в) вони були без очей і вух
8. Звірі на планеті З-М-22 (оповідання Р. Шеклі «Запах думки») розуміли один одного завдяки...
а) слухові; б) зорові; в) телепатії; г) нюхові.
9. Найстрашнішою для Кліві (оповідання Р. Шеклі «Запах думки») була зустріч з:
а) пантерою; б) вовками; в) білкою; г) стерв'ятником.
10. Лірой Кліві зумів дочекатися до завдяки силі:
а) інтелекту; б) зброї; в) кохання; г) літака.
11. Лірой Кліві опинився на невідомій планеті через:
а) помилку в космічних картах;
б) неправильне завдання керівника пошти;
в) помилку в адресі на одному з пакунків;
г) технічну несправність поштоліта.
12. Яка думка непокоїла Кліві:
а) що він не зможе вчасно доставити пошту;
б) що він буде першою людиною, яку з’їли на цій планеті;
в) що він ніколи не повернеться на Землю.
Рівень ІІ (за кожну правильну відповідь )
1. Ким уявляв себе Кліві, щоб урятуватися від звірів (оповідання Р. Шеклі «Запах думки»)?
2. Які душевні риси до героєві оповідання Р.Шеклі «Запах думки» вижити на чужій ворожій планеті?
3. . Розкрийте основну думку оповідання Р. Шеклі «Запах думки».
4. Про яку цивілізацію мріють люди, що стоять у черзі? Чи є надія на здійснення їхніх мрій
(Усмішка Роберт Бернерс)
ответ: надеюсь Если хочешь, напиши произведение, и я
Роман это правда.
Отображает реальную жизнь. Даёт изображение эпохи. Говорит о мыслях и чувствах. Вызывает сопереживания. Волнует, заставляет задуматься. Позволяет делать правильные выводы. Упоминает действительные исторические события.
Роман это вымысел.
Говорит о людях, которых не было. Мысли и чувства придуманы. Исторические события неправильно описаны или вообще вымышлены. Занимается теорией, а не реальной жизнью. Может отражать не правду жизни, а взгляд автора на неё.
Из, этого соотношение правды и вымысла мы можем сказать из-самого произведения, прочитав его.
Автор рассказывает о Владимире так: «Владимир Дубровский воспитывался в Кадетском корпусе и выпущен был корнетом в гвардию. ... Пушкин говорит об отношение Троекурова к своей дочери так: « Хоть он и любил дочь до безумия, но обходился с нею со свойственным ему своенравием, то стараясь угождать ее прихотям, то пугая ее суровым, а иногда и жестоким обращением три недели с момента начала их общения и вот он назначил ей встречу в саду, Мария решилась идти на свидание, но не знала как отреагировать на признание которое она услышит.