7 Що приваблювало Доріана в актрисі Сібіл і чому її невдала гра спричинила розрив стосунків? 9) Хто промовляє слова та про кого: Та й самий вплив твій на іншу людину — як він зачаровує! Ніщо не можна прирівняти до цього. Переносити на якусь хвилю власну душу в чиїсь граційні форми; чути, як твої власні думки відлунюють до тебе, збагачені музикою пристрасті і юності; вливати в когось власний темперамент, немов це невидимий флюїд чи дивний аромат, — в усьому цьому справжнє задоволення, може, навіть найповніше задоволення, що тільки можливе в такому обмеженому й вульгарному віці, як наш вік, вкрай плотський у своїх насолодах і вкрай банальний у своїх потягах
10) Кому належить цитата: "І взагалі не одружуйтесь, Доріане. Чоловіки одружуються з нудьги, жінки з цікавості; ті й ті знаходять розчарування"
11) "Від голівки й до ніжок вона геть-чисто в усьому божественна! Щовечора я ходжу дивитись на її гру, і з кожним разом вона стає все більш і більш чудовою". Про кого мова? Як і чому змінилося ставлення Доріана до дівчини?
12) Коли трапилася наступна зміна з портретом: Він протер очі, наблизився мало не впритул до портрета і ще раз уважно приглянувся. Не було знаку жодної зміни, зробленої пензлем, а проте загальний вираз явно став інакшим. Це був не просто виплід його уяви. Ні, зміна до моторошності очевидна!

​

характеристика братів – «Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями, і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда»; – «Вони охопили зором ріку, і їхні лиця ще більше пом’якшали од навколишнього простору…»; – «Але старший брат був розсудливий та відважний, і сокира в його руках не закуняла. Узявся рубати лід, прокладаючи хід до берега, а молодший тупцяв біля нього і, не знаючи, чим до тільки зітхав та нетерпляче бив себе долонями по стегнах та по боках»

Озиралися, намагаючись побачити мисливця, проте не запримітили і, набравши в груди гіркого повітря, чимдуху погнали туди, де лежав лось»; – «Менший підберезник одвернувся, приховуючи сльози. Старший брат узяв його за руку й, не кажучи більше ні слова, повів до саней». – «Діти нічого не сказали — вони ніяк не могли відірвати очей од лося, який ні разу й не поворухнувся, хоча вони й чекали на це». Автор не дає братам імен, а лише називає їх «підберезовиками». Це дає нам змогу зрозуміти, що ці персонажі мають узагальнювальне значення — вони втілюють в оповіданні сили добра. Незважаючи на юний вік, вони без вагань приймають рішення врятувати Лося, хоча він в декілька разів більший за них. Це їм вдається, але захистити тварину від жорстокості іншої людини виявляється нездійсненим. Трагічний фінал повісті наштовхує на думку про те, що людина — не тільки цар природи, але й, інколи, її найбільший ворог

Япредлагаю тебе написать об образе царевны.   надеюсь . удачи тебе : ) автор не скрывает своей симпатии к юной царевне. ему нравятся и ее внешний облик, и ее душа. скром­ная и кроткая, она не кичится своими достоинствами. когда злая мачеха задумала ее погубить, царевна убеждает чернавку отпустить ее, ведь она ни в чем не виновата. царевна добра и доверчива. она никогда бы не смогла из-за зависти причинить зло невинному че­ловеку. поэтому она и пошла безропотно и без всяких подозрений в лес со служанкой царицы. ей не свойст­венны жестокость и вероломство. она даже не понима­ет, как можно безвинно лишить человека жизни. кро­тость и доброта царевны внушили любовь даже той, которая должна была погубить ее. очутившись в тереме у семи богатырей, царевна мно­го работала: убирала и готовила, топила печку, создавала уют в их доме. за это братья ценили ее и полюбили всей душой. девушка отказала богатырям в просьбе выйти замуж за одного из них, потому что хотя и полюбила их всех сердечно, но была другому «навечно отдана». и всем богатырям она становится хорошей сестрой. поэт убежден, что доброта, спокойный характер и уважительное отношение к окружающим в конце концов всегда . как ты относишься к людям, так и они отнесутся к тебе. если ты делаешь добро, то и тебе ответят тем же. настоящая любовь творит чудеса! богатыри по- братски любили царевну. они не похоронили ее, а по­ложили в хрустальный гроб. а царевич елисей, кото­рому она была «навечно отдана», разбил гроб и силою своей любви оживил свою невесту.