"Казка про мертву царівну і сімох богатирів" належить перу великого російського поета О.С.Пушкіна. Події, зображені в ній, розгортаються в давні часи, коли жили богатирі та царі. На сторінках твору зображено протистояння добра і зла. Втіленням природньої краси, світлих помислів, благородних вчинків є царівна. Вона скромна, чесна, вірна, працьовита (хоча виховувалася в царській родині), добра і справедлива. Таким, на думку Олександра Сергійовича, має бути жіночий ідеал:
Білолиця, чорнобрива,
І сумирна, й непримхлива.
На противагу дівчині, цариця-мачуха змальовується вкрай негативно. Жінка пихата, підступна, зла, заздрісна, жорстока. Розповідаючи про царицю, поет зауважує, що вона:
І висока, і струнка,
І розумна, і метка,
Тільки дуже вередлива,
Гордовита та злослива.
Вчинки мачухи лише негативні: вона красується перед дзеркальцем, розважається, наказує служниці позбутися царівни, а потім власноруч готує отруту для яблучка, щоб убити царську доньку.
Казка закінчується щасливо: зло покарано, а Єлісей одружується з царівною. Мрії добрих людей збуваються.
І Гектору, і Ахіллу властиві доблесть, пристрасне бажання перемогти і прославитись. Обидва вони мужні, сильні, на їх рахунку багато подвигів та перемог. Вони є гідні супротивники, адже автор порівнює Ахілла з соколом та Гектора з високолетним орлом. Риси характеру Ахілла: мужність, сила, справедливість, егоїзм, почуття власної гідності, почуття героїчної честі , помста, благородство , жорстокість . Гектору притаманні мужність, людяність, жертовність, благородство, сумлінність , стриманість, ніжність , вірність. До рис, що характеризують обох, слід додати їх побожність. Ахілл звертається до богів, зокрема до Зевса. Гомер часто підкреслює побожність Гектора .
Ахілл – улюбленець богів – доблесний воїн , його відвага не знає меж . Він вірний товариш, щирий і чесний. Разом з тим він нетерпеливий, нестримний у своєму роздратуванні, запальний та гнівний. Дуже чутливий в питаннях честі : після образи він відмовляється продовжувати війну, відкидає спроби примирення, хоч це призводить до важких наслідків для війська – гинуть ахейці. Після загибелі свого друга, одержимий жагою помсти, він іде на бій з Гектором, засліплений гнівом , знущається над його тілом . З іншого боку, герой сумує за своїм другом, гірко ридає біля матері , співчуває батькові Гектора. Ми бачимо в серці Ахіла душевну боротьбу між помстою і шляхетністю.
Мужність Гектора – це результат розумної волі. Йому знайоме відчуття страху, але він навчився бути безстрашним. Гектор з сумом у серці залишає батьків, дружину и сина, бо він безмежно вірний обов’язку – захисті Трої. Позбавлений до богів, він віддає своє життя за рідну землю. Гектор людяний. Він ні разу не дорікнув Єлені, пробачає брату та не відчуває ненависті до них , хоч вони були винуватцями Троянської війни. У словах Гектора немає зневаги, зверхності . Він звертається до Ахіллеса як рівний до рівного , Ахіллес же виявляє повну зневагу до супротивника . Людяність Гектора та надмірна гнівливість Ахілла – відмінність між героями Гомера.
Ахілл і Гектор — справжні герої свого часу . Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини.
"Казка про мертву царівну і сімох богатирів" належить перу великого російського поета О.С.Пушкіна. Події, зображені в ній, розгортаються в давні часи, коли жили богатирі та царі. На сторінках твору зображено протистояння добра і зла. Втіленням природньої краси, світлих помислів, благородних вчинків є царівна. Вона скромна, чесна, вірна, працьовита (хоча виховувалася в царській родині), добра і справедлива. Таким, на думку Олександра Сергійовича, має бути жіночий ідеал:
Білолиця, чорнобрива,
І сумирна, й непримхлива.
На противагу дівчині, цариця-мачуха змальовується вкрай негативно. Жінка пихата, підступна, зла, заздрісна, жорстока. Розповідаючи про царицю, поет зауважує, що вона:
І висока, і струнка,
І розумна, і метка,
Тільки дуже вередлива,
Гордовита та злослива.
Вчинки мачухи лише негативні: вона красується перед дзеркальцем, розважається, наказує служниці позбутися царівни, а потім власноруч готує отруту для яблучка, щоб убити царську доньку.
Казка закінчується щасливо: зло покарано, а Єлісей одружується з царівною. Мрії добрих людей збуваються.
І Гектору, і Ахіллу властиві доблесть, пристрасне бажання перемогти і прославитись. Обидва вони мужні, сильні, на їх рахунку багато подвигів та перемог. Вони є гідні супротивники, адже автор порівнює Ахілла з соколом та Гектора з високолетним орлом. Риси характеру Ахілла: мужність, сила, справедливість, егоїзм, почуття власної гідності, почуття героїчної честі , помста, благородство , жорстокість . Гектору притаманні мужність, людяність, жертовність, благородство, сумлінність , стриманість, ніжність , вірність. До рис, що характеризують обох, слід додати їх побожність. Ахілл звертається до богів, зокрема до Зевса. Гомер часто підкреслює побожність Гектора .
Ахілл – улюбленець богів – доблесний воїн , його відвага не знає меж . Він вірний товариш, щирий і чесний. Разом з тим він нетерпеливий, нестримний у своєму роздратуванні, запальний та гнівний. Дуже чутливий в питаннях честі : після образи він відмовляється продовжувати війну, відкидає спроби примирення, хоч це призводить до важких наслідків для війська – гинуть ахейці. Після загибелі свого друга, одержимий жагою помсти, він іде на бій з Гектором, засліплений гнівом , знущається над його тілом . З іншого боку, герой сумує за своїм другом, гірко ридає біля матері , співчуває батькові Гектора. Ми бачимо в серці Ахіла душевну боротьбу між помстою і шляхетністю.
Мужність Гектора – це результат розумної волі. Йому знайоме відчуття страху, але він навчився бути безстрашним. Гектор з сумом у серці залишає батьків, дружину и сина, бо він безмежно вірний обов’язку – захисті Трої. Позбавлений до богів, він віддає своє життя за рідну землю. Гектор людяний. Він ні разу не дорікнув Єлені, пробачає брату та не відчуває ненависті до них , хоч вони були винуватцями Троянської війни. У словах Гектора немає зневаги, зверхності . Він звертається до Ахіллеса як рівний до рівного , Ахіллес же виявляє повну зневагу до супротивника . Людяність Гектора та надмірна гнівливість Ахілла – відмінність між героями Гомера.
Ахілл і Гектор — справжні герої свого часу . Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини.