Автор послання до князя (в одних списках адресат — князь новгородський Ярослав Володимирович, в інших — Ярослав Всеволодович). Літописець XIV ст. вважав Данила Заточника реальною особою, насправді заточеним (звідси «Заточник»), тобто засланим на озеро Лаче. Під 1378 р. у Симеонівському літописі розповідається про якогось попа, що прийшов з Орди «з мішком зілля» і засланого на озеро Лаче, «идеже бѣ Данило Заточник». Проте деякі дослідники припускають, що Данило Заточник — вигадана особа, від імені якої анонімним автором написане суто літературне послання.
Авторський текст послання Данила Заточника не зберігся. До нас дійшло п'ять його переробок, опублікованих Н. Н. Зарубіним, найвідоміші з яких — «Слово» і «Моління» Данила Заточника. Найкраще уявлення про первісний текст дає «Слово», у якому авторський текст, на відміну від інших редакцій, не перероблений, а лише доповнений пізнішими вставками, у тому числі і з тексту «Моління»
Ярославна, жінка Ігоря, на мою думку була дуже дбайливою дівчиною.
Вона була дочкою князя Ярослава Осломисла та Ольги Долгорукої. Вірна та береглива, любляча Берегиня князя Ігоря.
Плач Ярославни описує тугу жінки за своїм чоловіком, її страждання та біль: « Ярославна рано плаче В Путивлі на заборалі, промовляючи: " Світле й пресвітле сонце, всім ти тепле і красне! Чому ж, господине, простір ти своє горяче проміння на воїв мого лада? " »
На мою думку, Ярославни вважається символом вірної дружини не даремно!
Автор послання до князя (в одних списках адресат — князь новгородський Ярослав Володимирович, в інших — Ярослав Всеволодович). Літописець XIV ст. вважав Данила Заточника реальною особою, насправді заточеним (звідси «Заточник»), тобто засланим на озеро Лаче. Під 1378 р. у Симеонівському літописі розповідається про якогось попа, що прийшов з Орди «з мішком зілля» і засланого на озеро Лаче, «идеже бѣ Данило Заточник». Проте деякі дослідники припускають, що Данило Заточник — вигадана особа, від імені якої анонімним автором написане суто літературне послання.
Авторський текст послання Данила Заточника не зберігся. До нас дійшло п'ять його переробок, опублікованих Н. Н. Зарубіним, найвідоміші з яких — «Слово» і «Моління» Данила Заточника. Найкраще уявлення про первісний текст дає «Слово», у якому авторський текст, на відміну від інших редакцій, не перероблений, а лише доповнений пізнішими вставками, у тому числі і з тексту «Моління»
:)
Объяснение:
Ярославна, жінка Ігоря, на мою думку була дуже дбайливою дівчиною.
Вона була дочкою князя Ярослава Осломисла та Ольги Долгорукої. Вірна та береглива, любляча Берегиня князя Ігоря.
Плач Ярославни описує тугу жінки за своїм чоловіком, її страждання та біль: « Ярославна рано плаче В Путивлі на заборалі, промовляючи: " Світле й пресвітле сонце, всім ти тепле і красне! Чому ж, господине, простір ти своє горяче проміння на воїв мого лада? " »
На мою думку, Ярославни вважається символом вірної дружини не даремно!