Роман Вальтера Скотта “Айвенго” мені зовсім не хотілось читати. Але як тільки я познайомилась з його головним героєм, ім’ям якого і названо роман, я одразу вирішила прочитати цю історію! Айвенго – ідеальний герой, ідеальний лицар, ідеальний друг і коханий. Про його ідеальність свідчать чимало факторів, окрім опису його зовнішності, маємо ще думки про нього інших персонажів і подвиги самого Айвенго. Пропоную переконатись в тому, що Айвенго – ідеальний герой Середньовічної Англії.
Перша причина його ідеальності – зовнішність героя. Автор описує його як молодого юнака 25 років, з засмаглим на сонці обличчям і густими короткими білявими кучерями. Він був не надто високий – трохи вищий від середнього зросту, доволі стрункий. Молодий вродливий юнак – чим не підкорювач жіночих сердець?
Друга причина його ідеальності – риси характеру лицаря. До них належать: чесність, справедливість, мужність, щирість, доброта, вірність своїм ідеалам, любов до вітчизни, вірність прекрасній дамі. Всі ці риси виявляються впродовж роману. Вірність своєму королю Річарду Левине Серце, кохання до леді Ровени, товариське піклування про Ребекку та багато інших випадків, коли Айвенго проявляє себе якнайкраще.
Третя причина – ставлення до нього інших персонажів твору. Звичайно, не всі його люблять, але так чи інакше захоплюються його лицарською честю, мужністю, відвагою. Леді Ровена і Ребекка вбачають в ньому ідеал чоловіка, гідного, чесного, готового взяти на себе відповідальність за долю своєї коханої. Король Річард Левове Серце бачить у своєму зброєносці відважного і вірного товариша, який не пошкодує сил і снаги для своєї держави і свого короля. Принц Джон і Де Брасі, хоч і не люблять Айвенго, але визнають в ньому рівного суперника.
Отже, переконуємось, що автор зумів створити Айвенго ідеальним героєм свого часу і цього ніяк не можна заперечити.
Роман Вальтера Скотта “Айвенго” мені зовсім не хотілось читати. Але як тільки я познайомилась з його головним героєм, ім’ям якого і названо роман, я одразу вирішила прочитати цю історію! Айвенго – ідеальний герой, ідеальний лицар, ідеальний друг і коханий. Про його ідеальність свідчать чимало факторів, окрім опису його зовнішності, маємо ще думки про нього інших персонажів і подвиги самого Айвенго. Пропоную переконатись в тому, що Айвенго – ідеальний герой Середньовічної Англії.
Перша причина його ідеальності – зовнішність героя. Автор описує його як молодого юнака 25 років, з засмаглим на сонці обличчям і густими короткими білявими кучерями. Він був не надто високий – трохи вищий від середнього зросту, доволі стрункий. Молодий вродливий юнак – чим не підкорювач жіночих сердець?
Друга причина його ідеальності – риси характеру лицаря. До них належать: чесність, справедливість, мужність, щирість, доброта, вірність своїм ідеалам, любов до вітчизни, вірність прекрасній дамі. Всі ці риси виявляються впродовж роману. Вірність своєму королю Річарду Левине Серце, кохання до леді Ровени, товариське піклування про Ребекку та багато інших випадків, коли Айвенго проявляє себе якнайкраще.
Третя причина – ставлення до нього інших персонажів твору. Звичайно, не всі його люблять, але так чи інакше захоплюються його лицарською честю, мужністю, відвагою. Леді Ровена і Ребекка вбачають в ньому ідеал чоловіка, гідного, чесного, готового взяти на себе відповідальність за долю своєї коханої. Король Річард Левове Серце бачить у своєму зброєносці відважного і вірного товариша, який не пошкодує сил і снаги для своєї держави і свого короля. Принц Джон і Де Брасі, хоч і не люблять Айвенго, але визнають в ньому рівного суперника.
Отже, переконуємось, що автор зумів створити Айвенго ідеальним героєм свого часу і цього ніяк не можна заперечити.
(Джерело:https://dovidka.biz.ua/chomu-aivenho-idealnyi-heroi-serednovichnoi-anhlii
Я — веселый Чиполлино.
Вырос я в Италии
Там, где зреют апельсины,
И лимоны, и маслины,
Фиги и так далее.
Но под синим небосклоном
Не маслиной, не лимоном
Я родился луком.
Значит, деду Чиполлоне
Прихожусь я внуком.
У отца — детишек куча,
Шумная семья:
Чиполлетто, Чиполлучча,
Чиполлотто, Чиполлоччьо
И последний — я!
Все мы выросли на грядках.
Очень мы бедны.
Оттого у нас в заплатках
Куртки и штаны.
Господа в блестящих шляпах
Наш обходят двор.
Видно, луковый наш запах
Чересчур остер.
А у бедных мы в почете.
Нет на всей земле
Уголка, где не найдете
Лука на столе!
По всему известна свету
Луковиц семья:
Чиполлучча, Чиполлетто,
Чиполлоччьо, Чиполлотто
И, конечно, я.
За высокою оградой
Зреет апельсин.
Ну, а мне оград не надо
Я не дворянин.
Я — цибуля, я — чиполла,
Огородный лук.
Я на грядке кончил школу
Луковых наук.
Но не век бедняге-луку
Жить в гнезде родном.
Хоть горька была разлука,
Я покинул дом.
Я иду туда, где лучше,
В дальние края.
До свиданья, Чиполлучча,
Чиполлетто, Чиполлотто,
Братья и друзья!