Мій улюблений літературний персонаж Луна Лавґуд із серії книг "Гаррі Поттер".
Її зовнішність досить незвичайна. В неї "великі розмиті очі", цей опис я не раз помічав(ла) у самій книзі. В неї також, були бліді брови і це придавало трохи здивованного погляду дівчині.
Також Полумні подобається незвичайний одяг. Вона одягала намисто з пробок від вершкового пива, сережки із слив-цепелінів і т.д. А ще вона дуже гарно малює, бо у книзі описувалося малюнки, які вона малювала на стінах та на стелі.
Досить багато учнів вважають її "божевільною", але натомість вона дуже розумна та здатна чарівниця але при цьому на рідкість холоднокровна. Іноді складається враження, що вона зовсім позбавлена страху. Вона не раз до своїм друзям, чим показала свою мужність і відвагу.
Як я вже казав(ла), Полумну недолюблюють, та вважають її "ненормальною" із-за свого дивного характера, зовнішності та переконань стає жертвою цькування з боку однокласників. Они обзивають її , крадуть її речі, та насміхаються над її зовнішності. Але ж сама Полумна, навпаки, не ображається, а прощає своїх кривдників. Мабуть, втративши матір у дев'ять років, починаєш розуміти, що в житті є речі серйозніші та важливіші за заховані черевики.Але за її подальші вчинки Полумну перестають кривдити.
Мені дуже подобається її незвичайність і те що вона не як усі. Вона дуже добра та смілива, тому я б залюпки б поспілкувався б з нею, якщо це було б можливо.
Я вважаю, що це не справедливо, кривдити людину за те що вона якось вирізняється від інших, мене дуже вразило те, що Полумна навідь не тримає зла на своїх одноклассників, які її кривдили! Вона загартована духом, і це ще одна риса яка мені в ній уподобалася. А коли вона подорослішала вона не втратила своєї "незвичайності", не стала одягатися у якісь сірі мантії, вона була завжди такою, якою хотіла бути сама, вона не боялась чужого висловлювання в її сторону і за це мені сподобався цей літературний персонаж.
Действие повести разворачивается в самом начале Великой Отечественной Войны в осажденной немецкими захватчиками Брестской крепости. Главный герой — лейтенант Николай Плужников попадает в крепость перед самым началом войны. Николай Плужников прибыл в крепость в ночь, отделившую мир от войны. На рассвете начался бой, который длился девять месяцев. У Николая была возможность уйти из крепости с любимой девушкой. И никто не посчитал бы его дезертиром, так как его имени не было ни в одном списке, он был свободным человеком. Но именно эта свобода, сознание своего долга заставили его принять неравный бой с фашистами. Он защищал Брестскую крепость девять месяцев. Вышел наверх потому, что у него кончились патроны, потому, что узнал: «Москва наша, и немцы разбиты под Москвой. Теперь я могу выйти. Теперь я должен выйти и в последний раз посмотреть им в глаза» . Нельзя без слез читать слова Николая Плужникова: «Крепость не пала: она просто истекла кровью. Я – последняя ее капля» . Своим мужеством, стойкостью, Николай заставил восхищаться даже врагов. Плужников стал символом всех тех неизвестных солдат, которые боролись до конца и умирали, не рассчитывая на славу
Відповідь:↓
Пояснення:
Мій улюблений літературний персонаж Луна Лавґуд із серії книг "Гаррі Поттер".
Її зовнішність досить незвичайна. В неї "великі розмиті очі", цей опис я не раз помічав(ла) у самій книзі. В неї також, були бліді брови і це придавало трохи здивованного погляду дівчині.
Також Полумні подобається незвичайний одяг. Вона одягала намисто з пробок від вершкового пива, сережки із слив-цепелінів і т.д. А ще вона дуже гарно малює, бо у книзі описувалося малюнки, які вона малювала на стінах та на стелі.
Досить багато учнів вважають її "божевільною", але натомість вона дуже розумна та здатна чарівниця але при цьому на рідкість холоднокровна. Іноді складається враження, що вона зовсім позбавлена страху. Вона не раз до своїм друзям, чим показала свою мужність і відвагу.
Як я вже казав(ла), Полумну недолюблюють, та вважають її "ненормальною" із-за свого дивного характера, зовнішності та переконань стає жертвою цькування з боку однокласників. Они обзивають її , крадуть її речі, та насміхаються над її зовнішності. Але ж сама Полумна, навпаки, не ображається, а прощає своїх кривдників. Мабуть, втративши матір у дев'ять років, починаєш розуміти, що в житті є речі серйозніші та важливіші за заховані черевики.Але за її подальші вчинки Полумну перестають кривдити.
Мені дуже подобається її незвичайність і те що вона не як усі. Вона дуже добра та смілива, тому я б залюпки б поспілкувався б з нею, якщо це було б можливо.
Я вважаю, що це не справедливо, кривдити людину за те що вона якось вирізняється від інших, мене дуже вразило те, що Полумна навідь не тримає зла на своїх одноклассників, які її кривдили! Вона загартована духом, і це ще одна риса яка мені в ній уподобалася. А коли вона подорослішала вона не втратила своєї "незвичайності", не стала одягатися у якісь сірі мантії, вона була завжди такою, якою хотіла бути сама, вона не боялась чужого висловлювання в її сторону і за це мені сподобався цей літературний персонаж.
Действие повести разворачивается в самом начале Великой Отечественной Войны в осажденной немецкими захватчиками Брестской крепости. Главный герой — лейтенант Николай Плужников попадает в крепость перед самым началом войны.
Николай Плужников прибыл в крепость в ночь, отделившую мир от войны. На рассвете начался бой, который длился девять месяцев. У Николая была возможность уйти из крепости с любимой девушкой. И никто не посчитал бы его дезертиром, так как его имени не было ни в одном списке, он был свободным человеком. Но именно эта свобода, сознание своего долга заставили его принять неравный бой с фашистами. Он защищал Брестскую крепость девять месяцев. Вышел наверх потому, что у него кончились патроны, потому, что узнал: «Москва наша, и немцы разбиты под Москвой. Теперь я могу выйти. Теперь я должен выйти и в последний раз посмотреть им в глаза» . Нельзя без слез читать слова Николая Плужникова: «Крепость не пала: она просто истекла кровью. Я – последняя ее капля» .
Своим мужеством, стойкостью, Николай заставил восхищаться даже врагов. Плужников стал символом всех тех неизвестных солдат, которые боролись до конца и умирали, не рассчитывая на славу
ОбъяснениеОбъяснение: