Александр Иванович Куприн (1870–1938) СКАЗКА
1. Произведение называется «Сказка»? Как можно объяснить название?
2. О чем это произведение ? ( тема)
3. Какие мысли хотел донести до нас автор этим произведением?
4. Есть ли конфликтная ситуация?
5. Какова композиция произведения? ( есть ли экспозиция, завязка? Или повествование начинается с развития действия?)
6. Главные и второстепенные герои.
7. Кто главный герой ? Какие раскрытия образа использовал автор? (портрет, поступки, речь, пейзаж, детали)
8. Почему о последнем мудреце сказано, что он «истинный»?
9. По жанру данное произведение притча. Какие жанровые особенности притчи отразились в данном произведении?

Притча- небольшой аллегорический( иносказательный ) и поучительный рассказ.
Признаки:
1. Краткость
2. Указывает на пороки, недостатки.
3. Сказочная форма
4. Подсказывает разрешения конфликтной ситуации
5. Нравоучение
6. Кольцевая композиция ( с чего начинается, тем и заканчивается)
7. В притче нет указания на место и время действия, нет показа явлений в развитии. Её цель не изображение событий, а сообщение о них.

Для пастернака всегда окружающий мир главнее,первее,больше,значительнее,интереснее ,чем сам человек.не я,а мир.не я,жизнь во всей её многообразии.поэтому для пастернака вполне естественно что поэззия является самой порождением жизни.мир,жизнь неотвратимо втягивают в творчество.на первый взгляд в стихотворении выражены сугубо субъективные желания людей.желания поэта,лир.героя. однако в есть перечень,того,что хотел бы выразить поэт,пребывающий в процессе творчества.а выразил он в результате целый мир,жизнь т.е. нечто объективное,самостоятельное,бесконечно разнообразное.

Объяснение:

Всегда рада

Онєгін і Печорін – видатні образи, що представляють свій час. Їх створили різні автори, але вони дуже схожі. Найпростіше пояснення цьому в тому, що Михайло Лермонтов багато в чому рівнявся на Олександра Пушкіна.

Однак Печорін Лермонтова – це не наслідування Пушкінському Онєгіну, а подібний за світоглядом образ.

Що ж зближує ці образи?

Онєгін і Печорін – люди благородного походження.

Обидва ще молоді і повні енергії. Від природи вони наділені гострим розумом. Інтелект героїв в основному набагато вище, ніж у людей їх оточення, тому вони відчувають себе самотніми.

Онєгіна навчав гувернер-іноземець, який намагався не перевантажувати вихованця наукою. Але Євген, все ж отримав непогану освіту завдяки своїй кмітливості та любові до читання. Печорін так само добре освічений.

Ставлення до любові теж зближує героїв. Вони рано навчилися «мистецтву» любові, вміли легко підкорювати жіночі серця. Однак самі навряд чи вміли по-справжньому любити, хоча і прагнули до ідеалу. Онєгіну набридли стосунки з дурними та брехливими столичними панянками, але любов чистої сільської дівчини він теж не прийняв.

Своїм суворою відмовою він поранив почуття щирої дівчини. Любовні перипетії Печоріна ще складніше. Найбільшим злочином була його пристрасть до юної Белли. Запалившись бажанням володіти дівчиною, він бере її в полон, закохує в себе, а потім, награвшись в почуття, забуває про неї.

Обидва героя по-своєму відкидали суспільство, в якому жили

Онєгін це робив пасивно, своїм цинічним і байдужим ставлення до всього. Печорін же більш активна особистість. Можливо, причина в тому, що Онєгін – ледар, улюбленець долі. Він ніде не служив, а просто жив собі на втіху. Печорін – офіцер, який через провину поїхав служити на Кавказ.

Онєгін і Печорін – романтичні герої, розчаровані у своєму часі

Але, попри це, вони – породження свого часу. Хоч як би відмежовувався Онєгін від загальноприйнятих правил, він залежав від громадської думки. Саме тому він йде на дуель з одним, щоб «не впасти» в очах інших людей. Печорін теж стріляється на дуелі, думаючи, що так помститься ненависному суспільству. Однак таким дією лише стає його частиною.

Герої не вірять в справжню дружбу

Онєгін дружить з Ленським від нудьги. Печорін не підпускає до себе близько дружньо налаштованого до нього Максима Максимовича. При зустрічі зі старшим товаришем Печорін тримається демонстративно холодно. Хоча Максим Максимович все одно симпатизує герою, можливо відчуваючи його справжню душу.

Онєгін і Печорін – сміливі, рішучі молоді люди

Але все ж Онєгін більш обережний. Він звик до свого життя, хоч воно йому і багато в чому набридло. Печорін – фаталіст, який грає з життям. Чого тільки варта його участь в грі «Російська рулетка». Печорін з легкістю ризикує власним життям, і так же легко ставиться до життя інших людей.

Обидва герої тужать в очікуванні якоїсь Великої справи

Їх внутрішня сила, жага пригод могла стати в пригоді, якби родись вони в більш «героїчний» час. І якщо Онєгін ще міг би себе реалізувати в рядах декабристів, то Печорін застав час жорстоких реакцій влади на повстання декабристів. Тому Печорін – більш трагічний образ.

Євгеній Онєгін Олександра Пушкіна і Григорій Печорін Михайла Лермонтова мають багато спільного, і водночас вони самобутні літературні образи.